Справа № 932/3533/24
Провадження № 1-кс/932/4214/24
17 грудня 2024 року м. Дніпро
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у приміщенні суду в м. Дніпрі клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -
До слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , в якому останній просить скасувати арешт, на грошові кошти в сумі 3705 доларів США, повернути ці кошти власнику - ОСОБА_4 та допитати в якості свідка ОСОБА_5 шляхом відеоконференції.
В обґрунтування клопотання адвокат зазначає, що 18.05.2023 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 працівниками поліції були вилучені його грошові кошти в іноземній валюті, а саме долари США у сумі 3705. Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська клопотання слідчого задоволено, накладено арешт на вилучені його грошові кошти в іноземній валюті, а саме долари США у сумі 3705. 28.10.2024 року кримінальне провадження в рамках якого проводився обшук і вилучалися кошти було закрито, про що було винесено постанову про закриття кримінального провадження. Слідчим зроблено висновок, що зібрані та отримані матеріали, не містять жодних конкретних та обґрунтованих відомостей фактів шахрайських дій, підстав для подальшого здійснення досудового розслідування не вбачається. Відповідно до встановленої практики та висновків, якщо слідчий, прокурор закрив кримінальне провадження в порядку, передбаченому КПК України, то заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна, припиняють свою дію в силу прямої вказівки ч. 4 ст. 132 КПК України - ОП ККС ВС. Два роки він намагаємося довести, що дані грошові кошти не мають жодного відношення до подій, які зазначені в клопотанні. Взагалі, жодних злочинних дій ОСОБА_4 не вчиняв. Жодного відношення до кримінальної спільноти не має, ніколи не притягався до кримінальної відповідальності та не вчиняв жодних протиправних діянь. Дані грошові кошти були отримані ним напередодні обшуку 12 травня 2023 року від громадянки ОСОБА_5 , що підтверджується нотаріально посвідченою заявою, яка додається до даного клопотання. Також, ОСОБА_5 , може підтвердити дані факти в судовому засіданні, тому, прошу допитати її в судовому засіданні в якості свідка. Прошу суд забезпечити можливість допита свідка у судовому засіданні шляхом забезпечення проведення відеоконференнії через програмно-апаратний комплекс фіксування судового засідання «EasyCon», ОСОБА_5 зареєстрована в даній системі. Всі його прохання, повернути належні йому речі були проігноровані працівниками поліції, тому він вважаю, що його речі були вилучені незаконно та просить суд їх повернути.
Заявник та представник заявника в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили. Через канцелярію суду представник заявник надав заяву про розгляд справи за відсутності та просив клопотання задовольнити.
Дніпровське РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області явку свого представника в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, рішень у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007, «Трух проти України» від 14.10.2003, особа у розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
З огляду на те, що при повідомленні судом про місце та час розгляду справи, вжито всіх заходів щодо забезпечення процесуальних прав особи, яка подала клопотання, будучи обізнаним про наявність в провадженні суду справи, не дивлячись на достатність часу для того, щоб з'явитися до суду та дізнатися про рух справ, заявник не вжив заходів для явки до суду, враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, беручи до уваги суспільну увагу до розгляду такої категорії справ, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка подала клопотання.
Керуючись положеннями ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглядати справу за відсутності вказаних осіб.
У зв'язку з цим та у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду скарги за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Дослідивши матеріали скарги, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Статтею 1 Кримінально процесуального кодексу України визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Стаття 2 КПК України встановлює, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтями 8, 9 КПК України передбачено -кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають змісті спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно із ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч.3 ст.170 КПК України може бути накладений незалежно від суб'єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке 21.12.2022 року внесено до ЄРДР за № 42022040000000475 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі № 202/9145/23 від 23.05.2023 року в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42022040000000475 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України накладено арешт на грошові кошти в іноземній валюті, а саме долари США у сумі 3705.
Постановою слідчого СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 від 28.10.2024 року кримінальне провадження № 42022040000000475 було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Згідно ухвали про арешт майна метою застосовування такого заходу забезпечення кримінального провадження було збереження речових доказів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Згідно із ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що із клопотанням про скасування арешту майна, окрім сторони кримінального провадження, а саме підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, може звернутися інший власник або володілець такого майна.
З цього приводу слідчий суддя звертає увагу на те, що право власності на транспортний засіб виникає з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти.
Відповідно до частини першої статті 328, частини четвертої статті 334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що тягар доказування перед слідчим суддею, судом наявності підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого та прокурора, як на суб'єктів, які здійснюють кримінальне провадження.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Суханов та Ільченко проти України»).
Так, у справах "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним.
Згідно зі ст.7,16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року р справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19), було зроблено висновок про те, що у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє закрив своєю постановою слідчий, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні.
Таким чином, оскільки кримінальне провадження № 42022040000000475 закрито 28.10.2023 року, слідчий суддя приходить до висновку, що оскільки арешт накладався з метою забезпечення збереження речових доказів у вказаному кримінальному провадженні, яке постановою слідчого закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, потреба у збереженні накладеного арешту на вказане вище майно відпала. Подальший арешт майна за відсутності передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання своєї власності, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, а тому клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 107, 174, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задовольнити.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі № 202/9145/23 (провадження № 1-кс/202/4011/23) від 23 травня.2023 року в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42022040000000475, на грошові кошти в іноземній валюті, у сумі 3705 (три тисячі сімсот п'ять) доларів США - скасувати.
Повернути грошові кошти в іноземній валюті, а саме долари США, у сумі 3705 (три тисячі сімсот п'ять) доларів США, власнику - ОСОБА_4 .
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_7