65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4918/24
Господарський суд Одеської області у складі
судді Малярчук І.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/4918/24 за позовом Фізичної особи-підприємця Куриленко Дмитра Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фізичної особи-підприємця Осадчук Тетяни Михайлівни (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення 258597,82 грн,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду:
Позивач позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що 08.11.2019 між Фізичною особою-підприємцем Куриленко Дмитром Івановичем (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Осадчук Тетяною Михайлівною (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №2-01/08-11/19, згідно якого продавець приймає на себе зобов'язання продати та передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити товар у повному розмірі, на умовах та в порядку визначених цим договором. Позивач стверджує, що ним належним чином були виконані свої зобов'язання за договором №2-01/08-11/19 від 08.11.2019. Між тим, згідно Акту звіряння № 413 від 01.03.2024 взаємних розрахунків за період з 08.11.2019 по 01.03.2024 між ФОП Куриленко Д.І. та ФОП Осадчук Т.М. за договором №2-01/08-11/19 від 08.11.2019 станом на 01.03.2024 заборгованість останньої склала 201 825,83 грн. Крім того, сторонами було складено графік погашення боргу за актом звірки № 413 від 01.03.2024, що передбачив розстрочку сплати боргу на 68 платежів та був погоджений сторонами 02.03.2024, однак, жодних платежів ФОП Осадчук Т.М. для погашення суми боргу не зробила, у зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути вказану заборгованість.
Відповідач правом на подання заперечення щодо розгляду справи в спрощеному провадженні без виклику сторін, відзиву на позов не скористався. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. При цьому, суд враховує, що ухвалу суду від 11.11.2024 було надіслано за адресою реєстрації відповідача, але вручено відповідачу не було та 26.11.2024 повернуто до суду з поміткою відділення зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою», з цих підстав 17.12.2024 для відповідача судом зроблено публікацію на сайті суду із інформацією щодо розгляду даної справи.
Ухвалою суду від 11.11.2024 відкрито провадження у справі №916/4918/24; постановлено розглядати справу №916/4918/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
08.11.2019 між Фізичною особою-підприємцем Куриленко Дмитром Івановичем (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Осадчук Тетяною Михайлівною (покупець) було укладено договір №2-01/08-11/19, згідно якого продавець приймає на себе зобов'язання продати та передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити товар у повному розмірі, на умовах та в порядку визначених цим договором. Кількість, асортимент, обсяг і ціна за одиницю товару визначається при замовлені покупцем товару з обов'язковим погодженням продавця (п. 1.1., 1.2. договору №2-01/08-11/19 від 08.11.2019).
Згідно п.п. 2.1.-2.3. договору №2-01/08-11/19 від 08.11.2019 поставка товару здійснюється партіями на підставі Замовлення покупця. Замовлення надаються продавцеві за допомогою електронної пошти, факсимільного зв?язку або іншим способом зв?язку, що забезпечує фіксацію Замовлення двома сторонами. Замовлення вважається прийнятим продавцем і підтвердженим до виконання після відправлення покупцеві його замовлення з відміткою (в т.ч, коригуванням) про прийняття замовлення продавцем. При підтвердженні замовлення продавець коригує номенклатуру і кількість товару: перевіряє згідно з прайс-листами, погоджує з покупцем зміни в Замовленні і дату постачання. Сторони зобов?язані провести узгодження замовлень не пізніше 24 робочих годин. Ціни на товар формуються на підставі прайс-листів продавця. Кожний подальший прайс-лист продавця відміняє попередній і є зміною цін чи асортименту на подальші замовлення. Продавець в односторонньому порядку має право змінити прайс-лист.
Відповідно до п.п. 3.1.-3.3. договору №2-01/08-11/19 від 08.11.2019 передача і приймання товару по кількості, якості, ціні проводиться на підставі видаткових накладних, керуючись Інструкціями Державного арбітражу СМ СРСР №№ П - 6, П - 7 від 15.06.1965 і 25.04.1966 з урахуванням термінів, встановлених умовами цього Договору. При необхідності та за вимогою покупця якість продукції підтверджується продавцем документами якості (сертифікати якості, паспорти якості, тощо). Датою передачі товару є дата підписання видаткової накладної сторонами. По прийманню товару покупець зобов?язаний підписати видаткову накладну, а при розбіжностях в кількості, якості скласти з продавцем акт розбіжностей (додаток №1 до договору) і передати документи представникові продавця. У випадку якщо, з поважних причин покупець не здійснив детальне приймання товару в період знаходження транспорту продавця на території покупця (при доставці товарів перевізником), він зобов?язаний прийняти товар самостійно, підписати і передати видаткову накладну на товар представникові продавця з відміткою про те, що товар прийнятий по кількості місць і без детального перерахунку, з потреби скласти акт розбіжностей, і, впродовж 12 годин від часу вибуття транспорту продавця, вислати факсимільним зв'язком на адресу останнього підписані зі свого боку документи по розбіжності. Впродовж 24 годин організувати і переслати оригінал поштою на адресу продавця. Відсутність підписаних з боку покупця видаткових накладних, акту розбіжностей по кількості і/або якості у вище встановлений час є підтвердженням належного постачання і претензії по кількості і якості товару далі продавцем не приймаються, окрім браку з прихованими недоліками, критерії яких описані в Критеріях недоліків продукції (додаток № 3 до договору).
За несвоєчасні розрахунки, виключаючи суми передоплати, покупець зобов?язаний виплатити продавцеві пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого грошового зобов?язання за кожний день прострочення. За несвоєчасну поставку сплаченого передоплатою товару продавець зобов'язаний виплатити покупцеві штраф у розмірі 0,1% від суми сплаченого і не поставленого в строк товару за кожний день прострочення (п.п. 6.1., 6.2. договору №2-01/08-11/19 від 08.11.2019).
Додатком №1 до договору №2-01/08-11/19 від 08.11.2019 є типова форма акту розбіжностей про встановлення невідповідності в кількості, якості (недоліків продукції) при прийманні товару.
Додатком №2 до договору №2-01/08-11/19 від 08.11.2019 є доручення для покупця товару - ФОП Осадчук Тетяни Михайлівни.
Додатком №3 до договору №2-01/08-11/19 від 08.11.2019 є критерії недоліків продукції.
В матеріалах справи міститься акт звіряння №413 від 01.03.2024 взаємних розрахунків за період з 08.11.2019 по 01.03.2024 між ФОП Куриленко Д.І. та ФОП Осадчук Т.М. на суму 201825,83грн та графік погашення боргу від 02.03.2024 за актом звірки №413 від 01.03.2024 з 25.03.2024 по 25.10.2029 щомісячно по 3000,00грн, підписані сторонами за договором №2-01/08-11/19 від 08.11.2019.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши викладені позивачем пояснення, його мотивовану оцінку кожному аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 ст.691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Як передбачено ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями ч.1 ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 ст.554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Отже, як свідчать наявні у справі докази, зокрема, договір №2-01/08-11/19 від 08.11.2019, акт звіряння №413 від 01.03.2024 взаємних розрахунків за період з 08.11.2019 по 01.03.2024 між сторонами за договором №2-01/08-11/19 від 08.11.2019, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 201825,83грн, у зв'язку з чим, сторонами було погоджено графік погашення боргу від 02.03.2024 за даним актом звірки у період з 25.03.2024 по 25.10.2029 із щомісячним платежем 3000,00грн, однак, позивач стверджує, що станом на момент подання позовної заяви до суду відповідачем не було проведено жодних оплат згідно графіку погашення, відповідні докази погашення відповідачем також не надано до матеріалів справи. Відтак, судом підлягає у повному обсязі задоволенню заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача на суму 201825,83грн за договором №2-01/08-11/19 від 08.11.2019.
Внаслідок існуючого прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання на загальну суму 73423,00 грн позивач нарахував до стягнення з відповідача 42787,08грн пені за період з 26.03.2024 по 23.10.2024 передбаченої п.п. 6.1., 6.2. договору №2-01/08-11/19 від 08.11.2019.
За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до приписів ст.546, п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.1. договору №2-01/08-11/19 від 08.11.2019 передбачено, що за несвоєчасні розрахунки, виключаючи суми передоплати, покупець зобов?язаний виплатити продавцеві пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого грошового зобов?язання за кожний день прострочення. Так, позивач встановив період нарахуванні пені з 26.03.2024 по 23.10.2024, тобто такий, що перевищує шестимісячний строк передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
У постанові від 16.10.2024 Велика Палата Верховного суду у справі №911/952/22 сформулювали наступний висновок: ?«…За загальним правилом, визначеним частиною шостою статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Однак таке правило застосовується до правовідносин, лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором, адже словосполучення "якщо інше не встановлено законом або договором" допускає існування іншої норми закону, що регулює відповідні правовідносини, або іншого положення договору, який регулює конкретні договірні відносини сторін, що виконує функцію спеціальної норми по відношенню до загальної норми (див., для прикладу як інше встановлене законом правило нарахування пені, частину першу статті 17 Закону України "Про державні резерви", яка визначає, що у разі прострочення поставки матеріальних цінностей до державних резервів постачальник сплачує пеню за кожний день прострочення поставки до фактичного виконання зобов'язання). Тож положення частини шостої статті 232 ГК України є диспозитивними, оскільки законом або договором може бути встановлений інший порядок, в тому числі і строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). За загальним правилом, договір є універсальним регулятором приватноправових відносин, який, як і закон, є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 910/4164/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 903/962/17, від 07 червня 2019 року у справі № 910/23911/16, від 13 вересня 2019 року у справі № 902/669/18). При цьому сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України), а й право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (див. постанову Верховного Суду України від 21 червня 2017 року в справі № 910/2031/16 (провадження № 3-432гс17) щодо стягнення пені за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 916/804/17, від 07 серпня 2018 року у справі № 917/2013/17, від 10 вересня 2020 року у справі № 916/1777/19, від 27 лютого 2024 року у справі № 911/858/22). Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України). Тож хоча укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), однак такий строк з урахуванням положень статей 251, 252 ЦК України має бути визначений. Період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов'язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, "до повного виконання зобов'язання", "до дати фактичного виконання", "до повної сплати заборгованості / погашення боргу", "протягом року / усього періоду існування заборгованості" тощо. Тому на практиці необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), який регулює частина шоста статті 232 ГК України. Формулювання, яке містить частина третя статті 549 ЦК України та кореспондуючі їй норми інших нормативних актів, в тому числі умови договору (у випадку відображення, зазначення сторонами подібного в договорі), лише вирізняють (ідентифікують) пеню серед неустойки (інших штрафних санкцій) та визначають механізм (формулу) її обчислення, однак жодним чином не стосуються питання щодо граничного строку, за який може бути нарахована пеня. У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 серпня 2021 року у справі № 910/13575/20). Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу). У разі відсутності подібних умов у договорі (використання/зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснує, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором…».?
Таким чином, судом було зроблено власний обрахунок пені за період з 26.03.2024 по 26.09.2024 у розмірі 0,1 % від суми простроченого грошового зобов?язання у розмірі 201825,83грн, за яким розмір пені складає 37 337,78грн, яка судом і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Поряд із цим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача три проценти річних в сумі 3507,14 грн за період з 26.03.2024 по 23.10.2024 та інфляційні втрати в сумі 10477,77грн, розраховані за загальний період з квітня 2024 року по вересень 2024 року із загальної суми 201825,83 грн.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем обрахунок трьох процентів річних та індексу інфляції, суд встановив, що їх розраховано позивачем вірно. Таким чином, судом стягується з відповідача на користь позивача три проценти річних в сумі 3507,14 грн за період з 26.03.2024 по 23.10.2024 та інфляційні втрати в сумі 10477,77грн, розраховані за загальний період з квітня 2024 року по вересень 2024 року із загальної суми 201825,83 грн.
Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 3103,18грн, які підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача, внаслідок часткового задоволення судом позовних вимог у розмірі 3 037,79грн.
Керуючись ст.ст.123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити частково позов Фізичної особи-підприємця Куриленко Дмитра Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фізичної особи-підприємця Осадчук Тетяни Михайлівни (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення 258597,82 грн.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Осадчук Тетяни Михайлівни (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Куриленко Дмитра Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 201825 (двісті одну тисячу вісімсот двадцять п'ять) грн 83 коп заборгованості, 37 337 (тридцять сім тисяч триста тридцять сім) грн 78 коп пені, 3507 (три тисячі п'ятсот сім) грн 14 коп три проценти річних, 10477 (десять тисяч чотириста сімдесят сім) грн 77 коп інфляційних втрат, 3 037 (три тисячі тридцять сім) грн 79 коп судового збору.
3. Відмовити у задоволенні решти частини заявлених Фізичною особою-підприємцем Куриленко Дмитром Івановичем ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) позовних вимог.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 23 грудня 2024 р.
Суддя І.А. Малярчук