Справа №519/630/24
Провадження № 2/519/375/24
16.12.2024 м. Південне
Южний міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді Лемця С.П.,
при секретарі судового засідання Волковій Н.О.,
представника позивача Ткаченко М.М.,
представника відповідача - адвоката Гарманчук О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 18.09.2021 між ТОВ « Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 5067422.
Відповідно до умов договору позики позичальнику надано кредит в розмірі 10000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил. Товариство належним чином виконало свої зобов'язання за договором позики надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору позики.
28.12.2021 між ТОВ « Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 28-12/2021-72, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у т. ч. за договором про споживчий кредит № 5067422 від 18.09.2021, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за договором позики № 5067422 від 18.09.2021, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника станом на 08.04.2024 відповідно до розрахунку заборгованості, становить 69030,00 грн, а саме: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 10000 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 59030,00 грн;
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить
стягнути заборгованість у розмірі 60007,00 грн, а саме: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 10000 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 50007,00 грн.
Також позивач просить стягнути судові витрати, які були ним понесені у зв'язку зі зверненням із позовом до суду у вигляді судового збору в розмірі 3028 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 17000 грн.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 09.05.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
29.07.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача позовні вимоги не визнає, просить судові витрати покласти на позивача та стягнути з ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
08.08.2024 представник позивача надіслав клопотання про витребування доказів та письмові пояснення по справі. Також 08.08.2024 представником позивача надано клопотання про долучення доказів.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 12.08.2024 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 13.11.2024 витребувано у ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» детальний розрахунок заборгованості по кредиту.
09.12.2024 представник відповідача надала додаткові пояснення у справі.
16.12.2024 представник позивача надала додаткові пояснення по справі.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити в повному обсязі. Також представник зазначила, що в даному випадку мала місце пролонгація строку кредитування передбачена пунктом 2.3. з урахуванням пунктів 1.6. та 4.2 Договору.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала частково в частині тіла кредиту - 10000 грн і процентів - 30 грн та зазначила, що в даному випадку відсутні підстави для нарахування процентів поза встановленим строком кредитування, а пролонгація договору фактично не відбулась.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного.
18.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 5067422 (а.с.5), що не заперечується стороною відповідача.
Згідно договору кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній пунктом 1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором ( пункт 1.1.).
Сума кредиту становить 10000 грн у валюті гривня ( пункт 1.2.). Кредит надається строком на 30 днів з 18.09.2021 (строк кредитування) ( пункт 1.3). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 18.10.2021 року (пункт 1.4.).
Проценти за користування кредитом - 30,00 грн. які нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2.). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом ( пункт 1.6.). Тип процентної ставки - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. п. 2.2, 2.3 цього договору ( пункт 1.7.).
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору (пункт 2.2.2.).
Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначена в п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну(базову) встановлену п. 1.6 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої що прирівнюється до письмової) згоди позичальника ( пункт 2.2.3.).
Пролонгація строку кредитування визначена пунктом 2.3. кредитного договору № 5067422.
Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування (пункт 2.4.1.).
У разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця ( пункт 4.2.).
Згідно з пунктом 6.3 Договору приймаючи пропозицію Товариства про укладення цього кредитного Договору, Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому.
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього Договору, та діє до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Факт укладення договору про споживчий кредит № 5067422 підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.115); платіжним дорученням (а.с.117); відомістю про щоденні нарахування та погашення (а.с.118); інформацією АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (а.с.199).
28.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 28-12/2021-72, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у т. ч. за договором про споживчий кредит № 5067422 від 18.09.2021, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с.16-21).
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за договором про споживчий кредит № 5067422, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с. 22-27).
Відтак, матеріалами справи підтверджуються обставини уступки права вимоги за договором про споживчий кредит № 5067422 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».
Позивачем, в тому числі на виконання ухвали суду, виконаний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 5067422 від 18.09.2021 за період з 18.09.2021 до 08.04.2024 в сумі 69030,00 грн.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що подані позивачем документи підтверджують факт укладення 18.09.2021 між сторонами договору про споживчий кредит № 5067422 в електронній формі шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором та наданням персональних даних відповідача.
Однак, відповідачка взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконала, у передбачений в договорі строк кошти (суму позики) не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість.
Щодо посилань представника відповідача про те, що позивачем незаконно було нараховано відсотки за користування кредиту після закінчення строку договору, а саме після 18.10.2021, суд зазначає наступне.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому, згідно укладеного між сторонами договору кредит у сумі 10000,00 грн було надано відповідачу строком на 30 днів до 18.10.2021.
Пунктом 2.3. договору передбачено пролонгацію строку кредитування.
Продовження, вказаного в п. 1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.).
Пунктом п. 2.3.1.2. договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6. Договору.
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
За відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми відсотків за користування кредитом до 18.10.2021, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено п. 2.3.1.2 договору.
Поряд з цим, системний аналіз положень п.п. 1.1 - 1.4 кредитного Договору щодо порядку та строку кредитування (30 днів), п.п. 2.2-2.4 кредитного Договору щодо пролонгації (60 днів + 60 днів), дають підстави для висновку, що термін користування кредитними грошима розпочався з 18.09.2021 та закінчився 14.02.2022 (150 днів), оскільки за вищевказаними погодженими сторонами умовами кредитного Договору не передбачено можливість його подальшої пролонгації.
А тому виконаний позивачем розрахунок заборгованості по сплаті процентів за період з 18.09.2024 до 08.04.2024 суд визнає частково обґрунтованим та погоджується з розрахунком заборгованості виконаної за період з 18.09.2021 по 14.02.2022, з якого 10000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 54530,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, які підлягають стягненню із відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача.
Разом з цим, як вбачається з позовної заяви, позивач враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності просить стягнути заборгованість у розмірі 60007,00 грн, а саме: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 10000 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 50007,00 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 3028 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов наступних висновків.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Приписами частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно зі статтею 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Судом встановлено, що 02.01.2023 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» укладений договір про надання правової допомоги № 02-01-2023. Відповідно до прайс-листа, заявки на надання юридичної допомоги № 254 від 01.03.2024 та витягу з акту № 3 про надання юридичної допомоги від 08.03.2024, вартість витрат на надання професійної правничої допомоги за позовом до ОСОБА_1 складає 17000 гривень, у тому числі надання усної консультації з вивчення документів (2 години) - 4000 гривень, підготовка пропозицій - 1000 грн, складання позовної заяви (4 години) - 12000 гривень.
З платіжної інструкції № 0421280000 від 15.03.2024 вбачається сплата коштів в сумі 68000 гривень за надання правової допомоги згідно з договором № 02-01/2023 від 02.01.2023 про надання правової допомоги, з якого не вбачається, що він стосується лише цієї справи.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши подані представником позивача докази на підтвердження понесених позивачем витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи те, що справа є малозначною та розглянута у спрощеному позовному провадженні, розмір витрат складає 28 відсотки ціни позову та є неспівмірним до предмету позову, обсяг позовної заяви, суд дійшов висновку про відшкодуванні понесених ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрат на професійну правничу допомогу частково в сумі 6000 гривень
Керуючись статтями 3, 12, 81, 141, 259, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором про споживчий кредит № 5067422 від 18.09.2021 у розмірі 60007 (шістдесят тисяч сім) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження за адресою 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306.
Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Дата складання повного судового рішення та його проголошення 20.12.2024 о 15.30 год.
Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ