Справа № 947/18821/24
Провадження № 2-а/947/158/24
13.12.2024 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Гниличенко М.В.
при секретарі - Тіщенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, суд-
13.06.2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пікулін Р.М. звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою просить скасувати постанову № 13515 від 02.06.2024 року, складену відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2024 року вказану справу передано судді Гниличенко М.В.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 27.06.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
03.07.2024 року на адресу Київського районного суду м.Одеси від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позову та надано квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 05.07.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , також, вказаною ухвалою суду було витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії матеріалів адміністративної справи на підставі яких було притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Вищевказана ухвала була направлена сторонам по справі та відповідно до вимог цивільного законодавства відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву або заперечень.
Сторона відповідача процесуальним правом на подання відзиву не скористалась, доводи позову не спростовано, ухвала суду про витребування доказів не виконано.
Учасники процесу належним чином сповіщені відповідно до ст.ст.126-131 КАС України.
Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, належним чином повідомлявся, причини неявки суду невідомі.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Пікулін Р.М. до судового засідання не з'явився, належним чином повідомлявся, через канцелярію суду надав заяву, якою адміністративний позов підтримав, просив задовольнити та справу розглянути за відсутності позивача та його представника.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 до судового засідання не з'явився, належним чином повідомлявся, про що свідчить довідка отримання документа/повістки в електронному кабінеті, причини неявки суду невідомі. Будь-яких заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило.
Суд вважає докази, які є в матеріалах справи повними та достатніми для розгляду справи по суті за відсутності учасників процесу, належним чином повідомлених про час та дату судового засідання.
Статтею 288 КУпАП передбачено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до суду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими КУпАП.
Статтею 286 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається із матеріалів справи, 01 червня 2024 року приблизно о 9.00 годині ранку ОСОБА_1 був затриманий людьми в камуфляжній формі на території Ужгородського залізничного вокзалу. При цьому протокол затримання не складався, процесуальних прав не роз'яснено, можливості скористатитись правами, передбаченими ст.268 КУпАП не надано. Внаслідок затримання ОСОБА_1 було примусово доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , де йому було запропоновано пройти лікарську комісію з метою подальшої мобілізації.
Із позову вбачається, що ОСОБА_1 правил військового обліку не порушив, оскільки ним вчасно було оновлено військово облікові дані через за стосунок Резерв+, крім того затриманий повідомив, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 та є особою, яка відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» призову на військову службу під час мобілізації на особливий період не підлягає, оскільки є студентом денної форми навчання в Університеті міжнародного бізнесу Міжнародна школа менеджменту Словаччина у Пряшові в 2023-2024 навчальному році./а.с.10-11/
Відповідно до ч. 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. N 560 передбачено, що військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Після відмови посадовими особами приймати паперову форму заяви затриманого, останній реалізував своє право на звернення шляхом направлення заяви про надання відстрочки від 01.06.2024 року (підписану електронно-цифровим підписом) на офіційну електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме - ІНФОРМАЦІЯ_5 . Та в додатку до заяви надав засвідчені копії документів, що підтверджують право на відстрочку./а.с.9-11/
Крім того, із позову вбачається, що позивач просив встановити йому час для проходження ВЛК з метою збору медичних документів (амбулаторної карти, виписок з історії хвороби) та подальшого пред'явлення медичних документів лікарській комісії.
Однак, усні та письмові звернення позивача представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 було проігноровано, позивач пройшов ВЛК та одночасно йому було вручено протокол та постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.
Позивач вважає постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП безпідставною та незаконною, тому звернувся до суду з адміністративним позовом, який просить задовольнити.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства
поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
КУпАП України закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
Згідно з ст. 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ
Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23 лютого 2022 року № 154 здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Правила військового обліку визначені у Додатку № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, на виконання вимог ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до п.1.1 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджений наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 (надалі Положення) медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Відповідно до п. 1.4 Розділу ІІ Положення про медичний огляд громадян, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення та допризовників, проводиться в порядку, визначеному таблицею, відповідно до п. 10 якої резервісти, військовозобов'язані, які призиваються та проходять воєнні навчальні (перевірочні) та спеціальні збори осіб рядового сержантського, старшинського та офіцерського складу; призиваються та проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період проходять медичний огляд у ВЛК ТЦК та СП, гарнізонні (госпітальні) ВЛК.
Відповідно до п. п. 4 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки Військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
Відповідно до пункту 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від від 16 травня 2024 р. № 560 громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, прибули до ТЦК та СП для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних) - на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.
Як вбачається з постанови № 13515 від 02 червня 2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 прибув 01.06.2024 року близько 9,00 години до ІНФОРМАЦІЯ_3 у супроводі працівників Національної поліції України. Після чого незаконно утримувався в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 до 02 червня 2024 року.
02 червня 2024 року начальником відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 складено протокол № 2171 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України./а.с.19/
02 червня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову № 13515 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , якою установлено, що ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 у супроводі працівників Національної поліції України, де останній відмовився проходити медичний огляд в ІНФОРМАЦІЯ_7 для визначення придатності до військової служби, чим порушив частину 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»./а.с.18/
Зазначеною постановою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України та накладено штраф у розмірі 25 500,00 гривень.
Відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України настає у разі порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненні в особливий період.
Згідно з ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім
випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на
відповідача.
У протоколі № 2171 та постанові № 13515, складених посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 взагалі не зазначено якими доказами підтверджено винуватість позивача у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в
зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є
будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Як вбачається із матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що останній прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 у супроводі працівників Національної поліції України, де останній відмовився проходити медичний огляд в ІНФОРМАЦІЯ_7 для визначення придатності до військової служби, чим порушив частину 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1.
Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП - порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацю - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно частини 3 ст.210-1 КУпАП - вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого саморядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зі змісту частини 3 статі 210-1 КУПАП вбачається, що для кваліфікації дій за цією частиною необхідною є наявність такої кваліфікуючої ознаки як вчинення такого порушення в особливий період.
Згідно із статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних теригоріальних, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підтвердних документів про отримання особою виклику. Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Проте, позивач звертає увагу на те, що ані в протоколі ані в постанові не зазначено строк, у який позивач повинен був прибути для проходження медичного огляду, враховуючи, що позивач зареєстрований та проживає в іншому місці, де перебуває на обліку та де знаходиться його медична документація, та будь-яких повісток не отримував.
Також, позивач зазначає, що відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача 02.06.2024 року, тобто через добу незаконного тримання позивача у приміщенні ТЦК.
Крім того, стороною відповідача не було розглянуто належним чином заяву ОСОБА_1 з додатками від 01.06.2024 року, направлену в електронному вигляді на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким не було з'ясовано та прийнято до уваги відомості, викладені в даній заяві та не надано обґрунтовану відповідь.
Згідно з абз. 3 ч. 9 ст. 29 Закону України "Про військовий обов'язок і військовуслужбу" поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Суб'єкт владних повноважень не визначив строку виконання вимоги про проходження медичного огляду позивачеві. При цьому, відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача негайно 02.06.2024 року, незважаючи на те, що останній на момент затримання не мав при собі документів необхідних для проходження ВЛК та сам зареєстрований та проживає в іншому місці, будь-яких повісток не отримував та надав заяву про відстрочку від 01.06.2024 року.
Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин чинне законодавство не передбачало обов'язок військовозобов'язаного пройти медичний огляд перед вирішенням питання про надання відстрочки від військової служби.
З огляду на мету проведення медичного огляду (визначення придатності до військової служби) його проходження військовозобов'язаним не є необхідним та доцільним у разі наявності права на відстрочку від призову на військову службу відповідно до закону.
На користь такого висновку суду свідчить той факт, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яким врегульовано питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації і пунктом 63 якого визначено, що військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_8 , як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від ОСОБА_1 заяви та документів, які підтверджують наявність підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, повинен був розглянути зазначене питання без попереднього проходження ним військово-лікарської комісії .
Натомість, за наслідком розгляду заяви позивача відповідне рішення про надання відстрочки чи про відмову у її наданні прийнято не було. Отже, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Одночасно суд враховує, що з 18 травня 2024 року змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, оскільки внесені зміни до статті 23 Закону №3543-XII. Також із вказаної дати набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Відповідно до пунктів 56-57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
З огляду на те, що у даному випадку відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, притягнення позивача до адміністративної відповідальності за не проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби є незаконним, тому вимоги адміністративного позову є обґрунтованими.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що постанова № 13515 від 02.06.2024 року, складена відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а також безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача відповідачем виконані вимоги ст.ст.254-256, 268, 277, 277-2, 280 КУпАП, підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати, проти вимог щодо стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача заявлено не було, тому судовий збір залишено за позивачем. Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 13, 14, 72-77, 94, 241, 246, 250, 255, 293,295 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 від 02 червня 2024 року № 13515 про притягнення до адміністративно відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 25500,00 гривень - скасувати, та провадження у справі закрити.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2024 року.
Суддя М. В. Гниличенко