Справа № 524/7618/24
Провадження №1-кп/524/669/24
19.12.2024 Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
особи, права чи інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту в кримінальному провадженні №12024170500001183 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України;
В провадженні Автозаводського районного суду м. Кременчука перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України.
До суду з клопотанням про скасування арешту звернулась громадянка ОСОБА_4 . У клопотанні зазначила, що ухвалою слідчого судді було накладено арешт на грошові кошти, вилучені під час проведення обшуку в будинку, де вона проживала разом із ОСОБА_5 , а саме: купюрами 1000 грн. - 60 шт., 100 доларів США - 1 шт., 50 доларів США - 1 шт., 20 доларів США - 1 шт., 10 доларів США - 5 шт.
Вилучені грошові кошти не належали ОСОБА_5 , а є її особистою власністю .
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що грошові кошти є частиною матеріалів кримінального провадження і до цього часу зберігають статус речового доказу, питання про долю якого має вирішуватись вироком суду за результатами розгляду кримінального провадження.
ОСОБА_4 клопотання підтримала, просила скасувати арешт та повернути їй грошові кошти. Зазначила, що вказані грошові кошти є її заощадженнями.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд дійшов таких висновків.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Згідно ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому порядку, позбавлення за ухвалою суду права на відчуження, розпорядження таабо користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна.
Судом встановлено, що 29 травня 2024 року у кримінальному провадженні №12024170500001183 слідчим суддею Автозаводського районного суду м. Кременчука постановлено ухвалу про арешт майна, вилученого 25.05.2024 року під час проведення обшуку домоволодіння, яке на праві власності належить ОСОБА_4 за місцем фактичного проживання обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме: фрагмент пневматичної гвинтівки (металевий), предмет схожий на патрон, 4 полімерні зіп-пакети з кристалічною речовиною світло жовтого кольору, металеву коробку, в якій речовина рослинного походження зеленого кольору, 4 полімерні пакети з речовиною рослинного походження зеленого кольору, 19 зіп-пакетів з речовиною рослинного походження зеленого кольору, 1 зіп-пакет з речовиною рослинного походження зеленого кольору, 4 предмети схожі на набої з гумовою кулею, 2 предмети схожі на набої від рушниці, електронні ваги, 3 пакети з порожніми зіп-пакетами, грошові кошти купюрами: 1000 гривень 60шт., 100 доларів США 1шт., 50 доларів США 1шт., 20 доларів США 1шт., 10 доларів США 5шт., 2 фрагменти обрізаних пластикових пляшок з нашаруванням речовини, мобільні телефони марки «SamsungGalaxyA23», марки «Wiko», марки «Iphone5», власником я кого є ОСОБА_5 .
Вилучені під час проведення обшуку речі визнані речовими доказами. Арешт на майно накладався з метою збереження речових доказів.
У своєму клопотанні ОСОБА_4 просить скасувати арешт майна, у зв'язку з тим, що у його застосуванні відпала потреба, а тому, з огляду на принцип диспозитивності, суд має встановити наявність або відсутність вказаної підстави для скасування арешту.
Суд звертає увагу на те, що кримінальне провадження здійснюється, зокрема, на основі принципу змагальності сторін, який передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Вказаний принцип вимагає, щоб суд, створюючи необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, зберігав об'єктивність та неупередженість (ст.22 КПК України).
З огляду на вказані законодавчі положення, суд не може робити будь-які висновки про наявність чи відсутність юридично значущих фактів на підставі самих лише тверджень однієї із сторін, без перевірки їх достовірності доказами.
На теперішній час кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 перебуває на стадії судового розгляду, стадія долучення і дослідження доказів триває. Отже, надати оцінку обґрунтованості визнання вилучених грошових коштів речовими доказами, а також встановити зв'язок між цими матеріальними об'єктами і здійснюваним кримінальним провадженням суд наразі позбавлений можливості.
Беручи до уваги надані прокурором пояснення, які обґрунтовують мету арешту - збереження речового доказу, а також з огляду на положення ч. 9 ст. 100 КПК України, згідно з якими майно, яке зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, суд вважає висновки ОСОБА_4 про втрату процесуальної необхідності в продовженні цього заходу забезпечення кримінального провадження передчасними.
Враховуючи вищевикладені мотиви, суд доходить висновку, що в задоволенні клопотання ОСОБА_4 належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 170-174, 369, 372 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 травня 2024 року у кримінальному провадженні №12024170500001183 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Суддя ОСОБА_6