Справа № 397/814/24
н/п : 2/397/427/24
Іменем України
17.12.2024 сел. Олександрівка
Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Максимовича І.В.,
секретаря судового засідання - Рум'янцевої О.І.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів
Позивачка звернулася до Олександрівського районного суду Кіровоградської області з позовом в якому просить:
- визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Кропивницький Кіровоградської області;
- внести зміни до актового запису № 41 від 14.05.2024, складеного Олександрівським відділом ДРАЦС у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначивши в графі «батько» - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України;
- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову та до повноліття дитини;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки понесені судові витрати.
В обгрунтування позову позивачка вказала, що з 2020 вона проживала без реєстрації шлюбу з відповідачем. Від їх стосунків ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина - ОСОБА_3 . В зв'язку з тим, що вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, відомості про батька дитини в актовому записі про народження були записані у відповідності до ч.1 ст. 135 СК України (за її вказівкою), проте біологічним батьком дитини є відповідач.
З лютого 2024, тобто за два місяці до народження дитини, спільно з відповідачем вона не проживає. Дитина проживає з нею та перебуває на її повному утриманні.
Усі обов'язки щодо утримання та виховання дитини вона несе самостійно.
Відповідач працює, отримує досить пристойну заробітну плату та має можливість утримувати дитину. Добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання своєї дитини не бажає.
З урахуванням викладених обставин,для забезпечення інтересів дитини, належного та стабільного її утримання, звертається до суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області Максимовича І.В. від 27.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с.15-16).
Позивачка у підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
Відповідач у підготовче судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, вказав, що не заперечє факт свого батьківства та не оскаржує його (а.с.26-31).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийняті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи, виходячи з принципу розумності та справедливості, оцінивши докази у справі у їх сукупності, враховуючи думку відповідача про визнання позовних вимог позивача у повному обсязі, і що таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає за можливе розглянути дану цивільну справу у підготовчому засіданні, за наслідками чого винести рішення про задоволення позовних вимог, оскільки вони є обґрунтовані та не суперечать законодавству, яке регулює сімейні правовідносини.
У підготовчому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 , батьком якої вказаний ОСОБА_2 , а матір'ю - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим 14 травня 2024 Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.7).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України №00045000799 від 14.05.2024 відомості про батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України (а.с. 8).
Довідками №154 та №1544, виданими 19.06.2024 Олександрівською селищною радою Олександрівського району Кіровоградської області підтверджується, що дитина - ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 (позивачкою у справі) та знаходиться на її утриманні (а.с.9, 10).
Відповідно до ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Відповідно до ч.1 ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
У відповідності до ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст.126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 цього Кодексу.
Частина 1 ст. 135 СК України передбачає, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Щодо предмету доказування у даній категорії справ, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ч. 2 ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч.3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.
Пунктом 9 вказаної постанови визначено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.
Згідно з п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 року за № 55/18793, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги позивачки про визнання відповідача батьком дитини та внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач визнає позовні вимоги, тобто не оспорює що являється батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Щодо позовних вимог позивачки про стягнення аліментів, суд приходить до наступного висновку.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім?я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до роз?яснень, які містяться у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
За змістом статті 180 Сімейного кодексу (далі СК) України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При ухиленні батьків від цього обов'язку кошти на утримання дітей стягуються з них в судовому порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачуються щомісячно.
Таким чином, позовні вимоги позивачки про стягнення аліментів на утримання дитини є обґрунтованими, оскільки на її утриманні знаходиться малолітня донька, батьком якої є відповідач.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред?явлення позову.
Згідно з ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачкою понесені судові витрати на оплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. за вимогами про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини (а.с.1).
Оскільки вищевказані вимоги позивачки задоволені, тому понесені нею витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь останньої з відповідача.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачка звільнена від сплати судового збору за позовом про стягнення аліментів. Таким чином, судові витрати за вимогою про стягнення аліментів підлягають стягненню з відповідача в дохід держави і складаються із судового збору, розмір якого відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» складає 1211,20 грн.
Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Наведені положення Закону кореспондуються із ч. 1 ст. 142 ЦПК України.
Відповідач визнав позов у підготовчому засіданні, тобто до початку розгляду справи по суті.
За таких обставин, позивачці слід повернути з державного бюджету 1211,20 грн. сплаченого нею судового збору при поданні позову (тобто 50 відсотків судового збору), оскільки відповідач визнав позовні вимоги.
Окрім цього, керуючись ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки понесені нею витрати на оплату судового збору у розмірі 1211,20 грн. та стягнути з відповідача на користь держави 50 відсотків судового збору за вимогою про стягнення аліментів у розмірі 605,60 грн, інші 50 відсотків слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. 141, 142, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки місто Кропивницький, Кіровоградської області, матір'ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянка України.
Внести зміни до актового запису про народження № 41 від 14 травня 2024 року, складеного Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначивши в графі «батько» - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_3 , аліменти на утримання дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду, тобто з 26.06.2024 та до повноліття доньки ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_3 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок, сплаченого нею при поданні позову відповідно до квитанції №0.0.3725530048.1 від 24.06.2024 в Кропивницькому відділенні №24 АТ КБ «ПриватБанк», оригінал якої міститься в матеріалах справи.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_3 , понесені нею витрати на оплату судового збору у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
На рішення суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 )
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 )
Суддя: І.В. Максимович