Справа № 392/1607/23
Провадження № 2/392/122/24
19 грудня 2024 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Бадердінової А.В., секретар судового засідання Покуц І.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
Фізична особа- підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.02.2020 року між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" та ОСОБА_2 було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/2901421.У відповідності до умов полісу страхування ПрАТ "УПСК" взяло на себе зобов'язання, у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки "ВАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_1 , сплатити страхове відшкодування за шкоду, заподіяну третім особам.
18.07.2020 року приблизно о 16 год. 20 хв., в смт Смоліне Кіровоградської області, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_2 та автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку.
Відповідно до постанови Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06.10.2020 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушеннь, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 звернувся до ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом №АО/2901421. На підставі страхового акту № 019/037/001982/20/1 від 08.12.2020 року ПрАТ «УПСК» було виплачено страхове відшкодування в розмірі: 6654, 10 грн.
Посилаючись на ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а також ст. 1166, 1187, 1191 ЦК України позивач зазначив, що у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати страховій компанії завдані збитки в порядку регресу у розмірі сплаченого страхового відшкодування за полісом № АО/2901421 від 25.02.2020 року, у зв'язку із самовільним залишенням місця пригоди ОСОБА_2
03.03.2023 року між ПрАТ "УПСК" (первісним кредитором) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (новим кредитором) укладено договір № 03/03/2023 про відступлення права вимоги, відповідно якому первісний кредитор відступив, а новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитки, завдані первісному кредитору за договорами страхування, перелік яких наведено у додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги. Тобто, новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за полісом № АО/2901421 від 25.02.2020 року.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить стягнути з відповідача на його користь завдані збитки в порядку регресу в розмірі 6654,10 грн, а також судові витрати.
Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області Березія Ю.А. від 19.09.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 22.04.2024 року вказану справу передано судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області Бадердіновій А.В. для розгляду.
Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області Бадердінової А.В. від 26.04.2024 року прийнято до свого провадження цивільну справу № 392/1607/23 та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву, відповідно якій просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання призначені на 10.01.2024, 10.07.2024, 24.09.2024 та 19.12.2024 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Причини неявки суду не відомі, заяви, клопотання, а також відзив на позов відповідач не подав, тим самим, судом відзначається, що відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, надання суду пояснень та доказів на обґрунтування своєї позиції щодо заявлених позивачем позовних вимог.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечує у своїй заяві представник позивача.
Ненадання відповідачем відзиву та доказів в обґрунтування своїх можливих заперечень проти позову, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання сторін по справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
25.02.2020 року між ПАТ «Українська пожежно-страховаю компанією» та ОСОБА_2 укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/2901421, згідно якого ПАТ «УПСК» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам, в розмірі: за шкоду заподіяну життю і здоров'ю 260000,00 грн; за шкоду, заподіяну майну 130000,00 грн.
Постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06.10.2020 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, 122-4 КУпАП, а саме: 18 липня 2020 року о 16.20 в смт Смоліне Маловисківського району Кіровоградської області по вул. Казакова громадянин ОСОБА_2 керував автомобілем «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_3 , не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_4 , що стало наслідком пошкодження транспортних засобів, після чого зник з місця дорожньо-транспортної пригоди. Накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.Постанова набрала законної сили 19.10.2020 року.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Тому суд вважає доведеними обставини щодо вчинення відповідних винних дій відповідачем ОСОБА_2 .
Згідно із актом огляду транспортного засобу від 22.07.2020 року, представником Кіровоградської філії ПрАТ «УПСК» Снісаренко І.В. в присутності власника транспортного засобу ОСОБА_3 було оглянуто автомобіль Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_4 з метою встановлення розрахунку вартості матеріальних збитків, та виявлено: двері задні ліві - пошкоджено лакофарбове покриття, вм'ятини; накладку дверей задніх лівих - пошкоджено, подряпина; пластикова накладка ручки дверей задніх лівих - пошкоджено, подряпина; крило заднє ліве - пошкоджено лакофарбове покриття; бампер задній - пошкоджено лакофарбове покриття.
Відповідно до ремонтної калькуляції № 2901421_а від 31.08.2020 року, аркуша перевірки даних № 2901421_а від 31.08.2020 року та розрахунку страхового відшкодування справа № 019/037/001982/20, встановлено, що сума страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_3 (власнику автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 ) за договором страхування АО-2901421 від 25.02.2020 року становить 6654,10 грн.
Страховим актом № 019/037/001982/20/1 (аварійний сертифікат) від 08.12.2020 року підтверджується, що Департаментом врегулювання збитків з автотранспортних видів страхування розглянув документи, надіслані Кіровоградською філією ПрАТ «УПСК» за договором страхування АО-2901421 від 25.02.2020 року (страхувальник ОСОБА_2 ) за подією, яка мала місце 18.07.2020 року о 9.30, район Маловисківський, смт Смоліне, біля ринку, дійшов висновку, що дана пригода є страховим випадком та розрахував суму страхового відшкодування в розмірі 6654,10 грн.
Так на підставі страхового акту № 019/037/001982/20/1 від 01.09.2020 року ПАТ «УПСК» ОСОБА_3 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 6654,10 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 16213 від 08.12.2020 року.
Відповідно до вимоги про відшкодування збитків в порядку регресу за вих. № 019/037/001982/20/1 від 09.09.2021 року, яку направлено ОСОБА_2 , за адресою його проживання, в добровільному порядку кошти в сумі 6654,10 грн ним відшкодовано не було.
Як вбачається з договору цесії № 03/03/2023 року про відступлення права вимоги від 03.03.2023 року укладеного між ПрАТ «УПСК» та Фізичною особо підприємцем ОСОБА_1 , первісний кредитор (ПрАТ «УПСК») відступає (передає), а Новий кредитор (ФОП ОСОБА_1 ) отримує право вимоги до боржників за укладеними договорами страхування. Згідно додатку № 1 до договору цесії № 03/03/2023 року про відступлення права вимоги від 03.03.2023 року, вбачається, що ФОП ОСОБА_1 отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу виплаченого первісним кредитором страхового відшкодування за договором страхування № 019/037/001982/20/1 від 08.12.2020 року (боржник ОСОБА_2 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочин (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходить права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 набув право вимоги по Договору добровільного страхування наземного транспорту № 019/037/001982/20/1 укладеного 08.12.2020 року між ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_2 відповідно до якого, з відповідача підлягає стягненню безпідставно отримані кошти по страховому відшкодуванню в розмірі 6654,10 гривень.
Згідно із ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому у порядку встановленому законодавством.
Приймаючи до уваги ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно до п.п. «в» п.п. 38.1.1. п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Враховуючи викладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню в порядку регресу витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи клопотання представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 2900 грн, суд виходить з такого.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності.
Разом з тим, суд приймає до уваги положення ч. 3 ст. 141 ЦПК України, має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру та приймати до уваги конкретні обставини справи.
Позивач просив суд стягнути з відповідача, понесені ним витрати в сумі 2900 грн на професійну правничу (правову) допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом даної справи, підтверджуються наданими копіями: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6314 від 24.01.2019 року; договору про надання правової допомоги № 30/01/19 від 30.01.2019 року; додаткової угоди № 982 від 23.06.2023 року, відповідно якому сторони погодили надання правових (юридичних послуг) адвокатським адвокатом на загальну суму 2900,00 грн (аналіз судової практики та обговорення з клієнтом правової позиції по справі, написання позовної заяви та підготовка документів, подання позовної заяви з додатками через систему «Електронний суд» тривалістю 3 години, на загальну суму 2400, 00 грн і супровід та контроль судової справи вартістю 500,00 грн); акта здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23.06.2023 року, відповідно якому вартість послуг становить 2400 грн, кількість витраченого часу - 3 години; платіжну інструкцію № Р24АР24А1582362291D5045 від 17.08.2023 року.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.
Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.
Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Верховний Суд у постанові від 25.07.2023 року у справі №340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв'язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов'язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.
З урахуванням встановлених обставин, на думку суду, у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2900 грн, відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів ч. 4 п. 4 статті 137 ЦПК України та є співмірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення витрат на правничу допомогу у зазначеному позивачем розмірі, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 , оскільки позовні вимоги останнього про відшкодування шкоди в порядку регресу - задоволено.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 858,88 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, 81,141,259,263- 265,282, 284 ЦПК України, суд,-
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 ( р/р НОМЕР_5 в ПАТ "КБ"Приватбанк", МФО 320649) завдані збитки в порядку регресу в розмірі 6654,10 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 858,88 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2900 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня проголошення рішення суду . Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
- позивач: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Альона Володимирівна Бадердінова