Компаніївський районний суд Кіровоградської області
Справа № 391/800/24
Провадження № 2/391/295/24
23.12.2024р.селище Компаніївка
Компаніївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Ревякіної О.В., за участю секретаря Качинської О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Компаніївка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТОВ "Споживчий центр" від імені якого діє представник Скакун Г.О. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 24320 грн, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором і просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.
11.11.2024 ухвалою суду залишено позовну заяву без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків, які усунені представником позивача 14.11.2024.
Ухвалою суду від 15.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття провадження відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відзиву на позовну заяву та відповідних доказів.
Позивачу направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідачу направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі за місцем реєстрації, яку ОСОБА_1 отримала 22.11.2024. Будь-яких заяв або клопотань від сторін до суду не надійшло, зокрема відзиву на позовну заяву або клопотання будь якої зі сторін про розгляд справи з викликом сторін.
Повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достатності та взаємозв'язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, у відповідності з яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом встановлено, що 19.05.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 19.05.2024-100000371, за умовами якого відповідач у режимі онлайн через сайт https://sgroshi.com.ua отримала кредит у розмірі 8000,00 грн., строком на 98 днів та датою повернення до 24 серпня 2024 року, сплатою процентів за фіксованою процентною ставкою (1,5%) за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.
Сторони погодили, що комісія за надання кредиту становить 7% від суми кредиту та дорівнює 560 грн, нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
19.05.2024 року ТОВ «Споживчий центр» перерахувало на банківську картку ОСОБА_1 8000 грн за кредитним договором № 19.05.2024-100000371.
ОСОБА_1 скориставшись кредитними коштами, не виконує належним чином умови договору, у зв'язку з чим станом на 24.08.2024 року у неї утворилася заборгованість по кредиту в розмірі 24320 грн, з яких: 8000 грн - заборгованість по кредиту, 11760 грн - заборгованість по відсотках, 560 грн комісія, 4000 грн неустойка.
Факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної сплати кредиту у строки, передбачені договором, а також розрахунок заборгованості відповідачем жодним чином не спростовані, будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості умовам кредитного договору, суду надано не було. Умови договору також не оспорюються.
За правилами статей 525, 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь позивача стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту, відсотками та комісією в сумі 20320 грн.
Разом з цим, відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, суд вважає, що нарахування неустойки в сумі 4000 грн за невиконання грошового зобов'язання за період з 19.05.2024 по 24.08.2024 року є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.
Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача становить 20320 грн (тіло кредита 8000 грн + проценти 11760 грн + комісія 560 грн). У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки неустойки в сумі 4000 грн позивачу слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також слід стягнути 2010,60 грн судового збору пропорційно до задоволеного розміру позовних вимог.
Керуючись статтями 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»(код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 19.05.2024-100000371 від 19.05.2024 року у розмірі 20320,00 грн та судовий збір у розмірі 2010,60 грн.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки в сумі 4000 грн.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії рішення.
Суддя О.В. РЕВЯКІНА