Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1125/24
Провадження № 3/382/896/24
23 грудня 2024 року м. Яготин
Суддя Яготинського районного суду Київської області Нарольський М. М., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 2 Бориспільського районного управління поліції ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ААД № 789091 від 12.06.2024 року, ОСОБА_1 12.06.2024 року о 15 год. 00 хв. в м. Яготин по вул. І. Франка, керував автомобілем "Мерседес" д.н.з. НОМЕР_2 в стані наркотичного сп'яніння. Огляд проводився зі згодою водія у медичному закладі, що підтверджується висновком на стан наркотичного сп'яніння № 13 від 12.06.2024 року, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Постановами суду матеріали справи направлялися до органу поліції для належного оформлення.
ОСОБА_1 на розгляд справи не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Повернулися конверти з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Про поважність причин нез'явлення в судові засідання не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань від нього не надійшло. У зв'язку з цим суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність, оскільки відповідно до ст. 268 КУпАП його присутність у вказаній категорії справи не є обов'язковою.
Про надходження на розгляд суду вказаної справи, враховуючи судову практику ЄСПЛ, було повідомлено прокурора Яготинського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області. Прокурор не скористався правом на участь у розгляді справи. Участь прокурора у вказаній категорії справ не є обов'язковою відповідно до ст. 250 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з наступних підстав.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно вимог ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Крім того, ст. 53 вказаного Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Приписами п. 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.9 "а" ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Всебічно дослідивши матеріали справи, письмові докази та відеодокази, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні жодні належні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 12.06.2024 року о 16 год. 20 хв. в м. Яготин по вул. І. Франка автомобілем "Мерседес" д.н.з. НОМЕР_2 саме в стані наркотичного сп'яніння.
Як вбачається з відеозаписів ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції та під час розмови з ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд в медичному закладі на що останній погодився. Після цього його доставлено до закладу охорони здоров'я для проходження огляду. Лікар провів огляд ОСОБА_1 щодо виявлення стану сп'яніння (огляд на клінічні ознаки стану наркотичного сп'яніння), після проведеного огляду заповнює документи та повідомляє, що тест позитивний, однак ознак сп'яніння не виявлено (відео файл "00C0G_00000020240612163500_0025A").
Також суд звертає увагу на долучений працівниками поліції висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 13 від 12.06.2024 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 12.06.2024 року пройшов огляд на стан сп'яніння, та у графі "10. висновок огляду (повідомляється в присутності поліцейського) (зайве викреслити)" в пункті 1 нічого не зазначено, далі в графі "перебуває в стані сп'яніння" нічого не зазначено; в пункті 2 зазначено, що ОСОБА_1 тест позитивний, ознак сп'яніння не виявлено. Даний висновок підписаний лікарем КНП Яготинської міської ради "Яготинська центральна міська лікарня" ОСОБА_2 .
Крім цього, в матеріалах міститься лист в.о. директора КНП ЯМР "Яготинська центральна міська лікарня" № 730 від 31.07.2024 року, в якому зазначено, що "на момент огляду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , згідно акту огляду № 13 - висновок тверезий. Виявлено факт вживання наркоречовин (амфетамін, маріхуанна)".
Також, як вбачається із копії акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 13 від 12.06.2024 року в графі "20. Висновок та діагноз за результатами огляду" прямо зазначено "тверезий".
При цьому, слід зазначити, що виявлення працівниками поліції у водія ознак наркотичного сп'яніння, передбачених пунктом 4 розділу І Інструкції не є доказом перебування водія у стані наркотичного сп'яніння, а є підставою для проведення огляду такого водія у встановленому законом порядку, що прямо вказано у пункті 2 розділу І цієї Інструкції, за результатами якого відповідний стан сп'яніння знайде або не знайде підтвердження.
При цьому, в матеріалах справи відсутні інші письмові докази щодо перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння. Не підтверджується вказана обставина й висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 13 від 12.06.2024 року та актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 13 від 12.06.2024 року, тож за відсутності будь-яких інших доказів, суд констатує, що перебування ОСОБА_1 у стані саме наркотичного сп'яніння не доведено "поза розумним сумнівом".
Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суддя не приймає висновок лікаря-нарколога, долучений працівниками поліції, оскільки в ньому не підтверджено факт перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння, що не спростовується долученим до матеріалів справи відеозаписом події, а протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним доказом у справі, оскільки базується на суперечливих доказах, а в акті прямо зазначено "тверезий".
Будь-яких інших належних та допустимих доказів об'єктивного характеру на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що інкримінується, за не доведенням факту перебування в стані наркотичного сп'яніння, матеріали справи не містять. Таким чином, матеріали справи фактично містять лише документи (протоколи, рапорти), які складені працівниками поліції в односторонньому порядку.
Суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Зважаючи на викладене та враховуючи позицію ЄСПЛ щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі "Карелін проти Російської Федерації", суд приходить до висновку про те, що протокол, за відсутності інших об'єктивних доказів підтвердження наявності правопорушення, не може бути визнаний достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази, які б засвідчили обставини щодо події і складу правопорушення, в тому числі й факту перебування в наркотичному сп'янінні, а також вину ОСОБА_1 у інкримінованому адміністративному правопорушенні.
Суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
За таких обставин та враховуючи зазначені норми законодавства, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 130, 247, 251, 252, 266, 280 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 294 КУпАП і може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області.
Суддя М. М. Нарольський