Сквирський районний суд Київської області
Справа № 128/5291/23
Провадження № 2/376/625/2024
18 листопада 2024 рокуСквирський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Батовріної І.Г.
за участю секретаря Гіптенко Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позову посилається на те, що 29.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , було укладено договір про надання коштів у позику № 2635080.
Вказаний договір укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з умовами договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язалося надати відповідачу грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов?язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов?язки передбачені договором. Сума кредиту складає 7 800 грн. на строк 360 днів, стандартна процента ставка 1,99 %, знижена процента ставка 0,8 %.
23.05.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу № 01.02-25/23, згідно з яким ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Росвен Інвест Україна» право вимоги до боржників, зокрема і за договором про надання коштів у позику № 2635080, укладеними з відповідачем ОСОБА_1 ..
Станом на 23.05.2023 р. загальна заборгованість за договором про надання коштів у позику № 2635080 становить 33 118,86 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту 7 800,00 грн., заборгованості по відсоткам 25 318,86 грн..
У добровільному порядку сплатити наявну заборгованість позичальник відмовляється. Тому позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованість за договором у розмірі 33 118,86 грн. та судові витрати по справі.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 21.06.2024 р. у вказаній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням, викликом сторін.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області віл 17.07.2024 р. клопотання відповідача про продовження процесуального строку для подання відзиву задоволено, продовжено строк для подачі відзиву до 19.08.2024 року.
Відповідач 19.07.2024 року через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви з огляду на наступне. Позивачем не додано до позовної заяви платіжний документ, який би підтверджував перерахування грошових коштів у розмірі 7 800 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 . Окрім того відсутнє повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та будь - яке підтвердження про надання відповідачу такого повідомлення за договором факторингу №01.02-25/23 від 23.05.2023 року. Зазначив, що реєстр боржників № 1 до договору факторингу №01.02-25/23 від 23.05.2023 поганої якості та є нечитабельним, що у свою чергу позбавляє можливості встановити вимоги до яких саме боржників є предметом укладення вказаного договору факторингу. Вказує, що позивачем не доведено належними доказами факт відступлення права грошової вимоги до відповідача.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області віл 16.09.2024 р. постановлено витребувати у позивача докази.
09.10.2024 р. від позивача на виконання ухвали суду від 16.09.2024 р. надійшли докази, а саме: копія договору факторингу №01.02-25/23 від 23.05.2023 р., витяг з реєстру боржників № 1 до договору факторингу №01.02-25/23 від 23.05.2023 р., довідка, яка підтверджує факт надходження грошових кошті на рахунок відповідача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 29 листопада 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2635080. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит на умовах строковості у розмірі 7 800 грн. зі сплатою відсотків за користування такими та інших платежів, встановленим цим договором (а.с. 5-11).
Також відповідач 29 листопада 2021 року ознайомився з паспортом споживчого кредиту до договору № 2635080 (а.с. 13-14).
Договір, додаток № 1 до договору у якому міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту і графік платежів та паспорт споживчого кредиту відповідач підписав електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора Е676.
Відповідно до пункту 1.1 договору, сторони погодили, що укладення договору відбувається за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний додаток, електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
На підставі пункту 1.2. вказаного договору, ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу споживчий кредит у розмірі 7 800,00 грн., а відповідач зобов?язався повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених договором. Строк користування кредитом становить 360 днів (пункт 1.3. договору). Мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби (пункт 1.8.)
У пункті 1.4.1. договору споживчого кредиту погоджено розмір фіксованої стандартної процентної ставки за користування кредитом, яка визначається у розмірі 1,99 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3. договору.
Відповідно до пункту 1.4.1. договору, знижена процентна ставка становить 0,8 % в день та застосовується за умови, що клієнт до 29.12.2021 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв?язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом вказаних умов користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою.
Періодичність сплати платежів зі сплати процентів визначено - кожні 30 днів.
Детальні терміни повернення кредиту та сплата процентів визначені у таблиці обчислення загальної вартості кредиту клієнта та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графіку платежів).
Згідно з детального опису дій, вчинених сторонами для укладення договору № 2635080 від 29.11.2021 року, наданого ТОВ «Лінеура Україна» за № 2635080-01 від 23 травня 2023 року, ОСОБА_1 перед укладенням договору споживчого кредиту обрав на вебсайті бажані умови кредитування, в тому числі суму та строк кредиту, вказав контактні дані і здійснив реєстрацію в ІТС товариства через вебсайт «Credit7». На етапах реєстрації ОСОБА_1 через надані гіперпосилання ознайомився та прийняв умови Правил, публічної пропозиції на укладення договору про встановлення ділових відносин та використання аналогів підписів, текст згоди на обробку персональних даних та доступ до своєї кредитної історії. Приймаючи публічну пропозицію на використання аналогів підписів, ОСОБА_1 підтвердив використання ним електронного підпису одноразовим ідентифікатором як аналога власноручного підпису клієнта з метою підписання кредитних договорів, паспорту споживчого кредиту, інших документів які адресуються товариству через ІТС.
У процесі реєстрації клієнт зареєстрував банківську платіжну картку № НОМЕР_1 для перерахування коштів та здійснення погашення кредитної заборгованості. Належність клієнту банківського рахунку та картки перевірено шляхом бокування випадкової суми, яку клієнт вказала у полі на сайті товариства.
29.11.2021 року товариством надіслано клієнту одноразовий ідентифікатор у виді коду Е676 введенням якого клієнт підтвердив прийняття пропозиції та підписання кредитного договору. Після цього товариство направило в особистий кабінет та на електронну пошту клієнта інформаційне повідомлення про підтвердження укладення кредитного договору, в якому відображено інформацію, що вимагається Законом України «Про електронну комерцію», та примірник кредитного договору у формі електронного документу, а також здійснено перерахування коштів на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с. 15).
Позивач виконав свої зобов?язання у повному обсязі та здійснив переказ грошових коштів у сумі 7 800,00 грн. на банківську картку відповідача, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 34438-0403 від 04.03.2024 р.
Переказ грошових коштів ТОВ «Універсальні платіжні рішення» було здійснено на підставі укладеного з ТОВ «Лінеура Україна» договору про переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 р.
Відповідач належним чином не виконував свої зобов?язання, тому у нього виникла заборгованість у розмірі 33 118,86 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 23.05.2023 р. за договором № 2635080 від 29.11.2021 року.
23.05.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу № 01.02-25/23, згідно з яким ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Росвен Інвест Україна» право вимоги до боржників, зокрема і за договором про надання коштів у позику № 2635080, укладеними з відповідачем ОСОБА_1 (а.с.22-24).
Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення прав вимог, що укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен Інвест Україна», позивач набув права грошової вимоги до відповідача по договору № 2635080 у розмірі 33 118,86 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 7 800 грн., заборгованість за процентами 25 318,86 грн..
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Виходячи з наведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що відповідачем 29 листопада 2021 року було укладено в електронній формі договір про споживчий кредит № 2635080 з ТОВ «Лінеура Україна» на суму кредиту 7 800 грн..
Грошові кошти у розмірі 7 800 грн. відповідач отримав шляхом переказу на картковий рахунок, що у свою чергу підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 34438-0403 від 04.03.2024 р.
У свою чергу відповідачем не заперечувався факт укладення договору та не заявлялися вимоги про визнання цього договору недійсним.
Також суд зазначає, що відповідач користування грошовими коштами та здійснював часткову оплату заборгованості, що відображено у розрахунку заборгованості складеним ТОВ «Лінеура Україна» 23.05.2023 року, тому посилання відповідача на неотримання грошових коштів суперечить матеріалам справи.
Окрім того матеріали справи містять лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 34438-0403 від 04.03.2024 р., у якому вказано, що 29.11.2021 10:47:32 здійснено переказ грошових коштів на суму 7 800,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іРау.ua-122199498, призначення платежу: Зарахування 7 800 грн. на картку НОМЕР_1 , який суд приймає як належний доказ.
Таким чином фінансова установа свої зобов'язання за договором про споживчий кредит виконала у повному обсязі, а відповідач, у порушення умов договору, суму заборгованості не сплачує.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 р. у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Таким чином, можна зробити висновок, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, провадження № 61-13587св20.
На підтвердження відступлення прав вимоги, позивач надав суду копію договору факторингу № 01.02-25/23 від 23.05.2023 року, реєстр боржників до договору факторингу № № 01.02-25/23 від 23.05.2023 р. у якому містяться відомості про боржників, номери кредитних договорів та суми заборгованості, витяг з реєстру № 1 до договору факторингу № № 01.02-25/23 від 23.05.2023 р., платіжну інструкцію № 9152 від 24.05.2023 року про оплату за відступлення прав вимоги за договором факторингу № 01.02-25/23.
Таким чином перехід права вимоги до позивача відбувся із дотриманням вимог законодавства, окрім того договори про відступлення прав недійсними не визнавалися та на даний час не скасовані, що у свою чергу спростовує доводи представника відповідача про не доведеність відступлення права вимоги. Окрім того позивачем на виконання вимог ухвали від 16.09.2024 р. була долучена належної якості копія реєстру боржників, з якої слідує, що вимоги до відповідача були відступлені ТОВ «Росвен Інвест Україна».
Також суд звертає увагу, що згідно з правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Аналогічної правової позиції дотримується і КЦС ВС в постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц.
У зазначеній постанові ВС зауважив, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про перехід права вимоги не припиняє зобов'язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 33 118,86 грн., то суд зазначає наступне.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У силу частини 1 статті 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1.3 договору про надання коштів у позику № 2635080 строк кредиту 360 днів.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З врахуванням наведеного, виконаний позивачем розрахунок заборгованості за період з 29.11.2021 по 24.11.2022 р. в розмірі 33 118 грн. 86 коп. суд вважає обґрунтованим.
Саме вказаний розмір заборгованості за відсотками відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-25/23 від 23.05.2023 р., ТОВ «Лінеура Україна» відступив ТОВ «Росвен Інвест Україна». У свою чергу ТОВ «Лінеура Україна» не здійснювало жодних нарахувань штрафних санкцій та процентів поза межами строку кредитування.
Окрім того суд зазначає, що 4 656,60 грн., які відповідач сплатив ТОВ «Лінеура Україна» 28.01.2022 року уже враховані у розрахунку заборгованості, і сума заборгованості зменшена з врахування платежів, які проведенні на погашення заборгованості.
Згідно з положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України, визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з цим з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в сумі 2 684,00 грн. судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, на підставі статей 509, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 634, 1048, 1054 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Росвен Інвест Україна ", код ЄДРПОУ 37616221 заборгованість за договором про надання коштів у позику № 2635080 від 29.11.2021 року у розмірі 33 118 (тридцять три тисячі сто вісімнадцять) грн. 86 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Росвен Інвест Україна ", код ЄДРПОУ 37616221 судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп..
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя І.Г. Батовріна