Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/594/24
Провадження № 2-з/376/9/2024
"24" лютого 2024 р. Сквирський районний суд Київської області у складі:
Головуючого судді - Коваленка О.М.,
При секретарі - Таранчук В.О.,
розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гривачевської Лариси Миколаївни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння,-
Встановив :
На розгляді в судді Сквирського районного суду Київської області Коваленка О.М. перебуває цивільна справа №376/594/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 22.03.2023 року по справі № 376/656/23 затверджено мирову угоду, укладену від імені ОСОБА_1 з ОСОБА_3 і визнано за ОСОБА_3 право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 22.80 кв.м., житловою площею 11.60 кв.м.
По даній справі ОСОБА_1 являється відповідачем, про наявність ухваленого рішення та розгляд справи №376/656/23 в Сквирському районному суді Київської області він дізнався з мобільного додатку «ДІЯ», куди йому надійшла відповідна інформація.
З 27 лютого 2022 року по даний час на виконання вимог Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_1 призваний по мобілізації та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .
За вказаний період будь яких зустрічей, домовленостей, підписання документів з ОСОБА_3 позивач не здійснював та не уповноважував інших осіб, в т.ч. відносно спірної квартири.
Сквирським районним судом Київської області 06.09.2023 року було скасовано ухвалу від 22.03.2023 року про визнання права власності на житлову будівлю та відмовлено в задоволені позовних вимог.
Позивач вважає, що дану квартиру може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна позивач знає, що ОСОБА_3 на сьогоднішній день вже здійснено відчуження житлової квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка подарована ОСОБА_2 згідно договору дарування, серія та номер: 2-823 від 23.05.2023, виданий Сквирською нотаріальною конторою.
При таких обставинах, з підстав передбачених ст. ст. 151, 152 ЦПК України, на час розгляду справи в суді позивач вважає, що необхідно вжити заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на житлову квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 22.80 кв.м., житловою площею 11.60 кв.м., оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про визнання права власності на майно.
Тому на підставі викладеного представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просить суд:
Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на житлову квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 22.80 кв.м., житловою площею 11.60 кв.м. та заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо вказаної квартири.
Відповідно до ч.1 ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ України «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно п. 20 Постанови Пленуму ВСУ України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року № 5, з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).
За змістом ст. 152 ЦПК України заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії. Заборона відповідачеві вчиняти певні дії є видом забезпечення позову, яка спрямована проти активних учинків відповідача, що можуть ускладнити виконання рішення суду.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суду необхідно врахувати практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд розглянувши заяву про забезпечення позову та перевіривши на відповідність доказів викладеним обставинам, беручи до уваги предмет позову, обґрунтування необхідності вказаного виду забезпечення позову, вважає, що вимоги щодо накладення арешту та заборони вчиняти певні дії, а заява про забезпечення позову такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, підстав для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення в цьому випадку судом згідно ч. 3 ст.154 ЦПК України не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.149-153 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Заяву представника позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння - задовольнити.
Накласти арешт на житлову квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 22.80 кв.м., житловою площею 11.60 кв.м. та заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо вказаної квартири.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст.354-355 з урахуванням п.п.15.5 п.15Перехідних положень ЦПК України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя: О.М. Коваленко