Справа № 372/6682/24
Провадження № 2-о-172/24
18 грудня 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Проць Т.В.,
при секретарі Лимаренко О.О.
за участю заявника ОСОБА_1
представника заявника ОСОБА_2
представника заінтересованої особи Власюк К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа ОСОБА_3 ,-
12 грудня 2024 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Ахрамовича Яна Ігоровича звернувся до суду із заявою про видачу обмежувального припису, в якій просив видати обмежувальний припис на строк три місяці, яким визначити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 , а саме: обмежити спілкування з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; заборонити ОСОБА_3 наближатись на відстань 300 м. до місця проживання, навчання, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; усунути перешкоди у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності - будинком, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на правах спільної часткової власності. В обґрунтування вказаних вимог зазначив, що заявник та заінтересована особа перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають двох спільних дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . В 2023 році за заявою ОСОБА_3 було визначено місце проживання дітей з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . На сьогоднішній день триває судовий процес з приводу розподілу будинку та ділянки в натурі між колишнім подружжям. Згідно заяви ОСОБА_3 нехтує інтересами дітей, чинить морально-психологічний тиск на них та не виконує рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 23.05.2024 року, створюючи перешкоди участі батька у вихованні дітей. Крім того, заінтересована особа створює нездорове психологічне середовище для дітей, залякує їх, пише повідомлення з погрозами в бік заявника, принижує та знецінює його в очах дітей, нехтує волевиявленням дітей у спілкуванні з ним. Вважає, що існують всі обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 .
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 12.12.2024 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження.
18.12.2024 року представник заінтересованої особи - ОСОБА_7 подала до суду заперечення на заяву, де вказала, що заява ОСОБА_1 є неправомірною та необґрунтованою є прямим вчиненням тиску на ОСОБА_3 і проявом зловживання процесуальними правами заявником. Підтвердила, що напруга у відносинах сторін дійсно є, однак відбиток на дітях залишають саме дії ОСОБА_1 .
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 вимоги заяви підтримали, просили задовольнити з наведених у заяві підстав.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_3 - адвокат Власюк К.П. щодо вимог заяви заперечила, посилаючись на безпідставність її доводів, відсутність будь-якого виду домашнього насильства з боку заінтересованої особи як щодо заявника так і щодо їх спільних з ОСОБА_3 дітей.
Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши надані ними докази, встановив наступні обставини.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23.06.2016 року, у якому народилися діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.
Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 06.12.2022 року за позовом ОСОБА_1 шлюб між заявником та заінтересованою особою розірвано.
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є співвласниками будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням № 4 Виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 27.06.2023 року встановлено місце проживання дітей разом із матір'ю.
Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 23 травня 2024 року встановлено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дітей ОСОБА_8 , 2019 року народження, та ОСОБА_9 , 2016 року народження.
На час розгляду справи в провадженні Обухівського районного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки нерухомого майна.
Статтею 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з п.п. 3, 4, 14 та 17 ч.1. ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
До переліку осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, входять, в тому числі - колишнє подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти) (ч.2 ст.3 Закону).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.24 цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За п.7 ч.1 ст.1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з ч. 3 ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У п.9 ч.1 ст.1 Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з п.3 ч.1 ст.350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до ч.1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
При цьому відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Важливим є те, що виходячи із змісту даного права, воно включає існування, як негативних так і позитивних обов'язків держави, які невід'ємні від реальної «поваги» до приватного та сімейного життя (Рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України»).
При вирішенні питання домашнього насильства суд при оцінці даного питання повинен переконатися, чи ґрунтується відповідна вимога на достатній доказовій базі.
Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів і ризиків. При цьому обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених в КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність передбачених Законом ризиків, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Крім того, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. При цьому у разі застосування таких заходів пливу останні мають бути співмірними із потенційними ризиками та реальними діяннями особи.
Вирішуючи справу, суд повинен дотримуватись справедливого балансу між інтересами сторін та наслідками обмеження певних прав для особи. Враховуючи, що кожна окрема ситуація може мати унікальні чинники/обставини, які впливають на рівень небезпеки, пов'язаного з насильством, застосування того чи іншого виду обмежень повинно бути співмірним із потенційними ризиками та реальними діяннями особи. Права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені свавільно, без належних на те правових підстав.
За змістом заяви, що розглядається, ОСОБА_3 вчинила і продовжує вчиняти домашнє насильство, а саме психологічне насильство щодо малолітніх дітей заявника та заінтересованої особи, а також щодо нього.
До заяви на підтвердження аргументації заявником додано витяг з Державного реєстру речових прав щодо житлового будинку АДРЕСА_1 , копію рішення Обухівського районного суду від 14.08.2024 року щодо результатів розгляду заяви ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису; талон повідомлення єдиного обліку №4662 від 30.03.2024 року в якому ОСОБА_1 повідомив Обухівський РУП про змінені замки у будинку та хвіртці в чому підозрює колишню дружину ОСОБА_3 ; додаток до рішення виконкому Козинської селищної ради №2 від 23.05.2024 року у вигляді висновку про встановлення порядку участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей; скріншоти телефонного листування; копію заяви ОСОБА_1 до органу опіки та піклування Козинської селищної ради щодо невиконання встановленого порядку участі батька у вихованні малолітніх дітей; відповідь Козинської селищної ради від 20.11.2024 року «Про розгляд звернення»; копію рішення Печерськогого районного суду м.Києва від 06.12.2022 року про розірвання шлюбу; рецензію на професійні Висновки кандидата психологічних наук ОСОБА_10 від 03.12.2024 року, відеозаписи.
Суд, ретельно дослідивши надані учасниками справи докази, констатує, що вони жодним чином не підтверджують вчинення ОСОБА_3 діянь, які би підпадали під ознаки вчинення психологічного насильства, про яке стверджується в заяві, що розглядається.
Так само суду не надано відомостей про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності в установленому порядку чи оформлення щодо неї в установленому порядку адміністративного матеріалу, видачу тимчасового заборонного припису тощо. Самі по собі конфлікти заявника та заінтересованої особи, виклик поліції, наявність судових спорів крізь призму статті 62 Конституції України суд не вважає достатнім доказом для висновку про вчинення домашнього насильства.
Отже, враховуючи приписи статей 12, 81 ЦПК України, суд зазначає, що заявник не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення щодо нього та їх з заінтересованою особою спільних малолітніх дітей психологічного насильства, так само як і ризиків настання такого насильства у майбутньому.
За таких обставин суд дійшов висновку про недоведеність вимог заяви.
Відповідно до частини 3 статті 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.
Керуючись Законом України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству, ст.ст.141, 294, 350-1 - 350-8 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа ОСОБА_3 - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 23 грудня 2024 року.
Суддя Т.В. Проць