20.12.2024 Єдиний унікальний № 371/1656/24 провадження № 2-а/371/44/24
Миронівський районний суд Київської області
ЄУН 371/1656/24
Провадження № 2-а /371/44/24
20 грудня 2024 року м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Поліщука А.С.,
при секретарі Овчаренко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Представник позивача звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27 вересня 2024 року № 1609/3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, якою на нього було накладено штраф у розмірі 17 000 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП не вчиняв, а тому постанова винесена безпідставно, при її винесенні було порушено норму, передбачену приміткою до ст. 210 КУпАП.
Позивач заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не надав.
Відповідач в установлений судом строк письмовий відзив проти позову з посиланням на докази, якими він обґрунтовується до суду, заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не висловив.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше.
Згідно з ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Судом встановлено, що 27 вересня 2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення № 1609/3, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17 000 гривень.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не скористався своїм правом на надання доказів законності своїх дій, щодо позивача, а тому з огляду на норму ст. 77 КАС України суд змушений провести розгляд справи за відсутності доказів зі сторони відповідача.
За нормою п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Диспозиція ч. 3 ст. 210 КупАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинені в особливий період.
Із змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 на військовому обліку не перебував, військово-облікові документи не отримував, чим порушив п. 7 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 виконав свій обов'язок передбачений п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в частині уточнення з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, своїх персональних даних через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Проте, у відповідності до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Матеріали справи не містять доказів того, що станом на 27 вересня 2024 року в інформаційно-комунікаційних системах, реєстрах (у тому числі публічних), базах даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи не було персональних даних ОСОБА_1 , як наслідок суд позбавлений можливості дійти висновку, що відповідач прийняв оскаржувану постанову з урахуванням примітки до ст. 210 КУпАП, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для винесення оскаржуваної постанови.
У відповідності до ст. ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд повинен бути безстороннім та не може перебирати на себе тягар доказування, про що Європейський суд з прав людини констатував у справах «Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 року (заява №36673/04) «Карелін проти Росії» від 20 вересня 2016 року (заява №926/08), «Михайлова проти України» від 06 березня 2018 року (заява № 10644/08).
Враховуючи вищевикладене, керуючись статями 2, 8, 9, 19, 90, 159, 162, 189, 241-243, 246, 251, 255 КАС України, суд,-
1.Позов задовольнити.
2.Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення № 1609/3 від 27 вересня 2024 року, якою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн., закривши провадження в справі про адміністративне правопорушення.
3.Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
4.Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя підпис А.С. Поліщук
Суддя А.С. Поліщук