Справа № 366/3666/24
Провадження № 3/366/2469/24
23.12.2024 с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділення поліції № 3 (м. Чорнобиль) Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, водія ТОВ «Слайдер-Консалтинг», проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-5 КУпАП,
Суть правопорушення, визнана суддею недоведеною
Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 100169 від 10.12.2024, суть інкримінованого правопорушення викладена таким чином:
10.12.2024 року о 15 год. 30 хв. ОСОБА_1 був зупинений та виявлено тютюнові вироби, а саме одноразові електронні сигарети ELFBAR в кількості 50 (п'ятдесят шт.) на авто ІВЕКО з д.н.з. НОМЕР_1 на яких немає належним чином розміщення марок акцизного податку з боку, чим порушив Закон України № 481/95-ВР ст. 15, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164-5 КУпАП.
Рух справи
17.12.2024 справа надійшла до суду. Судове засідання з розгляду справи призначене на 23.12.2024.
Позиції учасників справи
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином. Причин неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, як і не надходило інших процесуальних заяв та клопотань по суті справи.
З огляду на викладене та положення ст. 268 КУпАП суддя вважає за можливе провести розгляд справи без його участі.
Оцінка судді
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Отже, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-5 КУпАП, відповідальність за яке настає у разі зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів з підробленими чи фальсифікованими марками акцизного податку посадовими особами підприємств - виробників, імпортерів і продавців таких товарів.
Суб'єкт вчинення цього правопорушення є спеціальним: посадові особи підприємств - виробників; імпортери; продавці зазначених в диспозиції статті товарів.
Слід звернути увагу, що стаття 164-5 КУпАП має назву «зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного податку встановленого зразка», тоді як інкримінована ОСОБА_1 ч. 1 цієї статті не передбачає відповідальність за транспортування тютюнових виробів без марок акцизного податку.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 року в КУпАП внесено зміни, відповідно до яких ч. 1 ст. 164-5 КУпАП викладено в наведеній вище редакції.
До внесення цих змін, ч. 1 ст. 164-5 КУпАП мала наступну редакцію: «Зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає належним чином розміщених марок акцизного збору, або з підробленими чи фальсифікованими марками акцизного збору посадовими особами підприємств-виробників, імпортерів і продавців цих товарів».
Отже, до внесення змін в КУпАП Законом від 23.11.2018 року, ч. 1 ст. 164-5 КУпАП передбачала відповідальність за транспортування алкогольних та тютюнових виробів без марок акцизного збору, тоді як редакція станом на час інкримінованих ОСОБА_1 дій такої відповідальності не передбачає, навіть не зважаючи на те, що назва самої статті передбачає відповідальність за такі дії.
Принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.
Принцип правової визначеності (певності) - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 зазначив, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 п. 5 мотивувальної частини) [14]. Цим Конституційний Суд України наголосив, що невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного застосування.
У справі Sunday Times v. United Kingdom Європейський суд взазначив, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін передбачено законом має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі Steel and others v. The United Kingdom).
Також у рішенні в справі The Sunday Times v. United Kingdom Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.
При цьому ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
З огляду на викладене, суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 не може нести відповідальність за інкриміноване йому правопорушення, оскільки незважаючи на назву інкримінованої йому ст. 164-5 КУпАП, частина перша, порушення якої йому ставиться у провину, не передбачає відповідальності за транспортування тютюнових виробів без марок акцизного податку, що виключає наявність об'єктивної сторони зазначеного адміністративного правопорушення.
Крім цього, суддя звертає увагу на таке.
Як зазначалось вище, суб'єкт вчинення правопорушення за ч. 1 ст. 164-5 КУпАП є спеціальний: посадові особи підприємств - виробників; імпортери; продавці зазначених в диспозиції статті товарів.
З матеріалів справи суддею встановлено, що ОСОБА_1 є водієм транспортного засобу, який працює по договору з ТОВ «Слайдер-Консалтинг».
З наявних в матеріалах справи видаткових накладних вбачається, що згадане ТОВ є ПОКУПЦЕМ товарів, які перевозив ОСОБА_1 , а не їх виробником, імпортером чи продавцем.
Таким чином, ОСОБА_1 не є посадовою особою підприємства, а саме ТОВ, з яким він співпрацює на умовах договору не є підприємством - виробником, імпортером чи продавцем таких товарів.
Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 не є суб'єктом інкримінованого йому правопорушення за ч. 1 ст. 164-5 КУпАП.
Крім цього, ОСОБА_1 інкримінується порушенням вимог ст. 15 Закону України № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Першочергово слід звернути увагу, що ст. 15 згаданого Закону містить 67 частин в редакції, чинній на час вчинення інкримінованого правопорушення, проте в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, норми якої саме частини цієї статті порушив ОСОБА_1 .
Відсутність конкретизації положень ст. 15 цього Закону становить порушення права особи на захист, що не відповідає статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.
Крім цього, окрім як письмових пояснень, в матеріалах справи відсутні докази того, що виявлені та вилучені з транспортного засобу тютюнові вироби не містили марок акцизного податку.
У відповідності до статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до положень ч. 1, 4 та 5 ст. 34 цього Закону, поліцейський може здійснити за наявності на те законних підстав, такий превентивний захід як поверхневу перевірку транспортного засобу, яка полягає у його візуальному огляді речі, або візуальному огляді салону та багажника.
Відповідно до положень Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026, якою при виконанні службових обов'язків керуються поліцейські та зобов'язані її дотримуватись, відео фіксація здійснюється безперервно та увесь час з моменту початку служби ідо її завершення.
З огляду на наведені нормативно-правові акти, суддя приходить до висновку, що при виявлені факту перевезення тютюнових виробів без марок акцизного податку, поліцейський не був позбавлений можливості здійснити відео фіксацію з відображенням факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та в подальшому, за наявності законних на те підстав, зафіксувати огляд транспортного засобу, в ході якого було виявлено тютюнові вироби без марок акцизного податку.
Такий відеозапис міг бути достовірним та беззапереченим доказом перевезення тютюнових виробів без марок акцизного податку, однак до матеріалів справи не долучений, а обов'язок його долучення в силу положень ч. 2 ст. 251 КУпАП покладений на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.
Крім цього, ОСОБА_1 інкримінується перевезення тютюнових виробів, яким на думку автора протоколу про адміністративне правопорушення є електронні сигарети ELFBAR.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» тютюнові вироби - вироби, які можуть бути використані для вживання та до складу яких, навіть частково, входить тютюн, незалежно від того, чи є він генетично модифікований, чи ні.
Відтак, доказуванню в цій справі з огляду на встановлені обставини підлягає доказуванню те, чи є вилучені електронні сигарети тютюновими виробами в розумінні положень ч. 1 зазначеного вище Закону.
При цьому, в наданих матеріалах справи відсутні відомості про наявність, хоча б частково, у вилучених в ОСОБА_1 електронних сигаретах тютюну.
Повернення цього протоколу про адміністративне правопорушення для належного оформлення з наведених вище підстав є недоцільним, оскільки такі недоліки можливо виправити лише шляхом внесення у протокол додаткових відомостей після його підписання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, що є недопустимим, оскільки це порушить право на захист такої особи.
Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Спираючись на положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява N 36673/04), «Карелін проти росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява N 926/08), а також на встановлені суддею обставини цієї справи, суддя приходить до висновку, що направлені до суду матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164-5 КУпАП та їх аргументація є сумнівними. Наявність цих сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Крім цього, суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, що є недопустимим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на встановлені обставини справи, суддя приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-5 КУпАП, а тому, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 КУпАП постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, складеним відносно ОСОБА_1 , в останнього вилучено: 10 одиниць одноразових електронних сигарет ELF BAR BC 5000 (кокосовий лід); 20 одиниць одноразових електронних сигарет ELF BAR RAYA D3; 20 одиниць одноразових електронних сигарет ELF BAR СОМВ.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 КУпАП вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують.
Застосування у цьому випадку конфіскації та реалізації неможливе, оскільки вони застосовуються у разі притягнення особи до відповідальності.
Також не підлягають знищенню вилучені речі, оскільки вони не відносяться до речей, що швидко псуються чи перебувають в незаконному обігу.
З огляду на викладене та враховуючи, що в матеріалах справи відсутні відомості стосовно того, що вилучена продукція підпадає під ознаки тютюнових виробів у розумінні ч. 1 ст. 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», а також не доведено належними та допустимими доказами факт відсутності на вилученій продукції марок акцизного податку, її належність ТОВ «Слайдер-Консалтинг» як покупцю продукції доведена документально, суддя приходить д висновку про повернення тимчасово вилученого майна згаданому ТОВ.
Керуючись ст.ст. 7, 164-5, 245, 247, 251, 256, 266, 268, 280, 283-285 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-5 КУпАП, та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Тимчасово вилучене майно, а саме 10 одиниць одноразових електронних сигарет ELF BAR BC 5000 (кокосовий лід); 20 одиниць одноразових електронних сигарет ELF BAR RAYA D3; 20 одиниць одноразових електронних сигарет ELF BAR СОМВ, повернути власнику, Товариству з обмеженою відповідальністю «Слайдер-Консалтинг».
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особами, визначеними ч. 2 ст. 294 КУпАП до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іванківський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня вручення копії постанови.
Суддя Н.П.Слободян