Справа362/7435/24
Провадження 2-а/362/62/24
"23" грудня 2024 р. м. Васильків
Суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Сухарева О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції у Київській області та Фастівського РУП ГУНП в Київській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовано тим, що оскаржувану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права і, як наслідок, вона є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки жодних ПДР він не порушував, причина зупинки йому не відома, а права він пред'явив на місці зупинки, що поліцейським не враховано.
Відповідачі на виконання ухвали суду про відкриття провадження надіслав відзив на позов, в якому заперечує позовні вимоги, вважає, що постанову винесено з дотриманням всіх норм і положень закону, а також надав диск з відеозаписом подій.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних доказів без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наданим доказам у їх сукупності й співставленні, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 90 КАС України розгляд і вирішення справ здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (вказаний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №536/583/17 та від 14.03.2018 у справі №760/2846/17).
Відповідно до постанови серії ББА №115278 від 22.10.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 22.10.2024 об 11.45 год на автодорозі Т1038 в смт Калинівка Київської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем д.н.з. НОМЕР_1 без обов'язкових документів, а саме не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії (права на керування легковими автомобілями).
Вказані дії водія кваліфіковано за ч. 1 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у розмірі 425 грн.
Ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідачем разом із відзивом у встановленому законом порядку надано суду відеозапис з нагрудної камери поліцейського інспектора, який досліджено судом.
Враховуючи застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису, який здійснено відповідно до вимог закону і можливий для відтворення, вказаний відеозапис суд визнає належним і допустимим доказом у даній справі.
З вказаного відеозапису вбачається, що інспектор зупинив автомобіль на виконання вимог ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Після виконання вимог, передбачених ст. 35 вказаного Закону, інспектор відповідно до вимог закону та у межах наданих йому повноважень, запропонував водію надати документи, передбачені у п. 2.1 ПДР України, на що водій пояснив, що при собі посвідчення водія не має. Залишилось в іншій машині, а на запитання інспектора - «можливо в Дії покажете?», водій відповів, що його водійські права старого зразку і в Дії їх не має.
При цьому, відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.
Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
При цьому, з відеозапису достовірно встановлено, що позивач зазначив про готовність пред'явити документи, але фактично не виконав вимогу поліцейського, оскільки при собі відповідного документу не мав.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що водій виконав законну вимогу поліцейського та надав документи для перевірки.
При цьому, згідно правових висновків, що містяться у Верховного Суду від 25.09.2019 №127/19283/17 «притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факт порушення інших ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи».
Оцінивши наведені позивачем доводи на підтвердження заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які спростували б факт адміністративного правопорушення надано не було. Підтвердження наявності обставин, що виключають адміністративну відповідальність належними і допустимими доказами у ході судового розгляду доведено не було.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення складена уповноваженою особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 2, 7-9, 72-78, 241-246, 250, 286, 293 КАС України
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції у Київській області та Фастівського РУП ГУНП в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, зафіксованого не в автоматичному режимі - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів від дня складання.
Рішення складено 23.12.2024.
Суддя О.В.Сухарев