Справа № 362/7726/24
Провадження № 2-н/362/871/24
06 грудня 2024 року суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Лебідь-Гавенко Г.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 12 631,97 грн. та судовий збір у розмірі 302,80 грн.
Вивчивши заяву та додані до неї документи, приходжу до наступного висновку.
Із заяви про видачу судового наказу вбачається, що постачання природного газу надаються за адресою: АДРЕСА_1 .
У поданій заяві зазначено місце проживання боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . За цією ж адресою надаються послуги постачання природного газу.
На виконання вимог ч. 5 ст. 165 ЦПК України судом було зроблено запит через Єдиний державний демографічний реєстр щодо інформації про реєстрацію місця проживання відповідача.
З інформації з Єдиного державного демографічного реєстру, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
При вирішенні питання про прийняття заяви про видачу судового наказу, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
Згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Як передбачено ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів (заяв) з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Предметом заяви у цій справі є зобов'язання, які випливають з надання послуг постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .Отже, такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна та місцем реєстрації боржника.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно. Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
З врахуванням вищезазначеного, заява про стягнення заборгованості за спожитий природній газ за адресою: АДРЕСА_1 , розглядається за місцем знаходження такого нерухомого майна, а також реєстрації боржника.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вказана заява про видачу судового наказу не підсудна Васильківському міськрайонному суду Київської області.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Щодо можливості передачі справи на розгляд іншому суду в порядку статті 31 ЦПК України у разі, якщо встановлена судом адреса боржника належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, слід зазначити таке.
Частиною 8 статті 165 ЦПК України передбачено, що якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.
Заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ з ОСОБА_1 , яка є фізичною особою (відомості про те, що вона є фізичною особою-підприємцем у справі відсутні).
Відтак, частина 8 статті 165 ЦПК України в даному разі застосуванню не підлягає.
Таким чином, враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» подало заяву про видачу судового наказу з порушенням правил підсудності, суд вважає за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 27, 32, 163, 165 ЦПК України, суд,
У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст. 163 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання).
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко