Справа № 357/12245/24
1-кп/357/993/24
23.12.2024 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Біла Церква Київської області обвинувальний акт з доданими до нього матеріалами у кримінальному провадженні № 12024116030000474, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.07.2024, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Свалява Свалявського району Закарпатської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не працює, не одружений, без освіти, раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
1. До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024116030000474, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.07.2024, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
2. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_6 23.06.2024 близько 20 години, перебуваючи на базі відпочинку «Схід», що розташована за адресою: пров. Горний, 21А у м. Біла Церква Київської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_4 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень останньому, діючи умисно, усвідомлюючи небезпечність свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, тримаючи у правій руці металевий предмет, схожий на кастет, наніс один удар в лобну область справа потерпілому ОСОБА_4 .
В результаті вказаних дій потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді рани в лобній області справа та синець на повіках правого ока, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
За таких обставин ОСОБА_6 заподіяв умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.
3. Позиції сторін.
Прокурор підтримав обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті. Зазначив, що докази, надані суду стороною обвинувачення, є належними, достовірними та допустимими, а у своїй сукупності достатніми для доведення обставин, викладених в обвинувальному акті. Просив визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин.
Потерпілий підтримав позицію прокурора та просив притягнути обвинуваченого до кримінальної відповідальності.
Захисник вказав, що вина обвинуваченого не доведена. Показання свідків обвинувачення є суперечливими. Крім того, вони є близькими родичами потерпілого, відтак їх свідчення потрібно сприймати критично. Додав, що результати проведених слідчих експериментів є недопустимими, оскільки під час їх проведення були присутні інші свідки та сам потерпілий. Відтак проведена на їх підставі експертиза також є недопустимим доказом. Вважає, що сторона обвинувачення не розглянула інших можливих версій отримання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.
Обвинувачений свою вину не визнав. Зазначив, що наніс потерпілому один ляпас, однак удару з застосуванням кастету, внаслідок якого відбулось розсічення брови потерпілого, не наносив. Під час допиту в судовому засіданні пояснив, що під час відпочинку 23.06.2024 між зятем потерпілого - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 почалась суперечка. Під час цих подій прийшов потерпілий, який почав бійку з батьком обвинуваченого. Помітивши, що ОСОБА_9 взяв до руки пляшку, вирішив вступитися за батька, оскільки вважав, що ОСОБА_9 мав намір вдарити батька. Відтак він наніс потерпілому один ляпас по обличчю. Зауважив, що в цей момент жодних пошкоджень на потерпілому не було. Також заперечив наявність у нього кастету чи будь-якого іншого предмета в руках.
Водночас під час останнього слова попросив вибачення у потерпілого.
4. Формулювання статті (частин статті) КК України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений та докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Частина 2 статті 125 КК України передбачає кримінальну відповідальність за нанесення умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності.
4.1. Оцінка доказів
Відповідно до статті 84 КПК України доказами у провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Всі докази, якими сторони обґрунтовують чи спростовують пред'явлене обвинувачення, мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності і достатності.
На підставі статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Під час судового розгляду захисник стверджував про недопустимість результатів проведених слідчих експериментів за участю потерпілого та свідків, посилаючись на те, що вони проводились слідом один за одним і при фактичній присутності інших свідків.
Прокурор заперечував проти заявленого захистом клопотання про визнання доказів недопустимими, стверджуючи про те, що вони отримані у встановленому законом порядку. Проведення слідчих експериментів в один день обумовлено перш за все економією процесуального часу слідчого та дотриманням розумних строків досудового розслідування.
Статтею 240 КПК України передбачено, що з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.
До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.
Проведення слідчого експерименту допускається за умови, що при цьому не створюється небезпека для життя і здоров'я осіб, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижуються їхні честь і гідність, не завдається шкода.
Відповідно до ч. 6 ст. 240 КПК України про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.
Як вбачається з наданих стороною обвинувачення матеріалів, 25.07.2024 в межах досудового розслідування кримінального провадження № 120246030000471 від 08.07.2024 проведені слідчі експерименти за участю потерпілого ОСОБА_4 у період часу з 11 год 51 хв до 11 год 56 хв (а.с. 75-78), свідка ОСОБА_10 у період часу з 12 год 02 хв до 12 год 06 хв (а.с. 80-83), свідка ОСОБА_11 у період часу з 12 год 08 хв до 12 год 12 хв ( а.с. 85-88). Метою проведення слідчих експериментів відповідно до змісту протоколів проведення слідчих експериментів зазначена перевірка та уточнення відомостей, які потерпілий та свідки надали під час допиту. Зафіксовані під час проведення слідчого експерименту відомості стосуються механізму нанесення потерпілому тілесних ушкоджень та фактично повністю збігаються з наданими потерпілим та свідками показань безпосередньо під час судового розгляду.
Відтак посилання захисника на присутність під час проведення слідчої дії поруч зі свідками потерпілого не нівелює та жодним чином не спотворює надані свідками показання.
Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Частиною 2 ст. 87 КПК України передбачено, що суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:
1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;
2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;
3) порушення права особи на захист;
4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;
5) порушення права на перехресний допит;
Недопустимими є також докази, що були отримані:
1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;
2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;
3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв'язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов'язаний довести в суді під час судового провадження;
4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання (ч. 3 ст. 87 КПК України).
Крім того, у кримінальному процесуальному праві загальновизнаними є такі критерії допустимості доказів: належне джерело; належний суб'єкт; належна процесуальна форма; належна фіксація; належна процедура; належний вид способу формування доказової основи.
Водночас, закріпленим у кримінальному процесуальному кодексі України принципом публічності передбачений обов'язок прокурора, слідчого в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК (ч. 2 ст. 93 КПК України).
Заявляючи клопотання про визнання доказів недопустимими захисник ОСОБА_5 не зазначає які саме процесуальні права учасників провадження були порушені внаслідок присутності потерпілого та іншого свідків під час проведення слідчого експерименту з іншими учасниками.
При цьому саме по собі отримання доказів, які використовуються стороною обвинувачення для доведення вини певної особи, не може бути визнане таким, що порушує права цієї особи.
Розглядаючи наведені стороною захисту доводи Суд, виходить також з позиції Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС), викладеної у постанові від 21.08.2022 у справі № 756/10060/17 (провадження 13-3 кс 22).
Так, в зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду вказала, що стаття 2 КПК завданнями кримінального провадження визначає захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, - захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.
Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.
В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.
З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (стаття 3 Конвенції, частина 1 статті 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (пункти «с» частини 3 статті 6 Конвенції, стаття 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (пункт «d» частини 3 статті 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (стаття 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів (частина 1 статті 63 Конституції України).
Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.
З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Захисник не обґрунтував, яким чином заявлена ним присутність інших осіб під час проведення слідчого експерименту порушили права і гарантії сторони захисту, або іншим чином мали вплив на їх реалізацію.
При цьому, Суд враховує положення ст. 240 КПК України відповідно до якої не передбачено обов'язку відтворити всі умови, які існували на час події, а вимагає лише моделювання умов, наближених до тих, що існували на момент події і є важливими для мети експерименту, що було і зроблено під час проведення вищевказаних експериментів (Постанова ККС ВС від 14.07.2022 (справа № 607/12407/16-к, провадження № 51-5986км20), постанова ККС ВС від 02.07.2024 (справа № 303/5115/15-к, провадження № 51-206км24).
Відтак Суд не вбачає підстав визнавати надані стороною обвинувачення протоколи проведення слідчих експериментів недопустимими доказами, тому бере їх до уваги при постановленні вироку.
З цих же підстав Суд бере до уваги висновки експертів (а.с. 79, 84, 89), які зроблені, зокрема на підставі наданих протоколів слідчих експериментів, оскільки в цьому випадку відсутні підстав застосування доктрини «плодів отруєного дерева».
Крім того, з метою оцінки наданих сторонами доказів за ознаками належності, допустимості та достовірності, встановлення інших обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, а також вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, судом досліджено інші докази, зокрема:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12024116030000471 від 08.07.2024, відповідно до якого на підставі заяви ОСОБА_4 08.07.2024 до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення (а.с. 69-70);
- постанова дізнавача від 27.08.2024 про перекваліфікацію складу кримінального правопорушення, відповідно до якої склад кримінального правопорушення в кримінальному провадженні № 12024116030000471 від 08.07.2024 з ч. 1 ст. 126 на ч. 2 ст. 125 КК України (а.с. 71);
- заява ОСОБА_4 від 08.07.2024 про кримінальне правопорушення ( а.с. 72);
- заява ОСОБА_4 від 26.07.2024 про доручення до матеріалів кримінального провадження відеозапису подій від 23.06.2024 (а.с. 90);
- протокол отримання предметів від 26.07.2024, відповідно до якого дізнавач СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції ОСОБА_12 отримала від ОСОБА_4 CD-R диск з відеозаписами подій від 23.06.2024 (а.с. 91).
4.2. Щодо суб'єкта кримінального правопорушення.
Диспозиція частини 2 статті 125 КК України передбачає вчинення кримінального правопорушення загальним суб'єктом - фізична осудна особа, якій виповнилося 16 років.
ОСОБА_6 1996 року народження, медичну допомогу у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не отримує. Відомостей про його неосудність суду не надано. Відтак обвинувачений є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
4.3. Щодо об'єктивної сторони.
Об'єктивна сторона цього кримінального правопорушення передбачає наявність таких складових: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2) наслідки у вигляді легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності; і 3) причинний зв'язок між зазначеними діянням і наслідками.
Сторона обвинувачення стверджує, що ОСОБА_6 тримаючи у правій руці металевий предмет, схожий на кастет, наніс один удар в лобну область справа потерпілому ОСОБА_4 , внаслідок якого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді рани в лобній області справа та синець на повіках правого ока, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Таке твердження підтверджується дослідженими матеріалами справи, а саме:
- показаннями потерпілого ОСОБА_4 , який повідомив, що 23.06.2024 близько 20 години під час відпочинку з родичами (близька 15 чоловік) на базі у м. Біла Церква між його зятем ОСОБА_13 та ОСОБА_8 виник конфлікт. Під час намагання заспокоїти їх до нього підбіг ОСОБА_6 та наніс йому удар правою рукою, в якій тримав кастет. Після отримання удару потерпілий на деякий час присів. При цьому скільки це тривало часу не пам'ятає;
- показаннями свідка ОСОБА_11 , яка повідомила, що 23.06.2024 близько 20 години під час відпочинку на березі річки (компанією близька 15-20 людей) між ОСОБА_13 та ОСОБА_8 виник конфлікт. Потерпілий ОСОБА_4 намагався їх заспокоїти. Під час цих подій підійшов ОСОБА_6 , який вдарив ОСОБА_4 в обличчя тримаючи щось у руці. Внаслідок удару потерпілий присів, а з обличчя потекла кров;
- показаннями свідка ОСОБА_10 , яка повідомила, що 23.06.2024 вона з родичами перебувала на базі відпочинку біля річки у м. Біла Церква, де перебували також інші компанії (зокрема знайомі їм). Приблизно о 20 год між ОСОБА_13 та ОСОБА_8 виник конфлікт, який намагався залагодити потерпілий ОСОБА_4 . Під час цих подій підійшов ОСОБА_6 та наніс потерпілому удар рукою і якій перебував кастет (залізний предмет). Після цього у потерпілого потекла кров. В подальшому ОСОБА_6 наніс ще один удар ОСОБА_4 по обличчю;
- показаннями свідка ОСОБА_7 , який повідомив, що 23.06.2024 відпочивав з компанією на базі відпочинку в м. Біла Церква, де приблизно о 17 год у свідка почався конфлікт зі знайомими з іншої компанії. ОСОБА_4 намагався заспокоїти учасників цього конфлікту, і в цей момент ОСОБА_6 наніс удар потерпілому рукою, тримаючи в ній металевий предмет, в праву частину обличчя. Після удару у потерпілого пішла кров;
- висновком експертного дослідження № 118 від 08.07.2024 (а.с. 73), відповідно до якого при судово-медичному обстеженні ОСОБА_4 знайдені такі ушкодження: рана в лобній області справа; синець на повіках правого ока. Описані ушкодження заподіяні тупими предметами можливо в строк та при обставинах, указаних обстеженим (зі слів 23.06.20324 на базі відпочинку «Восход» наглядно знайомий ОСОБА_6 вдарив рукою в якій був кастет по голові). Вказані ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;
- висновок експерта № 596/д від 29.07.2024 (а.с. 74), відповідно до якого при судово-медичній експертизі ОСОБА_4 знайдені такі ушкодження: рана в лобній області справа; синець на повіках правого ока. Описані ушкодження заподіяні тупими предметами можливо в строк та при обставинах, указаних обстеженим. Вказані ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Локалізація та характер ушкодження дають змогу вважати, що мала місце бути не менше ніж одна точка прикладання сили;
- протокол проведення слідчого експерименту від 25.07.2024 (а.с.75-78) за участю потерпілого ОСОБА_4 під час якого потерпілий показав механізм нанесення йому обвинуваченим тілесного ушкодження, а саме: тримаючи металевий предмет в правій руці наніс удар над правою бровою, потім наніс удар долонею;
- висновок експерта № 640/д від 29.07.2024 (а.с. 79), відповідно до якого локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_4 дають змогу вважати, що вони могли виникнути при обставинах, вказаних потерпілим у протоколі проведення слідчого експерименту від 25.07.2024;
- протокол проведення слідчого експерименту від 25.07.2024 (а.с.80-83) за участю свідка ОСОБА_10 під час якого свідок показала механізм нанесення потерпілому обвинуваченим тілесного ушкодження, а саме: тримаючи металевий предмет в правій руці наніс удар над правою бровою, потім наніс удар долонею;
- висновок експерта № 641/д від 29.07.2024 (а.с. 84), відповідно до якого локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_4 дають змогу вважати, що вони могли виникнути при обставинах, вказаних свідком ОСОБА_10 у протоколі проведення слідчого експерименту від 25.07.2024;
- протокол проведення слідчого експерименту від 25.07.2024 (а.с.85-88) за участю свідка ОСОБА_11 під час якого свідок показала механізм нанесення потерпілому обвинуваченим тілесного ушкодження, а саме: тримаючи металевий предмет в правій руці наніс удар над правою бровою, потім наніс удар долонею;
- висновок експерта № 642/д від 29.07.2024 (а.с. 89), відповідно до якого локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_4 дають змогу вважати, що вони могли виникнути при обставинах, вказаних свідком ОСОБА_11 у протоколі проведення слідчого експерименту від 25.07.2024;
- протокол огляду документу від 29.07.2024 яким зафіксовані результати огляду відео файлів, які долучив потерпілий. При перегляді відео файлів встановлено, що особа чоловічої статі в чорних шортах, зверху без одягу, нанесла один удар правою рукою в область голови ОСОБА_4 . При досліджені відео, що є додатком до вказаного протоколу сторонами не оспорювалось, що події, які зафіксовані відбувались після отримання потерпілим тілесних ушкоджень, які є предметом обвинувачення у цьому кримінальному проваджені. Виходячи з якості відео та значної кількості людей, ідентифікація який вкрай ускладнена, Суд не може достовірно встановити чи були на момент нанесення ляпасу у ОСОБА_4 інші ушкодження. Водночас надане відео підтверджує наявність значної кількості свідків події, що є предметом розгляду.
Зазначені докази також узгоджуються з показаннями, які надали свідки захисту, зокрема:
- допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомив, що літом цього року на святу неділю (прим - 23.06.2024 відзначався День Святої Трійці), він з компанією відпочивав на базі «Схід». Також на цій базі відпочивали інші компанії, зокрема потерпілого. В наслідок непорозумінь між ним та ОСОБА_7 почалась штовханина, однак потім родичі його забрали з місця події і хто наніс тілесні ушкодження потерпілому він не бачив;
- свідок ОСОБА_14 також повідомив, що на зелену неділю відпочивав з компанією на базі «Схід» у м. Біла Церква. Приблизно о 17-18 годині, можливо о 19-й почалась бійка між різними компаніями. Свідок повідомив, що бачив, що у ОСОБА_4 текла кров з обличчя, однак як він отримав ці тілесні ушкодження не бачив. Згодом також спостерігав як ОСОБА_6 наніс один ляпас потерпілому. Також повідомив, що під час бійки на місці події перебувало багато людей.
Суд в контексті досліджених доказів, зокрема відео, звертає увагу, що свідками подій (бійки), яка відбулась 23.06.2024 були щонайменше 30 осіб. Однак допитані в судовому засіданні свідки вказали, що саме ОСОБА_6 наніс удар ОСОБА_4 внаслідок якого останній отримав розсічення брови і відповідно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Свідки захисту вказали, що не бачили моменту отримання потерпілим вказаних ушкоджень. Інших свідків з тих, що перебували того дня на базі відпочинку і вказали на інший механізм отримання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, Суду не представлено. Вказане спростовує версію сторони обвинувачення про можливе існування іншого механізму отримання потерпілим тілесного ушкодження.
Також свідок захисту - ОСОБА_14 повідомив, що бачив момент ляпасу, який наніс ОСОБА_6 ОСОБА_4 , зауваживши, що останній вже мав на той час пошкодження на обличчі. Вказані показання спростовують версію обвинуваченого, що під час нанесення ляпасу потерпілий був неушкоджений.
4.4. Щодо суб'єктивної сторони.
З суб'єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 статті 125 КК України, характеризується умисною формою вини.
Фактичні обставини кримінального правопорушення, зокрема, наявність між обвинуваченим та потерпілим раптового виникнувших неприязних відносин (внаслідок масового конфлікту, що виник, та бажання обвинуваченого захистити батька), спосіб та механізм нанесення удару, локалізація тілесного ушкодження, свідчать про нанесення ОСОБА_6 умисного та цілеспрямованого удару рукою по правій стороні обличчя потерпілого, а саме в область правої брови.
Відтак Суд доходить висновку, що показання допитаних в судовому засіданні свідків узгоджуються з показаннями потерпілого між собою щодо механізму та моменту нанесення тілесного ушкодження, а також з висновками судово-медичної експертизи.
Наявність причинного зв'язку між заподіяним тілесним ушкодженням потерпілому та конфліктною ситуацією, що мала місце 23.06.2024 за участі обвинуваченого об'єктивно підтверджується наданими та перевіреними в судовому засіданні доказами, достовірність в яких в Суду не викликає сумнівів.
За викладених обставин Суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, а саме нанесення умисного тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності.
Не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_6 свідчить про обраний ним спосіб захисту, спрямований на бажання обвинуваченого уникнути відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення.
5. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.
Санкція ч. 2 ст. 125 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до одного року, або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , Суд у відповідності до статей 65 - 67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Обставин, що пом'якшують покарання Судом не встановлено.
Обставини, що обтяжують покарання відсутні.
Водночас, Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення, які відносяться до кримінальних проступків та мають найменший рішень суспільної небезпечності у градації кримінальних правопорушень. Крім того, він має постійне місце проживання, однак за місцем проживання характеризується посередньо. Не працює, не одружений. За медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не звертався, на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 не перебуває, раніше не судимий.
Отже, з урахуванням вказаних обставин та особи обвинуваченого ОСОБА_6 , його ставлення до вчиненого, той факт, що він вибачився перед потерпілим, Суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження вчинення, як ним, так і іншими особами нових кримінальних правопорушень можливе без його ізоляції від суспільства і йому необхідно призначити найменш суворе покарання з передбачених, однак в найбільшому передбаченому санкцією розмірі.
Відтак, Суд призначає ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 700,00 грн (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок).
На переконання Суду, призначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Саме таке покарання сприятиме становленню справедливості, рівності перед законом, забезпеченню добропорядності та відповідальності осіб за вчинювані ними діяння.
6.Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди.
6.1. Цивільний позов.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
6.2.Процесуальні витрати.
Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 368 та ч. 4 ст. 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Питання про відшкодування понесених процесуальних витрат стороною обвинувачення чи стороною захисту не піднімалось. Відповідно до змісту обвинувального акта витрати на залучення експерта відсутні.
6.3.Винагорода викривачу.
Підстави для виплати винагороди викривачу у цьому кримінальному провадженні відсутні.
6.4. Спеціальна конфіскація.
Підстави для застосування спеціальної конфіскації відсутні.
6.5.Заходи забезпечення кримінального провадження.
6.5.1.Запобіжні заходи.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Запобіжні заходи у цьому кримінальному провадженні не застосовувались.
6.5.2.Арешт майна.
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації щодо майна, на яке накладено арешт.
У цьому провадженні арешт на майно не накладався, а тому відсутні підстави для скасування арешту майна.
6.5.3.Щодо речових доказів і документів.
Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Відомості про речові докази в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи положення ст. 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України, суд вирішує документи, надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Керуючись статтями 100, 124, 368, 374, 395, 532 КПК України, Суд
1. ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
1.2. Призначити ОСОБА_6 покарання:
- за ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 700,00 грн (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок).
2. Документи, надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.
3. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
4. Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя: ОСОБА_15