Справа № 357/1094/18
1-кп/357/222/24
про домашній арешт
21 травня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - суддя ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
законного представника обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, клопотання захисника ОСОБА_6 , про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київська область, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
(1) вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2016 року, за ч. 2 ст. 186 КК України, до 4 (чотирьох) років позбавлення волі та на підставі ст. 75, 104 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки,
у кримінальному провадженні № 12017110030004759, яке внесене до ЄРДР 07 вересня 2017 року, стосовно ОСОБА_4 , за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 186 КК України та стосовно ОСОБА_5 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України,
своє клопотання захисник ОСОБА_6 мотивував тим, що обвинувачений ОСОБА_4 не має наміру ухилятися від суду, він проживає разом з матір'ю, яка гарантує виконання обов'язків обвинуваченим ОСОБА_4 та у разі застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту зможе забезпечити прибуття останнього до суду.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його законний представник ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_7 підтримали подане клопотання.
Прокурор ОСОБА_3 заперечувала проти нічного домашнього арешту, вказувала, що для запобігання установленому раніше ризику до обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно застосувати цілодобовий домашній арешт.
Судом установлено, що згідно з ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2024 року, ОСОБА_4 продовжений строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 03 червня 2024 року, включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 121 120 грн.
Станом на 21 травня 2024 року застава не внесена, обвинувачений ОСОБА_4 тримається під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор (№ 13)».
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Згідно з ч. 4 ст. 201 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Отже, захисник, у ході судового розгляду, має право ініціювати питання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який.
Суд зазначає, що захисник ОСОБА_6 поставив питання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на нічний домашній арешт, посилаючись на те, що такий запобіжний захід може забезпечити належну поведінку останнього та його явку до суду.
Отже, суд не досліджує питання про наявність раніше установлених ризиків, а лише вирішує, чи може такий запобіжний захід, як домашній арешт запобігти існуючому ризику та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 .
Згідно з ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Судом установлено, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 186 КК України, за вчинення якого санкція передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.
Отже, до обвинуваченого ОСОБА_4 може бути застосований домашній арешт.
Відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
9) носити електронний засіб контролю.
Отже, такий запобіжний захід, як домашній арешт передбачає: (1) заборону обвинуваченому залишати житло цілодобово чи в певний період доби; (2) виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, які перелічені в ч. 5 ст. 194 КПК України; (3) контроль за поведінкою обвинуваченого та виконанням ним обов'язків з боку працівників правоохоронних органів, за місцем його проживання.
Судом установлено, що єдиним ризиком, запобігання якого ставилось за мету, під час обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, було запобігання його спробам втечі та переховування від суду.
Такого висновку, суд дійшов, зважаючи на наявність мотиву для втечі, адже обвинуваченому ОСОБА_4 загрожує реальна міра покарання у виді позбавлення волі, відсутність у нього соціальних зв'язків, а також його процесуальна поведінка, а саме: він оголошувався в розшук у зв'язку з ухиленням від суду.
Суд вважав, що наявність високого ступеню ризику втечі та переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, відсутність міцних соціальних зв'язків, які здатні попередити такі дії обвинуваченого ОСОБА_4 , його процесуальна поведінка під час судового розгляду, за час якого він без поважних на те причин не прибував у судові засідання, перебував у розшуку, що без постійного контролю, в умовах попереднього ув'язнення, попередити установлений ризик та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 , виконання ним процесуальних обов'язків, неможливо іншими запобіжними заходами, аніж тримання під вартою.
Суд зазначає, що з моменту обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - 09 лютого 2024 року, до цього часу, пройшло понад три місяці.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою. Але Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (п. 61 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», заява № 33579/04, від 16 грудня 2010 року).
З плином часу продовження тримання особи під вартою вимагає більш докладного обґрунтування (п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Подвезько проти України», заява № 74297/11, від 12 лютого 2015 року).
Отже, сама лише тяжкість обвинувачення не є підставою для тривалих періодів тримання під вартою, з плином часу продовження тримання особи під вартою вимагає більш докладного обґрунтування.
Захисник ОСОБА_6 стверджував, що перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під домашнім арештом, за місцем проживання матері може попередити його переховування та втечу від суду, а саме матір зможе проконтролювати явку обвинуваченого ОСОБА_4 до суду.
Суд частково погоджується з аргументами захисника ОСОБА_6 оскільки КПК України не передбачає контролю явки обвинуваченого з боку близьких родичів, але наявність таких родичів безумовно впливає на ступінь ризику втечі та переховування від суду.
Отже, зважаючи на наявність в обвинуваченого ОСОБА_4 близьких родичів, які можуть запобігти його втечі та переховування від суду, тривалість строку його тримання під вартою та характер такого запобіжного заходу, як домашній арешт, який передбачає заборону залишати житло та контроль з боку працівників правоохоронних органів, позицію прокурора ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Суд поки не бачить підстав, для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 нічного домашнього арешту, оскільки ним чи захисником не надано доказів, що він працевлаштований, навчається і має необхідність залишати житло в денний час.
Суд встановлює обвинуваченому ОСОБА_4 такі обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: (1) прибувати за першим викликом до суду; (2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; (3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання та/або роботи.
Суд обґрунтовує їх необхідність метою запобігти установленому раніше ризику втечі та переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду.
Отже, за викладених підстав, суд задовольняє клопотання захисника ОСОБА_6 , про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт, частково та змінює запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 на цілодобовий домашній арешт.
Керуючись ст. 201, 181, 194, 331, 392-395, 532 КПК України, суд
клопотання захисника ОСОБА_6 , про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт, - задовольнити частково.
Змінити ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною залишати житло цілодобово, строком на 2 (два) місяці.
Зобов'язати ОСОБА_4 , протягом 2 (двох) місяців, виконувати такі обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за першим викликом до суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання та/або роботи.
Доставити ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , де звільнити його з-під варти.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Контроль за виконанням покладених на ОСОБА_4 обов'язків покласти на Білоцерківське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.
Роз'яснити, що згідно ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 532 КПК України.
Повний текст ухвали буде проголошений - 27 травня 2024 року о 08:35 год.
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_8