Справа №345/6765/24
Провадження № 3/345/1637/2024
23.12.2024 року м. Калуш
Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Онушканич В.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 , фізичної особи-підприємця, громадянки України, за ч.1 ст. 164 КУпАП,
Відносно ОСОБА_1 головним державним інспектором ГУДПС в Івано-Франківській області складено протокол про адміністративне правопорушення №3813 від 03.12.2024 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , будучи фізичною особою-підприємцем, здійснювала провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, а саме реалізація алкогольних напоїв без наявності ліцензії, чим порушено ст.16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (реалізація алкогольних напоїв, згідно додатку 3 до акту перевірки).
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що вона здійснює підприємницьку діяльність в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Щодо виявлених під час перевірки порушень наголосила, що вона має ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (пивом). Крім того, для роздрібного продажу столових вин ліцензія не потрібна. Тому вона цілком законно здійснювала торгівлю пивом та столовими винами. Щодо продажу слабоалкогольних напоїв, то просить врахувати, що їй не було відомо про необхідність отримання окремої ліцензії, оскільки вважала, що для продажу відповідних напоїв достатньо ліцензії на торгівлю пивом. При цьому просить врахувати, що такі порушення були допущені востаннє 08.05.2024 року, тому просить закрити провадження по справі.
Перевіривши матеріали справи та надавши оцінку доказам, суд доходить наступного.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Враховуючи вимоги ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Частиною 1 ст. 164 КУпАП передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Відповідно до ч. 20 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закону № 481) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Дія цього Закону не поширюється на роздрібну торгівлю винами столовими, крім випадків, передбачених цим Законом, а також на виробництво вин виноградних і плодово-ягідних, напоїв медових, наливок і настоянок, виготовлених громадянами в домашніх умовах для власного споживання (абз. 2 преамбули).
Статтею 15-3 Закону № 481 лише встановлені певні обмеження щодо місць та способу продажу столових вин.
Правові відносини у сфері виноградарства та виноробства України, пов'язані з веденням виноградників та виробництвом винограду, вина та інших продуктів виноробства, визначає регламентацію і контроль в цих галузях виробництва, права і обов'язки виробників, повноваження органів виконавчої влади i спрямований на посилення боротьби з фальсифікацією виноробної продукції в Україні регулює Закон України від 16 червня 2005 року № 2662 «Про виноград та виноградне вино» (далі Закон № 2662). Дія цього Закону поширюється на юридичних та фізичних осіб, господарська діяльність яких включає виробництво, реалізацію, експорт та імпорт товарної продукції в галузі виноградарства і виноробства.
Як визначено ст. 1 Закону № 2662: вино алкогольний напій, вироблений з винограду, міцність якого набувається внаслідок спиртового бродіння роздушених ягід або свіжовіджатого соку, а в разі виготовлення вин кріплених - підвищується шляхом додавання спирту етилового, ректифікованого та/або спирту етилового ректифікованого виноградного, та/або дистиляту виноградного спиртового. Міцність вин може становити від 9 до 20 відсотків об'ємних;
вино столове вино, виготовлене шляхом повного чи неповного збродження сусла. Залежно від вмісту цукрів, столове вино поділяється на сухе, напівсухе, напівсолодке.
Не допускається випуск столових вин із вмістом спирту нижче 9 відсотків об'ємних, сортових 9,5 і марочних 10 відсотків об'ємних. Додавання спирту етилового або спиртованих виноматеріалів чи сусла до вин столових не допускається (ст. 6 Закону № 2662).
Вина кріплені залежно від вмісту спирту і цукру поділяються на міцні, десертні солодкі та десертні лікерні (ст. 7 Закону № 262).
Відтак, враховуючі наведені положення законодавства, роздрібна торгівля столовими винами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності без ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.
З долученого до матеріалів справи додатку до акту (довідки) фактичної перевірки №1318/09-19-09-01/3279302520 від 02.12.2024року вбачається, що в крамниці «Фортуна», де ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність, було здійснено реалізацію столових вин та слабоалкогольних напоїв (а.с.7 зворот). Як вказувалося вище, роздрібна торгівля столовими винами може здійснюватися без ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.
Щодо реалізації слабоалкогольних напоїв, суд звертає увагу, що така реалізація здійснювалася у період з 01.10.2023 року по 30.11.2023 року, 02.12.2023 року, 05.12.2023 року, 08.12.2023 року, 13.12.2023 року, 05.03.2024 року, 12.04.2024 року, 04.05.2024 року, 07.05.2024 року та 08.05.2024 року.
Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Частина 2 ст.38 КУпАП передбачає, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.
Отже, статтею 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень. У цих випадках, згідно до п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, тобто зазначений строк ніким продовжений бути не може, будь-які дії щодо притягнення особи до відповідальності після його закінчення мають бути припиненими.
За правилами ч. 2 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше, ніж через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при тривалому правопорушенні три місяці з дня його виявлення.
Таким чином, для більшості правопорушень точкою відліку строку давності притягнення до адміністративної відповідальності є день вчинення правопорушення. При тривалому правопорушенні початок перебігу строку давності визначається по-іншому, точкою відліку тут є момент виявлення проступку.
Із доктринального тлумачення норм ст.ст. 9, 38 КПК України випливає, що триваюче правопорушення вчинюється протягом біль-менш тривалого часу і характеризується безперервним здійсненням єдиного діяння, в тому числі, тривалим безперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою. Вважається, що триваючі правопорушення припиняються у разі виявлення факту цих правопорушень компетентним органом при проведенні перевірок, в тому числі, при виявленні таких проступків, як відсутність обліку доходів та витрат щодо яких встановлена обов'язкова форма обліку, бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування, ведення його із порушенням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інші правопорушення, встановити які можливо лише під час проведення документальної перевірки на підставі первинних документів.
Інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення не є триваючим. Виходячи з наведеного, оскільки правопорушення було скоєно у період з 01.10.2023 року по 30.11.2023 року, 02.12.2023 року, 05.12.2023 року, 08.12.2023 року, 13.12.2023 року, 05.03.2024 року, 12.04.2024 року, 04.05.2024 року, 07.05.2024 року та 08.05.2024 року, то на момент надходження вказаної справи до суду (10.12.2024 року) строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч. 2 ст. 38 КУпАП, сплинули.
При цьому, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини та вимоги закону приходжу до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 38, 221, п. 7 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП,
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164 КУпАП - закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя