Справа № 344/22601/24
Провадження № 2-о/344/596/24
про відмову у відкритті провадження у справі
23 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Пастернак І.А., ознайомившись із матеріалами заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бандура Володимир Олексійович, заінтересована особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту розірвання шлюбу
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бандура Володимир Олексійович звернувся до суду із заявою, в порядку окремого провадження, в якій просить суд встановити фактрозірвання шлюбу.
Вивчивши матеріали поданої заяви, вважаю, що у відкритті провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.Відповідно до ч.7 ст.19 ЦПК
України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - Постанова Пленуму), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
При вирішенні питання про підвідомчість справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, необхідно враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено не судовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.
Як убачається зі змісту заяви, заявник фактично просить легалізувати розірвання шлюбу, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що був розірваний 14.11.1998 Судом Онтаріо ( загальний відділ).
Для даної процедури встановлено позасудовий порядок.
Відповідно до п. 7 глави І Розділу ІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 №52/5 документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом п. 6 розділу ІV Правил, громадяни України та особи без громадянства, які проживають в Україні, витребовують документи на підтвердження фактів реєстрації актів цивільного стану, здійснених компетентними органами іноземної держави, через Міністерство закордонних справ України, якщо інший порядок не встановлено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно п.п. 1.3., 2.1., 2.2., 4.3. Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої Наказом Міністерства закордонних справ України від 04.06.2002 №113, легалізація в установленому порядку документа надає йому право на існування в міжнародному обігу. До компетенції Департаменту консульської служби МЗС України, а також Представництв МЗС на території України входять здійснення консульської легалізації офіційних документів, які виходять від офіційних органів України та іноземних держав, справляння консульських зборів за вчинення консульської легалізації, взаємодія з органами державної влади та місцевого самоврядування України та дипломатичними представництвами іноземних держав в Україні з питань консульської легалізації, а також надання інформації щодо питань консульської легалізації. Консульська легалізація здійснюється уповноваженим працівником Департаменту консульської служби МЗС України, Представництв МЗС на території України або консульською посадовою особою закордонної дипломатичної установи України. Департамент консульської служби МЗС України також приймає на легалізацію: офіційні документи, крім документів комерційного характеру, складені і засвідчені на території іноземних держав органами державної влади, які уповноважені підтверджувати їх дійсність, і призначені для використання в Україні за умови їх засвідчення в МЗС країни походження документа та її дипломатичного представництва в Україні в установленому порядку.
Слід зазначити, що 11 січня 2024 року для Канади набула чинності Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року (Конвенція про апостиль).
Починаючи з цієї дати консульська легалізація документів Посольством України в Канаді не здійснюється.
Відповідно до статті 1 ця конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Згідно зі статтею 2 конвенції, що кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.
Статтею 3 Конвенції визначено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Згідно зі статтею 4 Конвенції, передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції. Однак апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також другою мовою. Заголовок "Apostille" (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)" повинен бути викладений французькою мовою.
Відповідно до статті 5 Коненції апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або будь-якого пред'явника документа. Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ. Підпис, відбиток печатки або штампа на апостилі не потребують ніякого засвідчення.
Таким чином, законодавство передбачає позасудову процедуру підтвердження в Україні факту розірвання шлюбу, який був припинений на території іноземної держави, шляхом проставлення апостилю компетентним органом іноземної держави, і в такому випадку перебирання судом функцій інших органів суперечило б вимогам закону та створило б умови для уникнення встановленої законодавством процедури визнання дійсними в Україні актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав.
Крім того, заявником не обґрунтовано неможливість встановлення факту розірвання шлюбу в позасудовому порядку, зокрема, що він звертався до органів реєстрації актів цивільного стану, але йому було відмовлено із зазначенням причини такої відмови, та долучення доказів такої відмови.
За таких умов, заява про встановлення факту розірвання шлюбу, про який просить заявник, не може розглядатись у порядку цивільного судочинства, оскільки підтвердження такого факту здійснюється у чітко встановленому позасудовому порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ураховуючи все вище викладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки заявлені вимоги не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства в окремому провадженні.
Керуючись ст.ст. 186, 260, 293, 315, 353, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бандура Володимир Олексійович, заінтересована особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту розірвання шлюбу.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Пастернак І.А.