Справа№938/1858/24
Провадження № 3/938/1283/24
23 грудня 2024 року селище Верховина
Суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області Чекан Н.М. розглянувши матеріали, які надійшли від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 185-10, ч.1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України, адреса проживання: АДРЕСА_1 , -
На розгляд Верховинського районного суду Івано-Франківської області 28.11.2024 року поступили матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.185-10,ч.1 ст. 204-1 КУпАП.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 153577 від 02.11.2024 року вбачається, що 01.11.2024 року о 16.50 годин прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку прикордонного знаку на відстані від лінії державного кордону на території Верховинського району Івано-Франківської області, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в межах контрольованого прикордонного району був виявлений гр. України ОСОБА_1 за спробу незаконного перетинання державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст. ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 204-1 КУпАП.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 152581 від 02.11.2024 року вбачається, що 01.11.2024 року о 16.50 годин прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку прикордонного знаку на відстані від лінії державного кордону на території Верховинського району Івано-Франківської області, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в межах прикордонної смуги був виявлений гр. України ОСОБА_1 за вчинення злісної непокори законній вимозі ДПСУ , який порушував законну вимогу ДПС України припинити рух в бік державного кордону та надати документи, передбачені п.8 Положення про прикордонний режим, виконувати відмовився та вдався до втечі, проте після здійснення поперджувального пострілу вгору був затриманий, чим порушив вимоги ст. 34 Закону України «Про Державний кордон України та п.12 ст. 20ЗУ «ПроДержавну прикордонну службу України», тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 185-10 КУпАП.
У ст.268 КУпАП закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до положень ч.2 ст. 277 КУпАП судове засідання призначено на 09.12.2024 року та відкладено на 23.12.2024 року в зв'язку з неявкою особи, яка притягається до відповідальності.
У судове засідання 23.12.2024 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з'явивися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
При цьому, суд бере до уваги той факт, що громадянину ОСОБА_1 достеменно відомо про складення відносно нього вищевказаних протоколів про адміністративні правопорушення 02.11.2024 року, про що він підписався у вказаних протоколах.
Окрім того, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Відповідно до ч. 2 ст.268 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.204-1, 185-10 цього Кодексу, не належать до переліку справ, при розгляді яких є обов'язковою присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, неявка ОСОБА_1 у судове засідання не є перешкодою для проведення розгляду даної справи.
Постановою суду від 23.12.2024 року матеріали справ об'єднано в одне провадження.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185-10, ч.2 ст.204-1 КУпАП, крім протоколів про адміністративне правопорушення, до суду надано:
- заявку ОСОБА_1 на смс- повідомлення.
Вивчивши матеріали даної справи, суддя приходить до такого висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Згідно із ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
На підставі ст.252 КУпАП оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Таким чином, розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Як передбачено ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком), визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозицією ч.1 ст. 204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про державний кордон України», з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватисяконтрольовані прикордонні райони. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1199 «Про контрольовані прикордонні райони» Верховинський район Івано-Франківської області включено до переліку міст і районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони. У межах прикордонного району прикордонна смуга становить завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд (п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року №1147). І саме в цих межах діє спеціальний прикордонний режим щодо заборони вільного в'їзду, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов'язаних з обороною чи охороною державного кордону України (ст.22 Закону України «Про державний кордон»).
Протокол про адміністративне правопорушення від 02.11.2024 року відносно ОСОБА_1 сам по собі не може бути достатніми доказами для висновку про винуватість особи, якщо обставини правопорушення не підтверджені іншими доказами.
Сам факт перебування ОСОБА_1 в прикордонному контрольованому районіне вказує та не підтверджує його намір або спробу перетнути кордон.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ№153577 від 02.11.2024 року (а.с.1) зазначається про порушення ОСОБА_1 вимог ст.ст.9 та 12 Закону України «Про державний кордон». Однак, вказані норми цього закону не містять будь-яких положень, які б зобов'язували, забороняли чи попереджали учасників суспільних відносин, в даному випадку ОСОБА_1 дотримуватися чи не дотримуватися певних правил поведінки, а є загальними нормами права, якими регламентовано, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку (ст.9) та пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України (ст.12).
Крім того, до матеріалів справи взагалі не додано належних доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 об'єктивної та суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП.
Диспозицією ч.1 ст. 185-10 КУпАП передбачено відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2011 № 10-рп/2011 у справі № 1-28/2011, слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги, а злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абзац другий пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.06.1992 № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів»).
У диспозиції ч.2 ст. 185-10 КУпАП встановлена відповідальність за ті самі дії, які передбачені ч.1 цієї статті, які вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 185-10 КУпАП, він обвинувачується у вчиненні злісної непокори уповноваженими осбами ДПС України під час затримання за спробу незаконного перетину державного кордону, але не зазначається, з якими іншими особами він вчинив вказане правопорушення та/або чи піддавався він протягом року адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті
Крім того, до матеріалів справи не долучено відповідних доказів щодо вчинення ОСОБА_1 злісної непокори законній вимозі працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, у тому числі навіть протоколу його затримання за фактом вчинення ним 02.11.2024 року злісної непокори законній вимозі працівника Державної прикордонної служби України.
За вказаних обставин, з матеріалів справи не вбачається будь-яких доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 злісної непокори працівнику Державної прикордонної служби України.
Також, звертається увага, що у протоколах про адміністративне правопорушення, складених щодо ОСОБА_1 , не зазначено на якій відстані від державного кордону його виявлено працівниками Державної прикордонної служби, при цьому в протоколі серії ЗхРУ№152581 від 02.11.2024 року за ч.2 ст.185-10 КУпАП зазначено, що його затримано в прикордонній смузі, тобто в межах 5-ти км від державного кордону, а в протоколі серії ЗхРУ№153577 від 02.11.2024 року за ч.1 ст.204-1 КУпАП - в межах контрольованого прикордонного району, тобто поза межами 5 км від державного кордону.
Суддя звертає увагу, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення ( ч.2 ст. 251 КУпАП).
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Згідно з приписами ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
У ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а не доведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази відносно ОСОБА_1 щодо вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185-10, ч.1ст. 204-1 КУпАП, то провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказаними статтями слід закрити.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 204-1, 251, 252, 256, 266, 280, 283, 284- 285, 294 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 185-10, ч.1 ст.204-1 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя Наталія ЧЕКАН