Справа № 209/9533/24
Провадження № 2-з/209/57/24
Іменем України
13 грудня 2024 року м. Кам'янське
Суддя Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. Шендрик К.Л., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна,
13 грудня 2024 року в провадження Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшов цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна.
Представником позивачки ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_2 шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
На обґрунтування заяви зазначено, що позивачкою ОСОБА_4 у позові заявлені наступні вимоги: визнати об'єктом спільної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 ; визнати в порядку поділу майна подружжя, за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ; визнати в порядку поділу майна подружжя, за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку на квартиру АДРЕСА_1 . Позов обґрунтовано тим, що зазначене спірне майно було набуте відповідачем під час шлюбу, а тому воно підлягає визнанню спільним сумісним майном подружжя із присудженням позивачу 1/2 частини цього майна. В даний час право власності на спірну квартиру зареєстровано виключно за відповідачем ОСОБА_3 , який може у будь-якій час здійснити відчуження майна будь-яким способом іншим особам, що, в свою чергу, може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити ефективний захист прав позивача в межах даної цивільної справи. У випадку відчуження відповідачем спірного майна у період розгляду справи, та у подальшому прийняття судом рішення про задоволення позову позивача - розгляд такої справи втратить свій сенс та взагалі унеможливить виконання такого судового рішення, оскільки позбавить можливості відновлення становища позивача у стані, яке існувало до порушення її прав. Таким чином, неприйняття заходів забезпечення позову може зробити утрудненим або неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до роз'яснень пунктів 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної Постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява №11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Враховуючи характер спірних правовідносин і вагомість поданих доказів, враховуючи, що накладення арешту на спірну квартиру до вирішення даного спору є обґрунтованим та співмірним заявленим позовним вимогам і повністю відповідає їх змісту, суд вважає необхідним застосувати заходи забезпечення позову до набрання чинності рішенням у справі, оскільки невжиття таких заходів може ускладнити подальше вирішення спору, а також суттєво порушити майнові права позивачки.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 149, 150-151, 153, 260, 353 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Копію ухвали надіслати для відома сторонам, а для пред'явлення до виконання - видати ОСОБА_2 або її представнику - ОСОБА_1 .
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
В залежності від результатів вирішення спору по суті, ухвала про вжиття заходів забезпечення позову діє у строки, встановлені ч. 7-10 ст. 158 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її підписання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя: К.Л. Шендрик