Справа № 210/7161/24
Провадження № 2-о/210/147/24
іменем України
13 грудня 2024 року м. Кривий Ріг
Суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю., дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту яке має юридичне значення, -
12 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме, належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трудової книжки від 28.02.1977 року, для підтвердження стажу роботи.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Стаття 315 ЦПК України передбачає перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку. Даний перелік не є вичерпним і в судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.1 постанови №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
При вирішення питання про підвідомчість таких справ суди мають враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено не судовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.
Пунктом 3 вказаної постанови також роз'яснено, що у тому разі коли буде виявлено, що встановлення факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє у прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
У судовому порядку відповідно до п.26 зазначеної постанови встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Звертаючись до суду з вказаною заявою ОСОБА_1 зазначає, що у жовтні 2021 року він звернувся до Пенсійного фонду України для оформлення пенсії по інвалідності. Працівниками пенсійного фонду повідомили його, що для отримання пенсії необхідний страховий стаж, визначений ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особи яким установлено інвалідність, після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявністю страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 Закону, не менше 15 років. За доданими документами до страхового стражу не зараховано всі періоди, зазначені в трудовій книжці виданої 28.02.1977 року, є розбіжності в зазначені прізвище, ім'я та по батькові заявника.
Проте, в прохальній частині заяви ОСОБА_1 просить суд встановити вказаний факт для підтвердження стажу роботи.
Однак, встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, а рішення вказаного органу щодо її призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
За вказаних обставин, заявнику необхідно конкретизувати прохальну частину заяви, зокрема визначити мету звернення до суду з вказаною заявою, (встановлення факту належності особі трудової книжки чи для підтвердження стражу роботи), враховуючи, що встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження заяви до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту яке має юридичне значення - залишити без руху.
Надати заявнику термін для усунення вказаних недоліків - 7 днів з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачам, що в разі невиконання вказівок суду у встановлений строк позовна заява буде вважатися неподаною і повернута їм без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: Н. Ю. Вікторович