125/1762/24
2-а/125/15/2024
18.12.2024 року м. Бар
Барський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Хитрука В.М.
за участю секретаря Рашевської О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ВМЗК Вінницького управління ДБВ НП України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позову зазначив, що 16 серпня 2024 року оперуповноваженим ВМЗК Вінницького управління ДБВ НП України Юрченко Володимиром Володимировичем відносно нього було складено постанову серії ББА № 110009 згідно змісту якої вбачається, що він керуючи автомобілем марки TOYOTA AVENSIS реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Вінниця по вул. Праведників світу, 22 А проводив практичну підготовку водія ОСОБА_2 з використанням транспортного засобу з порушенням п. 30.3 «К» ПДРУ а саме знак «Н» в супереч ПДРУ мав розмір нижньої частини 13 см. Автошкола «Автостарт», чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 ст. 127-3 КУпАП. Позивач вважає постанову протиправною а тому просив її скасувати.
Позивач у заяві до суду вказав, що свої вимоги підтримує повністю з підстав, викладених у позові. Клопотав провести розгляд справи у його відсутності.
Відповідач, Вінницьке управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відзив не надіслало, матеріали адміністративної справи не надало. Заяв, клопотань до суду від нього не надходило.
Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що постановою серії ББА №110009 від 16.08.2024 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн. за те, що він 16.08.2024 о 11.10 год. в м. Вінниця по вул. Праведників світу, 22А проводив практичну підготовку водія ОСОБА_2 з використанням транспортного засобу з порушенням п. 30.3 «К» ПДРУ а саме знак «Н» в супереч ПДРУ мав розмір нижньої частини 13 см.
Згідно із п. 24.8 Правил дорожнього руху України транспортні засоби (за винятком мотоциклів, мопедів та квадроциклів), на яких проводиться навчання, повинні мати розпізнавальні знаки «Навчальний транспортний засіб» відповідно доп.30.3 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 30.3 «к» Правил дорожнього руху України на відповідних транспортних засобах установлюються такі розпізнавальні знаки: «Навчальний транспортний засіб» - рівносторонній трикутник білого кольору з вершиною догори і каймою червоного кольору, в який вписано літеру «Н» чорного кольору. Знак розміщується спереду і ззаду на транспортних засобах, що використовуються для навчання водінню (допускається встановлення двостороннього знака на даху легкового автомобіля).
Статтею 127-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення посадовими особами закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичними особами-підприємцями встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а саме: здійснення підготовки, перепідготовки водіїв транспортних засобів, особою, яка не має чинного документа спеціаліста з підготовки водіїв транспортних засобів; допуск осіб, які не склали теоретичний іспит, до практичної підготовки водіїв; проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимог Правил дорожнього руху, або особою, яка позбавлена права керувати транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятисот до вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак, суб'єктами відповідальності за ст. 127-3 КУпАП виступають виключно посадові особи закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів або фізичні особи-підприємці, що проводять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ухвалою суду відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач мав право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
На час розгляду справи відповідачем не надано відзиву, доказів, та адміністративної справи.
Ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до п. 5 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Верховний Суд у Постанові № 357/10134/17 від 23 жовтня 2019 року роз'яснив, що на підставі статті 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Суд зауважує, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відсутність у справі будь-якого доказу, як-то відеозапису патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення Правил дорожнього руху саме позивачем, факт розгляду справи у присутності позивача за його участю, факт роз'яснення йому прав та розгляд його клопотань, свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої постанови.
Відсутні докази проведення поліцейським замірів для визначення розміщення знаку «Н».
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 3 ст.127-3 КУпАП.
Крім того, суд зауважує, що суб'єктами відповідальності за ст. 127-3 КУпАП виступають виключно посадові особи закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів або фізичні особи-підприємці, що проводять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.
Разом з тим, відповідачем не надано суду належних доказів того, що позивач ОСОБА_1 є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 127-3 КУпАП, а саме: є посадовою особою закладу або фізичною собою-підприємцем, що проводять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а тому у суду відсутня можливість встановити та перевірити наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.127-3 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .
Таким чином, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що позивач є суб'єктом адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові.
Ураховуючи, що обов'язок доказування в даних справах покладається на відповідача, суд дійшов висновку щодо недоведеності відповідачем під час судового розгляду справи правомірності прийнятого ним рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 127-3 КУпАП.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.127-3 КУпАП, не доведена.
Керуючись ст. 9, 77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вінницького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити повністю.
Скасувати постанову посадової особи оперуповноваженого ВМЗК Вінницького управління ДВБ НП України Юрченка Володимира Володимировича про накладення адміністративного стягнення серії ББА №110009 від 16.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 127-3 КУпАП.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20.12.2024
Суддя: