Іменем України
05 листопада 2024 року м. Кропивницький
справа № 396/1573/21
провадження № 22-ц/4809/1391/24
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Дуковського О.Л.
суддів: Дьомич Л.М., Єгорової С.М.
з участю секретаря: Демешко Л.В.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Пивоваров Володимир Іванович;
відповідач - ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Руденко Ганна Валентинівна;
третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Новоукраїнська міська рада Кіровоградської області;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03 липня 2024 року, у складі головуючого судді Русіної А.А. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Новоукраїнська міська рада Кіровоградської області про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
встановив:
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Новоукраїнська міська рада Кіровоградської області про визначення частки померлого у спільній сумісній власності та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
В обгрунтування позову вказувала, що вона є рідною сестрою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначала, що з 12.11.1972 ОСОБА_3 перебував у шлюбі з ОСОБА_4 .
08.07.1994 на підставі рішення виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради за № 86 від 18.04.1994 на ім'я ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право власності на квартиру за АДРЕСА_1 , загальною площею 53,27 кв.м., житловою площею 30,66 кв.м.
При цьому до оформлення права власності вказана квартира належала житлово-будівельному кооперативу, членом якого була, безпосередньо, ОСОБА_5 , однак пайові внески за вказану квартиру сплачувалися подружжям. За час шлюбу за сумісні кошти сплачено відповідне паєнагромадження в сумі 11 200,00 карбованців, що становило повну загальну вартість квартири.
В 2016 році помер син ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , який проживав в Російській Федерації. З метою оформлення спадкової справи після смерті сина, ОСОБА_5 поїхала до РФ, де проживала у продовж січня - липня 2017 року.
В даний період здоров'я ОСОБА_3 різко погіршало в зв'язку з виявленою онкологічною хворобою, в січні 2017 року він став потребувати постійного догляду, перебуваючи в безпорадному стані, при цьому його дружина знаходилася в Російській Федерації, тому ОСОБА_6 перевезла брата до власного домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , де він проживав разом з нею протягом 7-ми місяців і до дня смерті.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що було зроблено відповідний актовий запис за № 38 Новоукраїнським районним відділом ДРАЦС.
Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із квартири за АДРЕСА_1 , яка є спільною власністю подружжя, тобто ОСОБА_5 є її титульним власником, а власність ОСОБА_3 у квартирі презюмується Сімейним кодексом України.
Позивачка вважала, що оскільки ОСОБА_5 на момент смерті свого чоловіка не проживала разом з ним, і в установлений законом термін не звернулася до нотаріуса із заявою про вступ у спадщину після смерті ОСОБА_3 , то вона втратила право спадкування, а єдиним спадкоємцем за законом на частку брата у вищевказаній квартирі є його рідна сестра - ОСОБА_1 ..
06.09.2021 ОСОБА_6 звернулася до Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку майна, що належить її братові , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого за заявою ОСОБА_1 в зазначеній нотаріальній конторі було заведено спадкову справу за 110/2021.
Постановою від 06.09.2021 державний нотаріус відмовила ОСОБА_7 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що не виділена (визначена) частка спадкодавця у спільному майні і яку неможливо виділити в зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру.
Просила суд визначити, що частка померлого ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 становила 1/2 її частини та визнати за позивачем право власності на 1/2 частки вказаної квартири в порядку спадкування за законом.
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду позивачка подала апеляційну скаргу ,в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим.
Посилається на те, що дружина брата ОСОБА_5 на момент смерті свого чоловіка не проживала разом з ним, а тому не була фактичним спадкоємцем та в установлений законом термін не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ,а вона у свою чергу довела належними та допустимими доказами, що брат проживав останні шість місяців до дня смерті біля неї і спадкувати має саме вона.
Позивачка оспорює факт фактичного прийняття спадщини дружиною померлого.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.
Справу призначено до розгляду з повідомлення (викликом) учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, обговоривши наявні докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 12.11.1972 перебували у шлюбі про що свідчіть копія свідоцтва про шлюб № НОМЕР_1 від 12.11.1972, виданого 25.02.2016 повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новоукраїнського районного управління юстиції у Кіровоградській області ( том 1 а.с.14).
На підставі рішення виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради за № 86 від 18.04.1994 на ім'я ОСОБА_8 08.07.1994 було видано свідоцтво про право особистої власності на квартиру за АДРЕСА_1 , загальною площею 53,27 кв.м., житловою площею 30,66 кв.м. (том 1, а.с.245 зворот).
Згідно копії ордера № 1315 виданого ОСОБА_5 в розділі склад сім'ї зазначено: ОСОБА_5 - власник та ОСОБА_3 - чоловік (т. 1, а.с.16).
Право власності на вищевказану квартиру на підставі свідоцтва про право особистої власності зареєстровано в Ульяновському міжміському бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_8 , запис в реєстраційній книзі № 18/1 від 08.07.1994, що підтверджується довідкою КП «Благовіщенське міжміське бюро технічної інвентаризації № 22 від 26.11.2021 та Реєстраційним написом від 08.07.1994 (том 1, а.с. 51,246).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , про що було складено відповідний актовий запис за № 228 від 17.07.2017 на підставі якого Новоукраїнським районним відділом ДРАЦС було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 . Місце смерті м. Новоукраїнка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область (том 1, а.с. 13, 125).
Подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були батьками ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в РФ, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (том 1а.с.22).
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_9 був громадянином РФ та проживав на її території.
З метою оформлення спадкових прав після смерті сина ОСОБА_5 в січні 2017 року поїхала до РФ, де їй 15.06.2017 року видано свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті сина ОСОБА_9 (том 1, а.с.23).
Як вбачається з довідки з місця проживання для оформлення спадкової справи Управління соціального захисту та охорони здоров'я Новоукраїнської міської ради № 1270 від 07.04.2021 виданої ОСОБА_1 померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 до дня смерті проживав в АДРЕСА_2 разом із сестрою ОСОБА_1 (т.1, а.с.18).
Перебування в родинних відносинах позивача з ОСОБА_3 підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (а.с.12) та копією свідоцтва про народження позивача ОСОБА_11 , серія НОМЕР_3 (а.с.10), батьками яких вказані ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Відомості про те, що ОСОБА_3 на час смерті проживав біля своєї сестри ОСОБА_1 , відображено також в акті обстеження житлових умов від 07.04.2021 № 277/02-33, де зазначено, що ОСОБА_3 з січня 2017 року і до дня смерті проживав за адресою проживання сестри: АДРЕСА_2 , але з 1994 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Зазначені факти також підтверджуються показами свідків (том 1, а.с.20-21).
Згідно копії лікарського свідоцтва про смерть № 36 від 17.07.2017 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 вдома за адресою: Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка (том1, а.с.146-147).
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , про що було зроблено відповідний актовий запис за № 38 Новоукраїнським районним відділом ДРАЦС на підставі якого Новоукраїнським районним відділом ДРАЦС було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 (том 1, а.с.53, 152, 241 зворот).
Відповідно до копії спадкової справи № 110/2021 щодо майна померлого ОСОБА_3 , заведеної державним нотаріусом Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г. за заявою ОСОБА_1 .
Інших спадкоємців за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_3 не має (том1, а.с.123-132).
Постановою державного нотаріуса Новоукраїнської районної нотаріальної контори Шевченко Н.Г. від 06.09.2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку у праві власності на спірну квартиру, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на ім'я померлого (том 1, а.с.32).
У зв'язку з чим стороною позивача було подано оголошення в газеті «Новоукраїнські новини» про втрату правовстановлюючого документу на житло (том 1, а.с.33).
Відповідно до копії спадкової справи № 14/2021 щодо майна померлої ОСОБА_5 , заведеної приватним нотаріусом Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Українською Н.М. за заявою ОСОБА_2 . Інших спадкоємців за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_5 відсутні (т.1, а.с.238-252).
Як вбачається із зазначеної спадкової справи власником двокімнатної квартири , розташованої за адресою АДРЕСА_3 є ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 08.07.1994.
Саме після смерті ОСОБА_5 було заведено спадкову справу щодо майна померлої, а саме спірної квартири.
Звернувшись із цим позовом до суду позивачка заявляла вимогу про визначення частки її померлого брата у праві спільної сумісної власності на квартиру маючі за мету у спадкування зазначеної частини майна.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні вимоги про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності, оскільки визнання такого права за життя ОСОБА_3 не ініціювалося.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями частин першої, другої статті 372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статті 372 ЦК України.
Зазначені норми СК України кореспондуються зі статтею 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, за якою майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Частиною першою статті 24 Кодексу про шлюб та сім'ю України визначено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
У пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» Верховний Суд України роз'яснив, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 Сімейного кодексу України, частина третя статті 368 Цивільного кодексу України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 Цивільного Кодексу України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна, а також підставою набуття такого майна у власність.
Згідно зі ст.15 Закону України «Про власність» у члена житлово-будівельного кооперативу виникає право власності на квартиру внаслідок повного внесення пайового внеску за надану в користування квартиру. Тому у разі, коли право на пай, з повною виплатою якого виникло право власності на квартиру в будинку ЖБК, належало й іншим особам (другому з подружжя, спадкоємцям, членам сім'ї члена ЖБК), останні з цих підстав набувають права власності на квартиру відповідно до частки, яку складає належна їм частина паю у повній сумі пайового внеску.
Відповідно до Закону України «Про кооперацію» кооператив - це юридична особа, створена фізичними і (або) юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської чи іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на основі самоврядування. Порядок набуття права власності на кооперативну квартиру суттєво відрізняється від приватизації державного житлового фонду.
Кооперативна квартира спочатку є приватною власністю кооперативу як юридичної особи, а після повної виплати членом кооперативу пайового внеску переходить в його приватну власність як фізичної особи. При цьому всі господарські, прибудинкові споруди, а також прибудинкова територія залишаються у власності кооперативу.
В кооперативі право власності на житлову площу після виплати паю набуває тільки член кооперативу. Якщо пай виплачувався в шлюбі, квартира є спільною сумісною власністю подружжя. При поділі майна подружжя (або чоловік), який перебував у шлюбі і брав участь у виплаті пайового внеску, може отримати свою частку в праві на квартиру або за спільною згодою, або через суд.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5 була спадкоємцем першої черги та фактично прийняла спадщину в порядку і у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не проживали як подружжя на момент смерті ОСОБА_3 , що ОСОБА_5 відмовлялася від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України чи ОСОБА_5 на час смерті ОСОБА_3 змінювала своє постійне місце проживання.
Тому, ОСОБА_5 прийняла спадщину на усе майно після смерті чоловіка ОСОБА_3 .
Відповідно за встановлених обставин позивачка не входить до кола спадкоємців ОСОБА_3 .
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, яких доводи апеляційної скарги не спростовують.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Л.Дуковський
Судді: Л.М.Дьомич
С.М. Єгорова