79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
17.12.07 Справа № 18/179-13/225
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Давид Л.Л.
Суддів Кордюк Г.Т.
Мурської Х.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства «Прикарпаттянафтопродукт»за вих. №62/07 від 01.11.2007 р.
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2007 р.
у справі № 18/179-13/225 (суддя -Шкіндер П.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна», м. Донецьк
до відповідача Закритого акціонерного товариства «Прикарпаттянафтопродукт», м. Івано-Франківськ
про стягнення заборгованості в сумі 49 685,71 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2007 р. у справі №18/179-13/225 частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна», м. Донецьк (надалі - Позивач) до Закритого акціонерного товариства «Прикарпаттянафтопродукт», м. Івано-Франківськ (надалі -Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 49 685, 71 грн. Стягнуто з ЗАТ «Прикарпаттянафтопродукт»на користь Позивача заборгованості в сумі 48739,04 грн., державного мита в сумі 487,39 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог -відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що Відповідачем не подано доказів оплати стелажів, які придбані останнім за договором купівлі продажу від 06.11.2006 р., в зв'язку з чим позов в цій частині підлягає до задоволення. Крім цього, договором передбачено, що у разі порушення його умов, а саме п.2.2. , Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Згідно з цим, суд прийшов до висновку, що нарахована Позивачем пеня підлягає частковому задоволенню, оскільки ч.6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому суд прийшов до висновку, що нарахована Позивачем пеня підлягає до стягнення в межах вищезазначеного строку і становить 3 619,98 грн. Також суд задовольняє вимоги про стягнення інфляційних збитків та 3 % річних, оскільки такі нараховано у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України і є обґрунтованими
Відповідач -ЗАТ «Прикарпаттянафтопродукт», - не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу (вих. №62/07 від 01.11.2007 р.) та доповнення до неї (вих. №74/07 від 26.11.2007 р.), в яких покликається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним дослідженням обставин справи, а саме: судом не взято до уваги того, що ЗАТ «Прикарпаттянафтопродукт»провело зарахування зустрічних однорідних вимог по договору купівлі-продажу стелажів від 01.11.2006 р. та договору зберігання майна 31.08.2006 та додаткової угоди №2 від 31.10.2006 р. до зазначеного договору на суму 26274,99 грн., в результаті чого заборгованість ЗАТ «Прикарпаттянафтопродукт»перед ТзОВ «Леман-Україна»по договору купівлі-продажу стелажів від 01.11.2006 р. становить 16 051,12 грн., що підтверджується листом за вих. №69/07 від 21.11.2007 р. Крім цього, скаржник зазначає, що в зв'язку з відсутністю грошового боргу Відповідача перед ТзОВ «Леман-Україна»в розмірі 42 326,11 грн., а також зв'язку з відсутністю факту передачі Позивачем Товариству стелажів, то відповідно Позивач і не має права на відшкодування пені, інфляційних збитків та 3% річних.
Дані обставини, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2007 р. прийнято апеляційну скаргу ЗАТ «Прикарпаттянафтопродукт»на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2007 р. у справі №18/179-13/225 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.12.2007 р..
Сторони участі представників сторін в судовому засіданні 03.12.2007 р. не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 15.11.2007 р., про що свідчать поштові повідомлення про вручення за № 274021 7, № 274020 9. В зв'язку з цим, розгляд справи відкладено на 17.12.2007 р. та витребувано від сторін додаткові докази, участь представників сторін визначено на власний розсуд. Крім цього, попереджено сторони, що у разі відсутності їх уповноважених представників, справа буде розглянута по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України.
Сторони участі уповноважених представників сторін в судове засідання 17.12.2007 р. не забезпечили, витребуваних ухвалою суду від 03.12.2007 р. доказів не подали, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 03.12.2007 р., про що свідчать поштові повідомлення про вручення за № №276163, №276164.
Враховуючи наведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду, порадившись на місці, вирішила розглядати справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення місцевого господарського суду нормам чинного матеріального та процесуального права, обставинам та матеріалам справи, виходячи з наступного.
01.11.2006 р. ТзОВ «Леман-Україна»(«Продавець») та ЗАТ «Прикарпаттянафтопродукт»(«Покупець») уклали договір купівлі-продажу стелажів (а.с.10-11), за яким Позивач зобов'язався передати у власність Відповідачу стелажі в кількості 21 шт., а Відповідач зобов'язався прийняти і оплатити стелажі на умовах визначених у договорі.
Згідно п. 2.2. Договору від 01.11.2006 р. Відповідач зобов'язався перерахувати повну вартість стелажів в розмірі 39 288,89 грн. в т.ч. ПДВ протягом двох банківських днів з дати підписання.
01.11.2006 р. сторонами укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу стелажів від 01.11.2006 р., якою сторони внесли зміни до п.2.2. Договору в частині ціни, змінивши вартість стелажів з 39 288,89 грн. на 42 326,11 грн. (а.с.12).
У відповідності до вимог ст. 509 ЦК України (ч.3 ст. 174 ГК України) зобов'язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вбачається, з позовної заяви, Позивач стверджує, що Відповідач, не виконав умови договору від 01.11.2006 р. в частині оплати за куплені стелажі, в зв'язку з цим просить стягнути 49 685,71 грн. заборгованості, з яких 42 326,11 грн. основний борг, 4 566,65 грн. пеня, 1 989,33 грн. -збитків завданих інфляційними процесами та 803,62 грн. -3% річних від простроченої суми.
Відповідач, як вбачається з відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги, свої зобов'язання щодо оплати вартості стелажів в сумі 42 326,11 грн. не виконав, мотивуючи тим, що Позивач є боржником за іншим зобов'язанням, а саме - по договору зберігання майна №01/08-06 від 01.08.2006 р., укладеного сторонами, по якому Позивач не виконав своє зобов'язання щодо перерахування коштів, в зв'язку з чим Відповідач притримав розрахунок по договору купівлі-продажу стелажів від 01.11.2006 р.
У відповідності до ст. 526 ЦК України (ст. 193 ГК України) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу стелажів від 01 листопада 2006 року та додаткової угоди до договору купівлі-продажу стелажів, від 01 листопада 2006 року, за спливом строку, визначеного п.2.2 Договору, свої зобов»язання щодо оплати вартості стелажів в сумі 42 326,11 грн. не виконав, чим порушив свої зобов"язання, а тому у нього виникла заборгованість перед Позивачев в сумі 42 326,11 грн.
Апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те, що невиконання Позивачем зобов'язань перед Відповідачем за іншим договором (№01/08-06 від 01.08.2006 р.) не є підставою звільнення від виконання ним своїх зобов'язань перед Позивачем по договору купівлі-продажу стелажів від 06.11.2006 р., який є предметом даного спору, оскільки згідно ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Крім цього, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду, зазначає, що ухвалою від 03.12.2007 р. зобов'язала Відповідача документально обґрунтувати факт зарахування зустрічних однорідних вимог по договору купівлі-продажу стелажів від 01.11.2006 р., проте Відповідач (скаржник) умов ухвали суду не виконав, участі свого представника в судовому засіданні не забезпечив.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем не подано доказів сплати боргу, а також не обґрунтовано факт зарахування зустрічних однорідних вимог по договору купівлі-продажу стелажів від 01.11.2006 р.
Враховуючи наведене та у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем згідно розрахунку (а.с.5-6) правомірно нараховано Відповідачу 1 989,33 грн. збитків, завданих інфляційними процесами та 803,62 грн. -3% річних від простроченої суми.
Крім цього, згідно п.5.2. Договору передбачено, що у разі порушення умов п.2.2. Договору, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки платежу. Позивачем нараховано пеню в сумі 4 566,65 грн., згідно розрахунку (а.с.5-6).
Місцевий господарський суд вірно зазначив, що згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до цього, сума нарахованої Позивачем пені підлягає до стягнення в межах визначено строку (шість місяців) та становить 3619,98 грн.
У відповідності до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, чого скаржником не зроблено.
Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення місцевого господарського суду нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2007 р. у справі №18/179-13/225 залишити без змін, апеляційну скаргу ЗАТ «Прикарпаттянафтопродукт»- без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу №18/179-13/225 повернути Господарському суду Івано-Франківської області.
Головуючий суддя Л.Л.Давид
Суддя Г.Т.Кордюк
Суддя Х.В.Мурська