Справа № 210/6461/24
Провадження № 2/210/1949/24
іменем України
11 грудня 2024 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Чайкіна О.В., за участі секретаря судового засідання Кучевасової А.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Описова частина
До Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 08 листопада 2024 року надійшла вказана позовна заява (а.с. 1-18).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 вересня 2024 визначено головуючого - суддю Чайкіну О.В. Ухвалою від 25 вересня 2024 року суд прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 19, 32).
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» про перебування у провадженні суду вказаної цивільної справи повідомлявся належним чином. У матеріалах справи міститься підтвердження, що Відповідач отримав копію позовної заяви з ухвалою про відкриття провадження у справі. Відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву та спростування позовних вимог.
У цій справі встановлено, що відповідач - є користувачами ЄСІТС (користувач) - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшли автентифікацію та якім надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до їх повноважень, суд зауважує, що всі процесуальні документи будуть скеровані до «Електронних кабінетів користувачів, без надсилання у паперовому вигляді.
Відповідно до п. 17 розділу ІІІ положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя 17.08.2021 за № 1845/0/15-21 встановлено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Також суд звертає увагу користувачів ЄСІТС, що процесуальні строки слід відраховувати з моменту доставлення електронної копії судового рішення в електронний кабінет користувача.
Підтвердженням отримання процесуального документу буде слугувати - електронне повідомлення.
Відповідно до підпункту 5.3 пункту 5 розділу I “Загальні положення» Положення про ЄСІТС електронне повідомлення (повідомлення) - автоматично створена та передана в електронній формі інформація, в тому числі про доставку, отримання, реєстрацію чи відмову в реєстрації електронного документа адресатом.
Таким чином, повідомлення про доставлення електронної копії судового рішення в електронний кабінет суб'єкта владних повноважень є належним доказом його вручення, відповідно, підлягає долученню до матеріалів справи, які формуються в паперовому вигляді (у випадку розгляду справи в паперовій формі). Однак, якщо таке повідомлення не містить усіх відомостей щодо особи, якій було направлено електронний документ, зокрема, її ідентифікаційних даних, такі відомості, у випадку заперечення особою факту отримання документів через підсистему “Електронний суд», підлягають перевірці за допомогою автоматизованої системи діловодства суду шляхом витребування і дослідження електронних справ, що забезпечується функціоналом автоматизованої системи діловодства суду (КП “Діловодство спеціалізованого суду») та відомостями, що містяться в підсистемі «Електронний суд».
Третя особа приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна про перебування у провадженні суду вказаної цивільної справи повідомлялася належним чином, правом подачі відзиву на позовну заяву не скористалася.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно з частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, раховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стислий виклад позовних вимог.
14 червня 2022 року відкрито виконавче провадження по примусовому стягненню згідно виконавчого напису №1478 виданого 05 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість у розмірі 33207,36 грн.
Вказує, що приватним нотаріусом не дотримано порядок вчинення виконавчого напису, нотаріус вчинив виконавчий напис на підставі кредитного договору, який не є нотаріально посвідченим. Виконавчий напис було вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами та за відсутності документів, які підтверджують безспірність заборгованості. Тому він має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
На підставі викладеного, просить суд визнати виконавчий напис №1478 від 05.05.2021 року таким, що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти тасудові витрати, що складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Фактичні обставини справи встановлені судом.
05 травня 2021 року приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна вчинила виконавчий напис, реєстр №1478, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість у розмірі 33207,36 грн., з яких 12825,22 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 12281,19 грн. - прострочена заборгованість за комісією, 0,95 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 8100,0 грн - строкова заборгованість за штрафами і пеня (а.с.9).
За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плату із відповідача в розмірі 50,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь Стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню - 33707,36 грн.
Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесею Вікторівною 14 червня 2021 року відкрито виконавче провадження № 65788012 з виконання виконавчого напису № 1478 від 05.05.2021 року (а.с.15).
02 жовтня 2024 року Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесею Вікторівною накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електроних гаманцях, які наліжать боржнику ОСОБА_1 (а.с.14).
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом розділом ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. При цьому нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Для правильного застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18).
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).
Висновки за результатами розгляду матеріалів справи
На суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
У відповідності до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, цією статтею; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Як встановлено статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов'язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), зроблено висновок, відповідно до якого встановлено, що якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України.
Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
Як встановлено судом, виконавчий напис вчинено за період з 21.01.2020 року по 20.01.2021 рік, сума заборгованості складає 33207,36 грн., суду не представлено доказів щодо строку дії кредитного договору №100888843701 від 10.10.2017 року, за яким Відповідач набув права вимоги до Позивача, що унеможливлює стверджувати, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами відбулося в межах строку дії кредитного договору.
Відповідач не надав розрахунку заборгованості, доказів безпірності вимог, за якими відбулося стягнення.
За таких обставин суд погоджується з твердженнями позивача, про те що кредитний договір №100888843701 від 10.10.2017 року, за яким відбулося відступлення права вимоги, не є доказом наявності безспірної заборгованості, а складові заборгованості, строки її погашення, мають встановлюватися за позовом правонаступника до боржника про стягнення заборгованості, а тому виконавчий напис вчинено за відсутності безспірної заборгованості.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Крім того, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Доказів того, що укладений між відповідачем та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, суду не представлено, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Встановлені судом фактичні обставини не дають суду підстав вважати вказаний в оскаржуваному виконавчому написі розмір заборгованості позичальника безспірним, а виконавчий напис вчинений відповідно до чинного законодавства України.
Оцінивши усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими та доведеними, в розумінні вказаних норм, а тому підлягають задоволенню в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Щодо позовних в частині стягнення безпідставно набутих коштів суд зазначає наступне
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Суд зауважує, що загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення безпідставно набутих коштів задоволенню не підлягають, оскільки докази списання коштів матеріали справи не містять, а позивач не виявив бажання їх надати в межах даного провадження.
Щодо судових витрат
Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч.3 ст. 137 ЦПК України з метою визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Згідно з ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
24 жовтня 2024 між адвокатським об'єднанням «Фаворит» в особі старшого партнера Мотуза Олександра Володимировича та Фроловим Олександром Михайловичем укладений Договір про надання правової допомоги. Відповідно до п.3.1 за надання правової допомоги, Клієнт сплачує об'єднанню винагороду. Умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору (а.с.11 зворот).
Перевіривши наявні докази про відшкодування витрат на правову допомогу, враховуючи розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу співмірні із складністю справи та виконаних адвокатом робіт; тому витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню із відповідача на користь позивача ОСОБА_1 , а саме в розмірі 7000 (сім тисяч гривень), що відповідає критеріям розумності та пропорційності.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір за подання позову, а також за подання заяви про забезпечення позову, вказані витрати мають бути стягненні з відповідача у зв"язку з задоволенням позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 79-82, 141, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 05.05.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 1478, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за Кредитним договором № 100888843701.
В інший частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору за звернення до суду з позовною заявою в розмірі 1937,92 грн. (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім гривень дев'яносто дві копійки)
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , суму судового збору за подачу заяви про забезпечення позову в розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок)
Стягнута з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 гри. (сім тисяч гривень).
Рішення може бути оскаржено в Дніпровському апеляційному суді через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в порядку, передбаченому ст.ст. 354-356 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 16 грудня 2024 року.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 );
- відповідач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4;
- третя особа: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна ( АДРЕСА_2 ).
Суддя: О. В. Чайкіна