Миколаївської області
Справа №477/3514/23
Провадження №2/477/599/24
11 грудня 2024 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі: головуючого - судді Козаченка Р.В.,
із секретарем судового засідання - Клюсевич-Шараповою Н.М.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 , його представниці - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 (не з'явився),
представника третьої особи - не з'явився,
розглянувши в Жовтневому районному суді Миколаївської області у відкритому судовому засіданні в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача - Мішково-Погорілівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 пред'явив позов до ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Зазначав, що 29 листопада 2023 року ОСОБА_3 розповсюдив недостовірну інформацію на сторінці “Мішково-Погорілове, Новомиколаївка, Воскресенське», яка розташована в мережі Інтернет на сайті інтернет-ресурсу Facebook (режим доступу - ) в коментарях до публікації учасника цієї сторінки “ ОСОБА_5 » про проблеми з освітленням села у вечірній час, наступного змісту: “може треба було в сільську раду звертатися ОСОБА_6 , селищна рада то у Воскресенську» з посиланням на його інтернет профіль - ІНФОРМАЦІЯ_1
Вказував, що така інформація як недостовірна порочить його честь та ділову репутацію, оскільки він є політичним діячем і займає посаду першого заступника голови Миколаївської обласної організації політичної партії ВО “Батьківщина», а також є громадським діячем - представляє Благодійний фонд молодіжної ініціативи “Надія» та здійснює волонтерську діяльність на території України.
Вважав, що поширена недостовірна інформація створила думку про нього як особи, яка ставиться з неповагою до органів місцевого самоврядування, викликали недовіру до нього з боку місцевих мешканців. Крім того така недостовірна інформація дискредитує і політичну партію “Батьківщина», представником якої він є.
Тому просив визнати недостовірною і такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію вказану інформацію, зобов'язавши відповідача спростувати її шляхом публікації про це в тій же соціальній мережі.
Крім того, просив стягнути з відповідача на свою користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000 грн.
Відповідачем був поданий відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позову через безпідставність, так як вважав, що поширена інформація має оціночний характер, тому не має ознаків такої, що принижиє честь, гідність та ділову репутацію позивача.
Представник третьої особи подав письмові пояснення, відповідно до яких просив відмовити в задоволенні позову, оскільки сторінка інтернету, в якій була розміщена спірна інформація, не є офіційною сторінкою Мішково-Погорілвської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.
В судовому засіданні позивач та його представниця позов підтримали та просили задовольнити з тих же підстав, що й було зазначено в позовній заяві.
Відповідач та представник третьої особи до суду не з'явилися, про його час та місце були повідомлені належним чином, подали заяви про розгляд справи без їх участі.
Суд, заслухавши пояснення та доводи позивача та його представниці, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 34 Конистуції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно зі ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
За положеннями ст.ст.201,277 ЦК честь, гідність, ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються законом та визнаються найвищою соціальною цінністю. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.
Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила і у такий же спосіб, у який вона була поширена.
За положеннями ст.200 ЦК, ст.ст. 1, 31 Закону “Про інформацію» інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Суб'єкти владних повноважень (орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень) як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді.
Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо (ст.29 Закону «Про інформацію».
У ст 30 Закону України “Про інформацію» зазначається, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири, оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 27 лютого 2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз'яснив судам, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення цією особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо).
У п. 19 наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що відповідно до ст.277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства" (рішення у справі "Карпюк та інші проти України від 06 жовтня 2015 року).
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе.
Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens, cited above, p. 28, пункт 46).
Суд враховує при цьому правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями "оціночне судження" та "фактів". Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі "Нова Газета і Бородянський проти Росії" вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі "Фельдек проти Словаччини" суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивач є політичним діячем і займає посаду першого заступника голови Миколаївської обласної організації політичної партії ВО “Батьківщина», а також є громадським діячем - представляє Благодійний фонд молодіжної ініціативи “Надія» та здійснює волонтерську діяльність.
ІНФОРМАЦІЯ_2 на сторінці “Мішково-Погорілове, Новомиколаївка, Воскресенське», яка розташована в мережі Інтернет на сайті інтернет-ресурсу Facebook (режим доступу - ), користувач під ім'ям “ ОСОБА_5 » розмістив публікацію наступного змісту: “Друзі вітаю! Скажіть будь ласка. Коли в Погорілівці з'явиться світло у вечорі? Чому діти повинні ходити у темряві до магазину? Селищна рада не відповідає. Як то кажуть мороз повний».
В коментарях до цієї публікації учасник групи цієї сторінки ОСОБА_3 (відповідач) зробив коментар, наступного змісту: “Може треба було в сільську раду звертатися ОСОБА_6 , селищна рада то у Воскресенську».
Така поширена інформація має конкретну прив'язку до позивача, оскільки має посилання не тільки на його прізвище та ім'я, а й на інтернет-профіль.
В той же час, така поширена є недостовірною і порушує його особисті немайнові права, оскільки відсутні достовірні дані та докази, які вказують, що публікацію від імені “ ОСОБА_5 » здійснив позивач ОСОБА_7 .
Така інформація, без належного підтвердження та доказів, спотворює його ділову репутацію як політичного та громадського діяча, оскільки формує у громадськості хибну уяву, що він приховує своє ім'я, діє не як чесна людина, а з-під тишка.
Таким чином суд приходить до висновку, що розповсюджена відповідачем інформація є недостовірною і такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 , тому вона підлягає спростуванню.
В той же час, суд вважає, що спростування недостовірної інформації шляхом публікації на інтернет-сторінці, де вона була розміщена, буде достатньою сатисфакцією для позивача, тому в задоволенні стягнення моральної шкоди слід відмовити.
Виходячи з положень ст. 141 та ст. 265 ЦПК України суд вважає можливим призначити окреме засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат
За викладеного, керуючись статтями 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію інформацію стосовно ОСОБА_1 , поширену ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 на сторінці “Мішково-Погорілове, Новомиколаївка, Воскресенське», яка розташована в мережі Інтернет на сайті інтернет-ресурсу Facebook (режим доступу - ) в коментарях до публікації учасника цієї сторінки “ ОСОБА_5 » про проблеми з освітленням села у вечірній час, наступного змісту: “може треба було в сільську раду звертатися ОСОБА_6 , селищна рада то у Воскресенську» з посиланням на його інтернет профіль - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати ОСОБА_3 не пізніше тридцяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили, недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 , поширену ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 на сторінці “Мішково-Погорілове, Новомиколаївка, Воскресенське», яка розташована в мережі Інтернет на сайті інтернет-ресурсу Facebook (режим доступу - ) в коментарях до публікації учасника цієї сторінки “ ОСОБА_5 » про проблеми з освітленням села у вечірній час, наступного змісту: “може треба було в сільську раду звертатися ОСОБА_6 , селищна рада то у Воскресенську», спростувати шляхом розміщення на цій же сторінці публікації, що така інформація є недостовірною).
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Призначити судове засідання з розгляду питання щодо розподілу судових витрат на 23 січня 2025 року о 13:30.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня складання його повного тексту.
В засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину рішення, його повнийтекст складено на 20 грудня 2024 року.
Суддя Р.В. Козаченко