іменем України
(заочне)
Справа №377/726/24
Провадження №2/377/404/24
20 грудня 2024 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Гніденко Н.П., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди,
05 вересня 2024 року ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що Російська Федерація здійснила збройну агресію проти України. У лютому 2022 року було окуповано смт Донське Волноваського району Донецької області, де зареєстровані і проживали позивач та її малолітня дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через небезпеку для життя та здоров'я у зв'язку з діями військових Російської Федерації, позивач із малолітньою дочкою ОСОБА_3 виїхали з окупованої території на підконтрольну Україні територію. Довідкою № 3219-7001482468 від 05 вересня 2022 року підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою.
Вказувала, що її малолітня дочка зазнала психологічних страждань, оскільки переживала за життя та здоров'я своє і членів сім'ї, відчувала страх та безпорадність через бойові дії Російської Федерації на території України, була дуже налякана, часто плакала від страху того, що відбувалося за місцем проживання та під час виїзду з тимчасово окупованої території України. Внаслідок протиправних дій Російської Федерації малолітня дочка позивача зазнала порушень її конституційних прав, зокрема, права на життя, оскільки постійно піддавалася ризику отримати поранення або загинути, постійно сприймала такий ризик як реальний, що призвело до немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у її житті, вжиття зусиль для відновлення попереднього стану, тому справедливою сумою компенсації моральних страждань буде розмір моральної шкоди 500 000 грн.
Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 просила стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь малолітньої ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 500 000 грн.
Ухвалою суду від 10 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08 жовтня 2024 року.
08 жовтня 2024 року підготовче засідання відкладено на 24 жовтня 2024 року на підставі пункту 1 частини другої статті 198, пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України.
24 жовтня 2024 року цивільну справу знято з розгляду, підготовче засідання призначено на 20 листопада 2024 року.
Ухвалою суду від 20 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05 грудня 2024 року.
Ухвалою суду від 05 грудня 2024 року судове засідання відкладено на 19 грудня 2024 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України.
Позивач у судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце якого була повідомлена належним чином, про що свідчить довідка про доставку повідомлення у додаток «Viber». До суду подала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач повторно свого представника в призначене судове засідання не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином в порядку, передбаченому частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України. Відзив на позов відповідач не надіслав, заяву про розгляд справи за відсутності його представника до суду не направив, причини неявки не повідомив.
За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 19 грудня 2024 року суд ухвалив заочне рішення у справі.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
В порядку частин четвертої, п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23.10.2012, виданого виконкомом Прохорівської сільської ради Волноваського району Донецької області, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Прохорівка Волноваського району Донецької області, про що виконкомом Прохорівської сільської ради Волноваського району Донецької області складено відповідний актовий запис №4. Її батько - ОСОБА_4 , матір - ОСОБА_5 ( а.с.9 ).
Відповідно до довідок №3219-7001482468, № 3219-7001482337 від 05.09.2022, виданих Управлінням соціального захисту населення Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 та її малолітня дочка ОСОБА_2 перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи, їх місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце перебування зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с. 9, 33).
Із договору купівлі-продажу квартири серії НМН №846186, посвідченого 03.02.2021 державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори Петренко В.Є. та зареєстрованого в реєстрі за № 68, Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 242847229, виданого 03.02.2021 державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори Петренко В.Є., вбачається, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_5 ( а.с.29-31).
Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 27.06.2023, виданим Славутицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Київ), ОСОБА_6 та ОСОБА_5 27 червня 2023 року зареєстрували шлюб у Славутицькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про що 27 червня 2023 року складено відповідний актовий запис №58. Прізвища після державної реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_7 , дружини ОСОБА_7 ( а.с.13).
Таким чином, позивач змінила прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_7 у зв'язку з державною реєстрацією шлюбу.
Як вбачається з особової справи учениці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21 квітня 2022 року по 04 серпня 2022 року вона навчалась у навчальних закладах, розташованих на тимчасово окупованій території України в селі Прохорівка та смт Донське Волноваського району Донецької області, ІНФОРМАЦІЯ_3 вибула до м.Славутич Київської області ( а.с. 55-57).
З 01 вересня 2022 року по теперішній час ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у Славутицькому закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, з 02 вересня 2024 року здобуває освіту у 6-Б класі, що підтверджено довідкою №01-38/89 від 22.10.2024, виданою директором цього закладу ( а.с. 58).
Згідно з довідкою № 155/01-32 від 18.10.2024, виданою Соціально-психологічним центром м.Славутич, ОСОБА_2 , 2012 року народження, зверталась протягом вересня-жовтня 2024 року до Соціально-психологічного центру м.Славутич з приводу погіршення пам'яті, перепадів настрою, дратівливості через психо-емоційні страждання, отримані внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну ( а.с. 32).
Відповідно до психологічної характеристики, складеної 29.10.2024 дитячим психологом ФОП ОСОБА_9 ( Центр психології та розвитку «Be Yourself») за результатами спілкування та проведення діагностичного дослідження з дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою визначення психоемоційного стану дитини, рідну домівку в смт Донське Донецької області Мілана з родиною вимушені були покинути після місяця окупації російськими військами. ОСОБА_10 згадує як трохи більше місяця ховалися у «тамбурі» дома від повітряних тривог та вибухів. Практично жили в «коридорі», не вистачало їжі, продовольчих товарів, були відсутні опалення та вода. Через несприятливі житлові умови та погіршення емоційного стану, та психологічного стану сім'я ОСОБА_10 виїжджає до бабусі в с. Прохорівка. Там вона проживає близько пів року в будинку з мамою, сестрою ОСОБА_11 , бабусею, рідною тіткою, двоюрідною сестрою та братом. ОСОБА_10 проживає в м.Славутичі з кінця серпня 2022 року. За словами ОСОБА_10 вона дуже сумує за рідним домом, друзями, татом ОСОБА_12 , який вимушений жити в окупації. За результатами восьмиколірного тесту ОСОБА_13 виявлений негативний стан високого рівня психічної активності. Даний емоційний стан можна пояснити сумом та тугою ОСОБА_10 за рідним домом. ОСОБА_10 переживає, що навіть проживаючи два роки в м.Славутичі, вона буде вимушена знову змінити місце проживання. Зі слів дівчини вона весь час живе в тривозі за себе та свою сім'ю. Дівчині від початку повномасштабного вторгнення сняться жахливі сни. Один з них ОСОБА_10 описує так: «мені сниться злий дядько, який викликає злих монстрів, від яких всі люди повинні ховатися в безпечному місці, схожому на бункер або укриття. Сутності схожі на викривлених російських солдатів, які весь час переслідують людей» або « у снах людина відгризає голову іншій». Дані сни можуть слугувати ознаками психологічної травми: дівчина чула вибухи, бачила як жителі її міста, яке було під окупацією, були озлобленими та голодними ( кожен виживав як міг, економив харчі). Сам факт настороженості та ворожнечі міг спровокувати такі образи, як «відгризання голови», а також бути наслідком постійних тривожних та нав'язливих думок про виживання. Також слід відмітити, що під час розмови ОСОБА_10 може затинатися, коли хвилюється або згадує тривожні ситуації; є прогалини в пам'яті та зниження концентрації уваги ( може забувати, про що її просили або говорили). Відмічається зниження апетиту, часта зміна настрою. На прохання психолога ОСОБА_10 виконала проективну методику «Будинок, дерево, людина» (див. дод.1), за результатами якої намальований нею малюнок може свідчити про негативний емоційний стан високого рівня психічної активності: дівчина знаходиться на стадії пошуку себе, само ідентичності, переважають ностальгічні нотки (згадування про «старий будинок»), прагнення відчути стабільність, опору. На прохання психолога ОСОБА_10 обрала картки з колоди МАК «Емоційні портрети», які відображають її емоційний стан ( див. дод.2). Перша картинка описує емоції та почуття дівчини, коли розпочалося повномасштабне вторгнення РФ на територію України у лютому-березні 2022 року ( на момент подій дівчині було 8 років): неусвідомленість, розгубленість, сум та розпач. На другій картинці дівчина описала свої почуття, коли з рідними виїхали до бабусі в с. Прохорівка ( сумно від того, що покинули дім, але відносно спокійно, бо зменшилися кількість обстрілів, з'явився доступ до їжі та побутових послуг; емоційна підтримка від рідних та бабусі, тішило, що всі разом). Третя та четверта картинки виступають асоціацією на події переїзду до м.Славутич ( відносна стабільність та спокій, знайшла нову подругу). Враховуючи вищеописані факти, можна сказати, що ОСОБА_2 зазнала психологічної та емоційної травми від повномасштабного вторгнення військ РФ на територію України. Вищезгадані події призвели до підвищення рівня тривожності дівчинки, зниження когнітивних функцій та процесів, здатність розуміти, вивчати, усвідомлювати та сприймати інформацію, приймати рішення та розв'язувати проблеми) ( а.с. 44-54).
Рішенням виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області №1890 від 25.11.2024 надано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів ( а.с.76).
Позивач вважає, що внаслідок протиправних дій Російської Федерації, пов'язаних із збройною агресією проти України, її малолітній дочці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , завдано моральну шкоду, через що позивач в інтересах малолітньої дочки звернулась до суду з вказаним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як законні представники без спеціальних на те повноважень (частина друга статті 154 СК України).
Пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія (стаття 48 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Згідно з частиною першої статті 79 вказаного Закону пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Касаційний цивільний суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782св21) виклав правову позицію, відповідно до якої у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров'ю, життю у результаті збройної агресії Російської Федерації) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що оскільки вчинення Російською Федерацією з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, Російська Федерація заперечує суверенітет України, тому зобов'язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає. А отже, і направляти до посольства цієї країни запит на згоду про участь у справі і зупиняти провадження у справі до отримання відповіді від Російської Федерації або повідомлення про вручення такого запиту не потрібно.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Російською Федерацією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні у зв'язку із припиненням його роботи на території України.
До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21), а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58).
Отже, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти України, численні акти геноциду українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України; засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п'ятому - сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях; дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п'ятому - восьмому цієї статті; застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів.
Силові дії Російської Федерації, що тривають з 20.02.2014, є актами збройної агресії відповідно до пунктів «a», «b», «с», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14.12.1974.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», схваленої згідно з Постановою Верховної Ради України № 2188-IX).
27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії Російської Федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433, якою визнала, що агресія Російської Федерації проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
В Преамбулі Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з'єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
Відповідно до статті 3 вказаного Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку; надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Згідно з частиною дев'ятою статті 5 цього Закону відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприяє відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
Як зазначено у частині першій, пункті 2 частини другої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до частин третьої-п'ятої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Таким чином, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, яка вимагає її відшкодування, що відповідає змісту частини третьої статті 12 та 81 ЦПК України.
При вирішенні вимог позивача, суд також застосовує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Луізідоу проти Турецької Республіки» (CASE OF LOIZIDOU v.TURKEY (Article50), (40/1993/435/514) 28 July 1998), згідно з яким вирішено зобов'язати сплатити компенсацію позивачу, зокрема й за моральні страждання через незаконну окупацію частини Кіпру турецькими Збройними Силами.
Як встановлено в судовому засіданні, малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_1 , позивачем у справі, проживала в смт Донське Волноваського району Донецької області, в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , де навчалася та мала певні соціальні зв'язки, зокрема, з батьком, друзями.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, Волноваська міська територіальна громада є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 10.03.2022, в зв'язку з чим малолітня ОСОБА_2 разом із матір'ю була вимушена виїхати з тимчасово окупованої території до іншого регіону України, зокрема до м. Славутича Вишгородського району Київської області, де її взято на облік як внутрішньо переміщену особу.
В результаті збройної агресії Російської Федерації проти України та вимушеного переселення з смт Донське Волноваського району Донецької області малолітня ОСОБА_2 зазнала моральних страждань. Так, проживаючи на території смт Донське Волноваського району Донецької області в неї був власний особистий простір, оскільки її мати мала власне житло, де вони проживали разом, дитина навчалася, мала певні соціальні зв'язки, зокрема, з батьком, який залишився на окупованій території, мала друзів. Після перебування в окупації дитина, не дивлячись на її переміщення на підконтрольну територію України, продовжує відчувати страх за життя і здоров'я своє та членів своєї сім'ї, тривогу через можливу зміну місця проживання, постійно згадує тривожні ситуації через почуті вибухи, життя в окупації за відсутності нормальних умов проживання. Переміщення на підконтрольну територію Україні спричинило об'єктивну необхідність дитини змінити своє життя, пристосовуватися до іншого соціального оточення, адаптуватися до нових умов проживання та навчання. Таким чином, малолітня ОСОБА_2 зазнала психологічної та емоційної травми від повномасштабного вторгнення військ Російської Федерації на територію України, що призвело до підвищення рівня її тривожності, зниження когнітивних функцій та процесів, здатність розуміти, вивчати, усвідомлювати та сприймати інформацію, приймати рішення та розв'язувати проблеми, про що зазначено в її психологічній характеристиці.
Відтак, суд погоджується з доводами позивача про те, що її малолітня дочка зазнала психологічних страждань через протиправні дії Російської Федерації на території України, що призвело до немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у її житті, вжиття зусиль для відновлення попереднього стану та спричинення їй моральної шкоди.
За таких обставин, враховуючи характер та обсяг завданих малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є дочкою позивача, моральних страждань, істотних порушень її конституційних прав, тяжкість вимушених змін у її житті, умисного характеру дій Російської Федерації, суд вважає, що достатньою сатисфакцією для неї є стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 500 000 грн, який відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Отже, суд доходить висновку, що позивач довела обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог, тому такі вимоги слід визнати обґрунтованими та задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами статті 141 ЦПК України, статей 1-4 Закону України «Про судовий збір» стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в розмірі 5 000,00 гривень, від сплати якого звільнена позивач на підставі пункту 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з держави Російська Федерація на користь малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на відшкодування моральної шкоди 500 000 гривень.
Стягнути з держави Російська Федерація на користь держави Україна судовий збір у розмірі 5 000 гривень.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса зареєстрованого місця перебування: АДРЕСА_2 .
Відповідач: держава Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, місцезнаходження: Російська Федерація, м. Москва, вулиця Житня, будинок №14, будівля №1
Повне заочне рішення суду складено 20 грудня 2024 року.
Суддя Н. С. Бабич