03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/9275/2024
25 вересня 2024 року м. Київ
Справа № 755/3682/24
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 01 березня 2024 року,постановлену у складі судді Коваленко І.В.,
у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин із померлими,
встановив:
У лютому 2024 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження, в якій просив встановити факт родинних відносин, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним батьком заявника, а також встановити факт родинних відносин, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ,є рідною матір'ю заявника.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 березня 2024 року відмовлено у відкритті провадження.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Вказує, що заява про встановлення факту зводилась виключно до встановлення факту родинних відносин з померлими батьками та рідним братом ОСОБА_7 . Заявник не просив вирішити будь-який спір про право, у тому числі встановити право на отримання спадщини чи вирішити будь-який спір у цій справі щодо спадщини, отже спір про право відсутній. Крім того, суд оскаржуваній ухвалі суд не встановив, між ким такий спір про право існує.
Зазначає, що в поясненнях заінтересованої особи - ОСОБА_3 від 27.12.2023 року, який є рідним братом заявника, зазначено, що ОСОБА_1 є сином померлих, тобто він не оспорює факт родинних відносин, а також, що між ним та заявником немає спору про право, у тому числі щодо спадщини (спадкового майна). Інших заінтересованих осіб, спадкоємців, родичів тощо у справі немає.
Стверджує, що встановлення родинних відносин необхідно для можливості у майбутньому вступити у спадкові правовідносини, що неможливо реалізувати у зв'язку зі знищенням під час військових дій у м. Маріуполі свідоцтва про народження заявника та неможливістю його відновлення та отримання на території України (що підтверджено українськими державними органами) без рішення суду про встановлення факту таких родинних відносин.
У відзиві на апеляційну скаргу представник заінтересованої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_9 підтримала доводи апеляційної скарги, просила скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Звертаючись до суду з даною заявою про встановлення факту родинних відносин заявник, зокрема, посилається на те, що він є рідним сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 17 червня 2021 року. Спадкова справа за померлою ОСОБА_5 заведена не була та спадщина не була прийнята. ОСОБА_4 помер під час повномасштабного вторгнення в Україну і його оголошено померлим. Днем смерті ОСОБА_4 вважається ІНФОРМАЦІЯ_2, що є днем набрання рішенням суду законної сили, на підставі якого видано свідоцтво про смерть. Після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, серед іншого, у вигляді квартири за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Вказує, що заявник має намір звернутися до нотаріальної контори з заявою про отримання спадщини на спадкове майно, що перебувало у власності померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Проте, у заявника відсутній документ, який підтверджує родинні відносини з померлими, а саме свідоцтво про народження, у зв'язку з чим заявник не може вступити у спадщину.
Зазначає, що 24 лютого 2022 року проживав у м. Маріуполі. Під час активних воєнних дій житло, де знаходилось свідоцтво про народження заявника, згоріло. Заявник народився
ІНФОРМАЦІЯ_7 у сщ Брюховецька, Краснодарського краю, рф, а тому в українських державних органах актовий запис про його народження відсутній. Зазначає, що листом
від 13 грудня 2023 року відділ запису актів цивільного стану Брюховецького району Управління РАЦС Краснодарського краю повідомило, шо в Єдиному Державному реєстрі актів цивільного стану наявний запис акту про народження № 86 від 24 квітня 1966 року та зазначено, що для видачі повторного свідоцтва йому необхідно особисто звернутись до органів РАЦС на території рф. Проте у зв'язку з військовою агресією рф в Україні з об'єктивних причин заявник не може особисто прибути до державних органів рф.
Відмовляючи у відкритті провадження оскаржуваною ухвалою, суд першої інстанції виходив з того, що у вимогах, з якими заявник звернувся до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, наявний спір про право
З таким висновком суду колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту зокрема щодо родинних відносин між фізичними особами.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, -залишає заяву без розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі
№ 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 наведено правовий висновок, згідно з яким юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).
З пояснень заінтересованої особи ОСОБА_3 , доданих до відзиву на апеляційну скаргу, вбачається, що він є сином померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та рідним молодшим братом заявника ОСОБА_1 та не заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин із померлими батьками.
Проте, відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції не з'ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме не встановив наявність кола спадкоємців померлих батьків заявника, не перевірив, чи впливатиме на права та обов'язки інших осіб рішення суду про встановлення факту родинних відносин та не звернув уваги, що заінтересована сторона визнав факт родинних відносин.
Крім того, процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість.
У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 545/844/23 зазначено, що суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19, від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 , від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції викладеного не врахував, не з'ясував наявність інших спадкоємців та хто є спадкоємцем після смерті померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у порядку, передбаченому спадковим правом (ЦК України), який би оспорював факт родинних відносин та право заявника ОСОБА_1 на прийняття спадщини, не встановив коло спадкоємців, а також між ким існує спір, адже існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним, а тому висновок суду першої інстанції про те, що із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, є помилковим.
З огляду на викладене, суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про те, що існує спір про право та зробив передчасний висновок про наявність підстав для відмови у відкритті провадження.
Відповідно до ч.4 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 01 березня 2024 року - постановлена з порушенням вимог процесуального права, тому існують підстави для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 01 березня 2024 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 20 грудня 2024 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.