печерський районний суд міста києва
Справа № 757/55128/24-к
пр. 1-кс-46866/24
05 грудня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши судове провадження за скаргою ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 19.09.2024 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42024000000000733 від 27.05.2024,
18.11.2024 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 , яка 22.11.2024 передана слідчому судді ОСОБА_1 , на постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 19.09.2024 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42024000000000733 від 27.05.2024.
В обґрунтування скарги зазначається, що постанова слідчого є необґрунтованою, невмотивованою та прийнятою з суттєвим порушенням КПК України, що є підставою для скасування рішення слідчого.
Особа, що подала скаргу, в судове засідання не з'явилась, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином. 05.12.2024 ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд скарги у його відсутність, вимоги скарги підтримує та просить задовольнити.
Слідчий, рішення якого є предметом оскарження, в судове засідання не з'явився, про час розгляду скарги повідомлявся належним чином.
За правилами ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення в межах заявлених вимог, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024000000000733 від 27.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 382 КК України.
ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні подано заяву від 19.09.2024 про визнання останнього потерпілим у кримінальному провадженні №42024000000000733 від 27.05.2024.
Постановою слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 19.09.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовлено.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Відповідно до ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Дану скаргу подано належною особою та у строки, передбачені КПК України.
Аргументуючи рішення слідчий вказав, що в ході досудового розслідування не здобуто відомостей, що підтвердили завдання кримінальним правопорушенням ОСОБА_3 моральної, фізичної, або майнової шкоди, а відтак заява особи, якій не завдано шкоди, зазначеної у ч. 1 ст. 55 КПК України задоволенню не підлягає.
Проте слідчий суддя, з висновками слідчого у постанові від 19.09.2024 погодитися не може, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч.1 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Згідно із ч.2 ст.55 КПК України права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Відповідно до ч.5 ст.55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий, дізнавач або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Як зазначено у ч.2 ст.9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень..
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Вимогами ч. 5 ст. 110 КПК України, передбачено, що мотивувальна частина рішення слідчого, викладеного у формі постанови повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, однак слідчим при винесенні постанови вказані вимоги проігноровані.
За викладених обставин, в силу принципу змагальності сторін, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які б давали підстави слідчому судді дійти до висновку про законність та вмотивованість рішення слідчого, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, що таких не має та як наслідок вважає за необхідне скасувати постанову від 19.09.2024, як таку, що є передчасною, та яка не відповідає вимогам ст. 55 КПК України, оскільки оскаржувана постанова слідчого є недостатньо вмотивованою в частині відсутності, на думку слідчого, завдання шкоди ОСОБА_3 або ж відсутності такої шкоди у кримінальному провадженні № 42024000000000733 від 27.05.2024.
Разом з тим, слідчий суддя відмовляє у задоволенні вимог скарги у частині зобов'язання уповноважених осіб Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, вручити ОСОБА_3 пам'ятку про права та обов'язки потерпілого у вказаному кримінальному провадженні, оскільки дана вимога є передчасною.
Керуючись ст. ст. 55, 303-304, 307, 309, КПК України, слідчий суддя,
Скаргу задовольнити частково.
Скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 19.09.2024 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 42024000000000733 від 27.05.2024.
В задоволенні решти вимог скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1