Справа № 367/1737/24
Провадження №2/367/3154/2024
Іменем України
10 грудня 2024 Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Кухленка Д.С.,
за участю секретаря Шаповала О.О.,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділення у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, -
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділення у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
На обґрунтування вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 є власником 11/20 частини будинку та господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу частини житлового будинку від 13 листопада 2003 року, посвідченого Держаним нотаріусом Ірпінської держаної нотаріальної контори Київської області Запісочною О.А., з реєстровим номером 7231, що зареєстрований в електронному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно за № 1242007 від 24.03.2004 року, що підтверджується витягом № 3159634 від 24.03.2004 року.
Зазначив, що іншими співвласниками будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , являються громадянка ОСОБА_2 та громадянин ОСОБА_3 , що підтверджується рішенням Ірпінського міського суду Київської області № 2-40/2005 від 26 квітня 2005 року, та Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 січня 2006 року відповідно.
Вказав, що даним судовим рішенням був здійснений поділ спільного майна подружжя, де ОСОБА_2 належить 12/100 часток в будинку, яка провела її реєстрацію в електронному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно 18.05.2012 року за номером 1242007, що підтверджується відповідним витягом 34186444 від 18.05.2012 року, а ОСОБА_3 належить 33/100 частини будинку відповідно, яка не була ним зареєстрована.
Договором купівлі-продажу частини житлового будинку від 13 листопада 2003 року, власником якого, являється позивач, визначено, що відповідно до технічного паспорту виданого Ірпінським БТІ від 09.09.2002 року, «в користування покупця переходять приміщення житлового будинку літерою «А» та надвірні будівлі: 2-1 коридор площею 7,6кв.м., 2-2 кухня площею 7,6кв.м., І-Кухня площею 3,3кв.м., 3- 1 кухня площею 17,5кв.м., 3-2 житлова кімната площею, 11,9кв.м., 3-3 житлова кімната площею 19,1кв.м., 3-4 передпокій площею 12,1кв.м., сарай (літери «Б», «В», «З»), погріб (літера «К»), вбиральня (літера «И»), гараж (літера «А»), 1/2 частина огорожі.». Фактично в користування позивача було передано вищезазначені приміщення будинку та надвірні будівлі і споруди.
Вказав, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області № 2-40/2005 від 26 квітня 2005 року, в якому відбувався поділ спільного майна відповідачів, в резолютивній його частині фактично встановлено, що ОСОБА_3 користувався приміщеннями 1-1, 1-2, 1-3, 1-4 будинку, де суд зобов'язує вселити в ці приміщення ОСОБА_2 з її неповнолітніми дітьми.
Зазначив, що фактично на підставі цих правовстановлюючих документів визначився порядок користування приміщеннями та надвірними будівлями співвласників. Звертаю увагу, що кожна і з сторін має ізольовану квартиру в будинку та чіткий порядок користування земельними ділянками з окремим виходом на вулицю.
В подальшому спорів щодо порядку користування спільним майном ні у позивача ні у відповідачів не виникало, тому можна зробити висновок, що даний поділ є сталим і не потребує додаткового підтвердження.
Також зазначив, що земельна ділянка, на якій розташований будинок перебуває у співвласників у користуванні. Право власності на неї жодна сторона не оформлювала. Користуються земельною ділянкою в межах парканів визначених на технічному паспорті від 09.09.2002 року та від 21.09.2017 року. Спорів щодо визначення порядку користування нею не має та в минулому не виникало, тому вважаю, що існує сталий порядок користування земельною ділянкою, який не оспорюється.
Крім того вказав, що відповідно до висновку №54 від 21 вересня 2017 року існує технічна можливість поділу будинку в натурі виділивши ОСОБА_1 в окреме домоволодіння частину житлового будинку літ. «А», загальною площею 79,1м.кв, з яких житлова 31,0м.кв.(що складається з приміщень 1-1 кухня площею 7,6кв.м., 1-2 коридор площею 7,6кв.м., І-коридор площею 3,3кв.м., 2-1 кухня площею 17,5кв.м., 2-2 житлова кімната площею, 11,9кв.м., 2-3 житлова кімната площею 19,1кв.м., 2-4 коридор площею 12,1кв.м.), сарай (літери «Б», «В», «З»), погріб (літера «К»), вбиральня (літера «И»), гараж (літера «Л»), літній душ літ «Р», частина огорожі № 2-6. Висновок зроблений на підставі технічного паспорту від 21 вересня 2017 року № 323/ 16 ПП «ГЕО».
В зв'язку з чим позивач просить суд виділити ОСОБА_1 в окреме домоволодіння частину житлового будинку літ. «А», загальною площею 79,1м.кв, з яких житлова 31,0м.кв.(що складається з приміщень 1-1 кухня площею 7,6кв.м., 1-2 коридор площею 7,6кв.м., І-коридор площею 3,3кв.м., 2-1 кухня площею 17,5кв.м., 2-2 житлова кімната площею, 11,9кв.м., 2-3 житлова кімната площею 19,1кв.м., 2-4 коридор площею 12,1кв.м.), сарай (літери «Б», «В», «З»), погріб (літера «К»), вбиральня (літера «И»), гараж (літера «А»), літній душ літ «Р», частина огорожі №2-6., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 19 березня 2024 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз'яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 22 серпня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Через канцелярію суду представник позивача - ОСОБА_4 подав заяву, в якій просив слухати справу без участі позивача та його представника, проти винесення заочного рішення суду не заперечує.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, однак причин неявки суд не повідомили, відзиву на позовну заяву не подавали, заяв про відкладення не надходило, а тому відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані докази, вивчивши надані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, № 303-A, параграф 29).
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 13 листопада 2003 року, посвідченого Держаним нотаріусом Ірпінської держаної нотаріальної контори Київської області Запісочною О.А., зареєстрованого в реєстрі за № 7231, що зареєстрований в електронному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно за № 1242007 від 24.03.2004 року, що підтверджується витягом № 3159634 від 24.03.2004 року, ОСОБА_1 є власником 11/20 частини будинку та господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .(а.с.5-6)
Також встановлено, що відповідно до Рішення Ірпінського міського суду Київської області № 2-40/2005р. від 26 квітня 2005 року, та Ухвали Апеляційного суду Київської області від 30 січня 2006 року, співвласниками 9/20 частини будинку та господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , являються відповідача по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Даним рішенням здійснений поділ спільного майна подружжя, а саме ОСОБА_2 виділено 12/100 частини будинку, підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 34186444 від 18.05.2012, реєстраційний номером 1242007.(а.с.17-28)
Відповідно до технічного паспорту виданого Ірпінським БТІ від 09.09.2002 року, та договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 13 листопада 2003 року, посвідченого Держаним нотаріусом Ірпінської держаної нотаріальної контори Київської області Запісочною О.А., зареєстрованого в реєстрі за № 7231 «в користування покупця переходять приміщення житлового будинку літерою «А» та надвірні будівлі: 2-1 коридор площею 7,6кв.м., 2-2 кухня площею 7,6кв.м., І-кухня площею 3,3кв.м., 3-1 кухня площею 17,5кв.м., 3-2 житлова кімната площею, 11,9кв.м., 3-3 житлова кімната площею 19,1кв.м., 3-4 передпокій площею 12,1кв.м., відкрита віранда а3 (1,8х1,9м), сараї (літери «Б», «В», «З»), погріб (літера «К»), вбиральня (літера «И»), гараж (літера «А»), 1/2 частина огорожі.».
Судом досліджено Висновок про проведення незалежної оцінки від 21 лютого 2024 року, житлового будинку загальною площею 141,9кв.м, житловою площею 75,3кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складеного Суб'єктом оціночної діяльності ФО-П ОСОБА_5 , відповідно до якого ринкова вартість 11/20 частини будинку становить без урахування ПДВ - 1 352965,35грн.(а.с.29-31)
Правовий режим спільної часткової власності визначено главою 26 ЦК України.
Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 3 ст. 364 ЦК України,співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
За положеннями п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» 37 від 04 жовтня 1991 року у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з урахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна має враховуватись правова природа такої власності, адже співвласникам належать ідеальні частки у праві власності на спільне майно, які є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Поняття реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму.
Оскільки, після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України, право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».
Судом встановлено, що відповідно до висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна № 54 від 21 вересня 2017 року існує технічна можливість поділу будинку в натурі виділивши ОСОБА_1 в окреме домоволодіння частину житлового будинку літ. «А», загальною площею 79,1кв.м., з яких житлова 31,0кв.м., що складається з приміщень 1-1 кухня площею 7,6кв.м., 1-2 коридор площею 7,6кв.м., І-коридор площею 3,3кв.м., 2-1 кухня площею 17,5кв.м., 2-2 житлова кімната площею, 11,9кв.м., 2-3 житлова кімната площею 19,1кв.м., 2-4 коридор площею 12,1кв.м., сарай (літери «Б», «В», «З»), погріб (літера «К»), вбиральня (літера «И»), гараж (літера «Л»), літній душ літ «Р», частина огорожі № 2-6.(а.с.16)
За таких підстав, суд доходить висновку, що виділ належних позивачу часток із спільної часткової власності в окремий об'єкт нерухомого майна є технічно можливим.
Виділ частки з майна припиняє право спільної часткової власності лише для особи, яка отримала в натурі свою частку. Отже, поділом є вихід з кола співвласників всіх суб'єктів права, а виділом - лише одного співвласника зі складу більше двох співвласників.
Відповідно до ч. 4 ст. 357 ЦК України, співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, обставини, на які посилається позивач підтвердженні належними та допустимими доказами, а тому задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.
На підставі ст.ст.15, 16, 114, 355-358, 364, 367 Цивільного кодексу України, ст.ст.4, 12, 81, 141, 247, 263-268 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділення у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, - задовольнити.
Виділити ОСОБА_1 в окреме домоволодіння частину житлового будинку літ. «А», загальною площею 79,1кв.м., з яких житлова 31,0кв.м., що складається з приміщень 1-1 кухня площею 7,6кв.м., 1-2 коридор площею 7,6кв.м., І-коридор площею 3,3кв.м., 2-1 кухня площею 17,5кв.м., 2-2 житлова кімната площею 11,9кв.м., 2-3 житлова кімната площею 19,1кв.м., 2-4 коридор площею 12,1 кв.м., сарай (літери «Б», «В», «З»), погріб (літера «К»), вбиральня (літера «И»), гараж (літера «А»), літній душ літ «Р», частина огорожі №2-6., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reestr.court.gov.ua
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя: Д.С. Кухленко