Справа № 274/9287/24 Провадження № 1-в/0274/1423/24
19.12.2024 м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за поданням державної установи "Бердичівський виправний центр (№ 108)" про приведення вироку у відповідність до закону щодо засудженого
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Нікополь Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживав до засудження за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий,
до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області надійшло клопотання державної установи "Бердичівський виправний центр (№ 108)" про приведення вироків Дніпровського районного суду м. Києва від 18.12.2021 та Дніпровського районного суду м. Києва від 22.01.2021 щодо ОСОБА_3 у відповідність до Закону України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Установа виконання покарань звернулася до суду із заявою про проведення судового засідання без участі представника установи.
Засуджений в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд подання без його участі.
Прокурор у письмовій заяві просив проводити судове засідання без його участі, проти задоволення подання не заперечував
Суд не визнає явку засудженого, представника установи виконання покарань та прокурора в судове засідання обов'язковою та вважає за можливе розглянути подання без їх участі.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.
Перевіривши доводи подання та додані до нього матеріали, суд доходить таких висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 74 КК України.
Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України.
Судом встановлено, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22.01.2021 ОСОБА_3 призначено покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, тобто за закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 08.12.2021 ОСОБА_3 призначено покарання у виді 1 року місяців обмеження волі за ч. 2 ст. 1, ч. 2 ст. 185 КК України, тобто за закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчинене повторно.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного цим вироком, приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22.01.2021, остаточно призначивши ОСОБА_3 покарання у виді 1 (одного) року 10 (десяти) днів обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Вироком Київського апеляційного суду від 01.12.2022 вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 08.12.2021 щодо ОСОБА_3 скасовано в частині призначеного покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України.
Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до цього покарання приєднано невідбуте покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22.01.2021, та, з урахуванням вимог п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України, призначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 10 (десять) днів.
Вирок набрав законної сили 01.12.2022.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
09.08.2024 набув чинності Закон України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо вартість майна, яке було предметом правопорушення, перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме: 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з пунктом 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 22.01.2021 вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 вчинив у 2021 році, а саме - 03.01.2021, вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення, становить 1134 грн 67 коп.
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2 270 грн, а 50 відсотків від його розміру становили відповідно 1135 грн.
Таким чином, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, вчиненого ОСОБА_3 , становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 135 грн х 2 = 2 270 грн) станом на 1 січня звітного року, у якому було скоєно злочин, вчинене ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караним на теперішній час. Тому суд дійшов висновку про звільнення на підставі ч. 2 ст. 74 КК України засудженого ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22.01.2021.
Зі змісту вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 08.12.2021, з урахуванням вироку Київського апеляційного суду від 01.12.2022, вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 вчинив у 2021 році, а саме 14.10.2021, вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення, становить 277 грн 26 коп.
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2 270 грн, а 50 відсотків від його розміру становили відповідно 1 135 грн.
Таким чином, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення за ч. 2 ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України, вчиненого ОСОБА_3 , становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 135 грн х 2 = 2 270 грн) станом на 1 січня звітного року, у якому було скоєно злочин, вчинене ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караним на теперішній час. Тому суд дійшов висновку про звільнення на підставі ч. 2 ст. 74 КК України засудженого ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Київського апеляційного суду від 01.12.2022.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 567/507/23, а також з висновком про застосування відповідних частин статей 185, 190, 191 КК України з урахуванням положень Закону № 3886-IX, зробленим об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21.
Керуючись ст.ст. 5, 74 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд,
подання державної установи "Бердичівський виправний центр (№ 108)" задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку з усуненням законом караності діяння, звільнити засудженого ОСОБА_3 від призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22.01.2021 покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку з усуненням законом караності діяння, звільнити засудженого ОСОБА_3 від призначеного вироком Київського апеляційного суду від 01.12.2022 покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1