20 грудня 2024 р. м. Чернівці Справа №600/7571/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, -
До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:
встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як між батьком та сином;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у частині визначення розміру пенсії у сумі 2760,00 гривень;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію у зв'язку з втратою годувальника за померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 годувальника ОСОБА_3 у pозмірі 4582,50 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят два грн., 50 коп.) гривень, провести перерахунок та здійснити виплату пенсії", iз урахуванням фактично проведених виплат, з дати її призначення, тобто з 23.06.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 23.06.2023 позивачу було призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 2760,00 грн. Вказано, що при обрахуванні його пенсії у зв'язку з втратою годувальника до стажу роботи померлого годувальника ОСОБА_2 має бути включено (зараховано) наявні періоди роботи на територіях російської федерації та республіки білорусь з 31.12.1991. Посилаючись на те, що розмір пенсії за віком померлого годувальника ОСОБА_2 становив - 9165,00 грн, просив призначити та виплачувати пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що становить 4582,50 грн.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.12.2023 у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в частині позовних вимог щодо встановлення факту родинних зв'язків, - відмовлено. Роз'яснено ОСОБА_1 право на звернення з вказаною позовною вимогою в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.12.2023 відкрито провадження у даній справі в іншій частині позовних вимог та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, не погоджуючись з позовними вимогами, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Донецькій області та є отримувачем пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 23.06.2023. Вказувало, що рішення про призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Заяву про призначення пенсії від ОСОБА_1 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не розглядало та рішення не приймало.
Щодо умов призначення пенсії в разі втрати годувальника зазначало, що розрахунок пенсії позивача здійснюється з урахуванням страхового стажу годувальника 22 роки 10 місяців 3 дні, або 274 місяців. Коефіцієнт страхового стажу - 0,22833. Посилаючись на те, що зупинення Законом України від 01.12.2022 №2783-IX дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94 ВР, у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь, стаж роботи на територіях Російської Федерації та Республіки Білорусь зараховується по 31.12.1991. Головне управління зазначало, що довідку про заробітну плату підтверджено первинними документами годувальника не було надано. Виходячи з цих показників, розмір пенсійної виплати становить 2760,00 грн.
Не погоджуючись з відзивом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на позовну заяву, позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому посилався на те, що при обрахуванні пенсії ОСОБА_1 до стажу роботи померлого годувальника ОСОБА_2 має бути включено (зараховано) наявні періоди роботи на територіях російської федерації та республіки білорусь з 31.12.1991.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.05.2024 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області письмові докази, зокрема: рішення про призначення ОСОБА_1 (РОНКПП НОМЕР_1 ) пенсії у зв'язку з втратою годувальника та всі наявні матеріали, за результатами розгляду яких приймалось указане рішення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області подати до Чернівецького окружного адміністративного суду витребувані докази в строк до 03.06.2024.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.10.2024 залучено до участі у даній справі в якості співвідповідача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, якому запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому посилалось на те, що ОСОБА_1 призначено пенсію у разі втрати годувальника з 23.06.2023. Розрахунок пенсії позивача здійснюється з урахуванням страхового стажу годувальника 22 роки 10 місяців 3 дні, або 274 місяців. Коефіцієнт страхового стажу - 0,22833. Довідку про заробітну плату підтверджену первинними документами годувальника не було надано. На думку Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області пенсія призначена та виплачується позивачу у відповідності до чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що згідно наявної в матеріалах справи інформації, ОСОБА_2 (померлому батьку позивача) призначено пенсію за віком з 01.03.2023 у розмірі 9165,93 грн (а.с. 98).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (батько позивача) помер, про що 27.06.2023 складено відповідний актовий запис №293 (а.с. 88 на звороті).
У зв'язку з цим, 14.09.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення йому пенсії у разі втрати годувальника (а.с. 97).
Згідно довідки від 13.04.2022 №7726-5001470616 ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).
Як встановлено судом з заяв по суті спору, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області заяву позивача про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника та додані до неї документи, згідно принципу екстериторіальності засобами програмного забезпечення, розподілено для розгляду на Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області Рішенням №056650009365 від 25.09.2023 позивачу призначено пенсію у разі втрати годувальника з 23.06.2023 у розмірі 2760,00 грн (а.с. 74).
При цьому, згідно розрахунку пенсії по втраті годувальника, ОСОБА_2 (померлому батьку позивача), загальний розмір пенсії у відсотках для призначення пенсії у разі втрати годувальника становить 50 % (а.с. 74).
05.10.2023 позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з заявою, в якій просив надати детальний розрахунок призначеної йому пенсії, а саме розрахунок трудового стажу померлого годувальника; періоди трудового стажу, які не було включено для призначення пенсії та причини такого не включення; заробітна плата, що була врахована при призначенні пенсії (а.с. 25).
Листом від 18.10.2023 №2400-1706-8/43292 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Розрахунок пенсії здійснюється з урахуванням страхового стажу годувальника 22 роки 10 місяців 3 дні, або 274 місяців. Коефіцієнт страхового стажу - 0,22833. Звернено увагу на те, що Законом України від 01.12.2022 №2783 - IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" Україна зупинила дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94 ВР, у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.
Враховуючи зазначене, стаж роботи на територіях Російської Федерації та Республіки Білорусь зараховується по 31.12.1991.
Відповідно до статті 40 Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід)" за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Зауважено, що довідку про заробітну плату підтверджену первинними документами годувальника не було надано. Виходячи з цих показників, розмір пенсійної виплати становить 2760,00 грн (а.с. 26-27).
02.11.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з заявою про надання йому розміру пенсії його батька ОСОБА_2 на момент його смерті на червень 2023 року.
Листом від 14.11.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило позивача про те, що наявні документи у пенсійній справі померлої особи ОСОБА_2 є інформацією з обмеженим доступом, оскільки містить конфіденційну інформацію (а.с. 42-43).
Не погоджуючись з розміром призначеної пенсії у разі втрати годувальника, позивач звернувся до суду з цим позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті пору.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон №1058-IV.
Відповідно до ст. 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника наведені у ст. 36 Закону №1058-IV.
Відповідно до ч. 1 цієї статті пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Згідно п.2 ч. 2 ст. 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону №1058-IV до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч. 1 ст. 37 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач є сином померлого годувальника ОСОБА_2 , який за життя отримував пенсію за віком у розмірі 9165,93 грн.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 05.01.2018 ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства ІД 1 група підгрупа "А" (а.с. 18).
З аналізу наведених вище норм та долучених до матеріалів справи матеріалів, суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії у разі втрати годувальника, як син померлого ОСОБА_2 будучи непрацездатним членом його сім'ї. При цьому, розмір пенсії у відповідності до вимог ч. 1 ст. 37 Закону №1058-IV повинен становити 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Як встановлено судом, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області Рішенням №056650009365 від 25.09.2023 позивачу призначено пенсію у разі втрати годувальника з 23.06.2023 у розмірі 2760,00 грн
Як зазначалось вище, позивачу з 23.06.2023 призначено пенсію у разі втрати годувальника у розмірі 2760,00 грн. В той час, як розмір пенсійного забезпечення його батька ОСОБА_2 складав 9165,93 грн.
Однак, визначаючи розмір пенсії ОСОБА_1 у сумі 2760, 00 грн, пенсійний орган всупереч вимог ч. 1 ст. 37 Закону №1058-IV, визначив дану суму у розмірі меншому аніж 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника - ОСОБА_2 , що не відповідає положенням ст. 37 Закону №1058-IV.
При цьому, призначаючи позивачу пенсію у разі втрати годувальника у розмірі 2760,00 грн, пенсійний орган виходив із страхового стажу годувальника ( ОСОБА_2 ) 22 роки 10 місяців 3 дні, або 274 місяців, до якого не зараховано період роботи на територіях Російської Федерації та Республікою Білорусь після 31.12.1991.
Стосовно посилань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94-ВР, у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь, суд зазначає наступне.
Статтею 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн (дата підписання: 14 січня 1993 року) встановлено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Відповідно до статті 7 цієї Угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі також Угода від 13 березня 1992 року), яка була чинною на момент звернення позивача за призначенням пенсії, поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5).
Згідно з частиною 2 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою.
Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР до 01 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11 Угоди від 13 березня 1992 року), а Держави-учасниці Співдружності, у свою чергу, беруть на себе зобов'язання інформувати одна одну про діюче в їхніх державах пенсійне законодавство, наступні його зміни, а також вживати необхідних заходів щодо встановлення обставин, які мають вирішальне значення для визначення права на пенсію та її розміру (стаття 10 Угоди від 13 березня 1992 року).
Суд зауважує, що архівні довідки від 22.07.2021 №492/521 та №493/521, які подано позивачем разом із заявою про призначення пенсії за віком, видано в належному порядку, зокрема наявні відомості, які надають змогу ідентифікувати підприємство та уповноважених осіб, які видали такі довідки, наявні дати видачі та номери таких довідок, а також вказано відомості про трудову діяльність позивача на основі первинних документів. Крім того, подані архівні довідки засвічені підписами уповноважених осіб та печаткою підприємства. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що такі документи на території України мають прийматися без легалізації.
Угодою від 13 березня 1992 року встановлено правила обчислення розміру пенсій.
Згідно із частиною 3 статті 6 цієї Угоди обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії. Зазначеною Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав №01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди.
Таким чином, наведені положення зазначених вище Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають. При цьому обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в Росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі №555/2250/16-а від 17.06.2020 у справі №646/1911/17, від 21.02.2020 у справі №291/99/17 та від 06.07.2020 у справі №345/9/17.
29.11.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, якою Кабінет Міністрів України постановив про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві".
23.12.2022 набув чинності Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" від 01.12.2022 №2783-IX.
Так, відповідно до останнього, Україна зупинила у відносинах з Російською Федерацією та республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м.Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м.Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року №140/98-ВР.
А також Україна вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м.Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 №140/98-ВР.
Частиною 1 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення визначено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди, стосовно цього учасника, припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Однак, частиною 2 статті 13 Угоди зазначено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, які виникли у відповідності до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили у випадку виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що навіть у випадку виходу держави-учасниці із Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян такої держави не втрачають своєї сили.
Суд наголошує, що право особи на отримання пенсії, як складової частини права на соціальний захист, є її конституційним правом, що гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України. Набутий трудовий стаж не повинен піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією РФ припинено співробітництво з країною-агресором. Таким чином, за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської соціальної хартії та ч.ч.1, 3 ст.46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В Рішенні Конституційного Суду №1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Таким чином суд зазначає, що положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022.
Тому, при обрахуванні пенсії ОСОБА_1 до стажу роботи його померлого батька ОСОБА_2 повинно бути враховано періоди роботи на територіях Російської Федерації та Республіки Білорусь не лише до 31.12.1991, а враховано й періоди роботи після 31.12.1991.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області передчасно дійшло висновку про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника у pозмірі 4582,50 грн, з урахуванням при обчисленні розміру такої пенсії періодів роботи померлого ОСОБА_2 на територіях Російської Федерації та Республіки Білорусь після 31.12.1991.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області щодо призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на користь ОСОБА_1 у розмірі 2760,00 гривень.
Окрім цього, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З огляду на суть та характер спірних відносин, зважаючи на необґрунтованість і протиправність призначення пенсії позивачу у разі втрати годувальника у розмірі 2760,00 грн, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії у разі втрати годувальника, визначивши розмір пенсії позивача з урахуванням ч. 1 ст. 37 Закону №1058-IV та висновків суду у мотивувальній частині судового рішення, тобто у розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого батька (що становила 9165,93 грн), провести перерахунок та здійснити виплату пенсії, iз урахуванням фактично проведених виплат, з дати її призначення, тобто з 23.06.2023.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на користь ОСОБА_1 , у частині визначення розміру пенсії у сумі 2760,00 грн та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника за померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 годувальника ОСОБА_3 у pозмірі 4582,50 грн суд зазначає наступне.
Дослідженням матеріалів справи, їх аналізом, судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області жодних оскаржуваних у даній справі дій чи бездіяльності відносно позивача не вчинялось, як і не приймалось жодних рішень, які б порушували права позивача.
Суд зазначає, що рішення щодо призначення пенсії ОСОБА_1 приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області, яким фактично і визначено розмір пенсії позивача з порушенням вимог ч. 1 ст. 37 Закону №1058-IV.
Відтак, суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відсутні.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позивач у даній категорії справ звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання щодо стягнення судових витрат.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 2760,00 гривень.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії у разі втрати годувальника, визначивши розмір пенсії з урахуванням ч. 1 ст. 37 Закону №1058-IV та висновків суду у мотивувальній частині судового рішення, тобто у розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого батька (що становила 9165,93 грн), провести перерахунок та здійснити виплату пенсії, iз урахуванням фактично проведених виплат, з дати її призначення, тобто з 23.06.2023.
4. В задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, - відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Центральна площа, 3, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345);
відповідач - 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя В.О. Григораш