20 грудня 2024 року Справа № 480/6827/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6827/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області від 24 липня 2024 року № 184150012330 про відмову у призначення ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з часу звернення з заявою про призначення пенсії 17.07.2024 року зарахувати в стаж для призначення пенсії періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.07.1980, а саме: з 16.11.1994 по 20.01.1995 на Аракчинському гипсовому заводі; з 30.01.1995 по 25.08.1995 на Волжському водозаборі; з 03.10.1995 по 24.10.2000 в АТ «Вакууммаш»; з 13.11.2000 по 29.07.2002 у виробничо-ремонтному підприємстві «Татенергоремонт»; з 01.08.2002 по 28.09.2005 в ТОВ «Єгіда+»; з 18.10.2005 по 08.02.2006 в Закритому акціонерному товаристві «Кулоненергомаш»; з 07.03.2006 по 10.08.2007 в ОАО Казанському науково-дослідному інституті авіаційної технології; з 16.08.2007 по 29.01.2008 ТОВ науково-виробниче підприємство «Гідроліт»; з 21.07.2008 по 10.12.2008 в ТОВ «Унітех».
Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.07.2024 позивач звернувся до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком. Разом із заявою було подано необхідні для призначення пенсії документи. За результатами розгляду його заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Вказує, що відповідач протиправно не зарахував період його роботи з 16.11.1994 по 10.12.2008 на підприємствах на території рф з підстав того, що 01.01.2023 року російська федерація вийшла з угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, відтак будь-яка трудова діяльність на її території з 01.01.1992 не береться до уваги при визначенні загального трудового стажу. На переконання позивача, відповідач не врахував, що припинення міжнародного договору, крім випадків, прямо передбачених цим договором чи чинним національним законодавством, не має зворотної дії в часі, а пенсійні права позивача, що виникли у нього в період з 01.01.1992 року по 18.04.1994 року року відповідно до вказаної угоди до моменту її припинення, не втратили свою силу.
З урахування наведеного, вважає, що стаж роботи позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком є достатнім, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 07.08.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. До заяви про призначення пенсії позивачем надано, зокрема, трудову книжку від 08.07.1980 серії НОМЕР_2 .
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 184150012330 від 24.07.2024 відмовлено, ОСОБА_1 , 26.10.1963, у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 17.07.2024 у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, передбаченого ст. 26 Закону № 1058- IV.
За доданими до заяви документами до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 16.11.1994 по 20.01.1995, з 30.01.1995 по 25.08.1995, з 03.10.1995 по 24.10.2000 , з 13.11.2000 по 29.07.2002, з 01.08.2002 по 28.09.2005, з 18.10.2005 по 08.02.2006, з 07.03.2006 по 10.08.2007, з 16.08.2007 по 29.01.2008, з 21.07.2008 по 10.12.2008, згідно відомостей трудової книжки від 08.07.1980 серії НОМЕР_2 , оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Представник зауважив, що 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинені від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифіковані Законом України від 10 листопада 199 року № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України 03 березня 1998 року № 140/98-ВР. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31.12.1991 (лист Пенсійного фонду України від 27.12.2022 № 2800-030102-5/56080, лист Міністерства соціальної політики від 12.01.2023 № 411/0/2-23/54).
У зв'язку з вищевикладеним, на переконання представника, страховий стаж позивача на момент звернення є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, приймаючи рішення від 24.07.2024 року № 184150012330 про відмову у призначенні пенсії, діяло в межах своїх повноважень та на підставі чинних нормативно-правових актів України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 17.07.2024 про призначення пенсії за віком, що підтверджується відповідачем у відзиві.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду заяви позивача 24.07.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняло рішення № 184150012330 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю на час звернення необхідного стажу роботи (а.с. 19).
При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що вік заявника становить 60 років 08 місяців 21 день, страховий стаж становить 24 роки 08 місяці 24 дні.
За результатами розгляду документів, до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 16.11.1994 по 10.12.2008 згідно трудової книжки від 18.07.1980, оскільки організація знаходиься на території російської федерації.
Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058- IV).
Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Суд встановив, що позивач досяг 60-річного віку 26.10.2023. Таким чином, для призначення позивачу пенсії за віком після набуття ним встановленого законом 60-річного віку, його загальний страхований стаж повинен був становити не менше 30 років.
За приписами статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Обсяг страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.
За змістом частини першої ст. 1 Закону № 1058-IV термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях (ч.ч. 2, 3 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Згідно зі статтею 62 Закону «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Дослідженням трудової книжки позивача від 08.07.1980 серії НОМЕР_2 (а.с. 9-18) в межах спірних періодів роботи, що розглядаються, встановлено, що ОСОБА_1 :
- 16.11.1994 - прийнятий слюсарем на Аракчинський гіпсовий завод (наказ № 27 від 15.11.1994);
- 20.01.1995 - звільнений на підставі ст. 31 КЗпП рф за власним бажанням (наказ № 9 от 20.01.1995);
- 30.01.1995 - прийнятий токарем 3 розряду на Волжський водозабір (наказ № 52-ок від 27.01.1995);
- 25.08.1995 - звільнений на підставі ст. 31 КЗпП рф за власним бажанням (наказ 446-ок від 31.08.1995;
- 03.10.1995 - прийнятий в цех № 2 токарем третього розряду в АТ «Вакууммаш» (наказ № 298 від 02.10.1995);
- 22.02.1996- присвоєно п'ятий розряд токаря цеха № 2 (наказ № 53 від 22.02.1996);
- 12.09.1996 - присвоєно шостий розряд токаря цеха № 2 (наказ № 295 від 18.09.1996);
- 06.02.1997- присвоєно п'ятий другої професії токаря цеха № 2 (наказ № 30 від 10.02.1997);
- 01.08.1997 - переведений в цех 5 токарем шостого розряду (наказ № 205 від 29.07.1997);
- 13.11.1997 - присвоєно четвертий другої професії токаря цеха № 2 (наказ № 313 від 18.11.1997);
- 24.10.2000 - звільнений на підставі ст. 31 КЗпП рф за власним бажанням (наказ № 290 від 26.10.2000);
- 13.11.2000 - прийнятий верстатником широкого профілю 6 розряду на виробничо-ремонтне підприємство «Татенергоремонт» (наказ № 320-к від 13.11.2000);
- Виробничо-ремонтне підприємство «Татенергоремонт» реорганізовано в ВАТ «Татенерго» (свідоцтво про державну реєстрацію № 3341/к (50-02) від 04.04.2002);
- 29.07.2002 - звільнений на підставі ст. 80 ТК рф за власним бажанням (наказ № 127л/с від 24.07.2002);
- 01.08.2002 - прийнятий верстатником широкого профілю в господарчо-технічний відділ в ТОВ «Егіда+» (наказ № 36-01/к від 01.08.2002);
- 28.09.2005 - звільнений на підставі ст. 77 ТК рф за власним бажанням (наказ 69-01/к від 28.09.2005);
- 18.10.2005 - прийнятий в механічний цех зуборізчиком ЗАТ «Кулоненергомаш (наказ № К227 від 18.10.2005);
- 08.02.2006 - звільнений за прогул на підставі п.п "а" п. 6 ст. 81 ТК рф (наказ № К023 від 20.02.2006);
- 07.03.2006 - прийнятий токарем шостого розряду в дослідно-експериментальний цех ВАТ Казанський науково-дослідний інститут авіаційної технології (наказ № 59/ок від 07.03.2006);
- 10.08.2007 звільнений на підставі ст. 77 ТК рф за власним бажанням (наказ № 177/ок від 02.08.2007);
- 16.08.2007 - прийнятий на посаду токаря в ТОВ Науково-виробниче підприємство «Гідроліт» (наказ № 40 від 16.08.2007);
- 29.01.2008 - звільнений за прогул на підставі п.п "а" п. 6 ст. 81 ТК рф (наказ № 6 від 29.01.2008);
- 21.07.2008 - прийнятий токарем шостого розряду в ТОВ «Унітех» (наказ № 38 від 21.07.2008);
- 10.12.2008 - звільнений на підставі п. 3 ст. 77 ТК рф за власним бажанням (наказ № 38а від 10.12.2008).
Як встановлено судом з оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та відзиву, підставою для неврахування до страхового стажу періодів роботи позивача на підприємствах на території рф стало те, що з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, а 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон від 01.12.2022 № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року». Тому після зупинення дії Конвенція 1993 року не застосовується у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у вказаних країнах, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.
Втім суд не погоджується з такими висновками Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
За приписами статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.
В силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Трудовою книжкою позивача, копія якої наявна в матеріалах справи та дійсність якої не ставиться під сумнів відповідачем, підтверджується факт роботи позивача на території російської федерації.
При цьому дійсно, постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.
Законом України від 01.12.2022 № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», яким зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, що набрала чинності для України 14 липня 1995 року, зокрема, стаття 13 якої допускала прийняття на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення документів, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою.
Втім згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 Україна, як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023.
Незарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Варто зауважити, що відповідно до частини 1 статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов'язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.
Таким чином, прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 та Закону України № 2783-IX, який набрав чинності 23.12.2022, не є підставами для відмови в зарахуванні до страхового стажу роботи позивача спірного періоду роботи на території рф, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень, а позивач працював у російській федерації в той час, коли Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому, суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Відтак, враховуючи, що стаж набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, відмовляючи зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 16.11.1994 по 10.12.2008 року на території російської федерації, діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак рішення про відмову в призначенні пенсії від 24 липня 2024 року № 184150012330, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині- задоволенню.
Застосовуючи механізм захисту права позивача на пенсію, порушеного відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд вважає, що з урахуванням повноважень, наданих суду частиною другою статті 245 КАС України, в частині позовної вимоги зобов'язального характеру позов належить задовольнити шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 17.07.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, з зарахуванням до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 16.11.1994 по 20.01.1995 на Аракчинському гіпсовому заводі; з 30.01.1995 по 25.08.1995 на Волжському водозаборі; з 03.10.1995 по 24.10.2000 в АТ «Вакууммаш»; з 13.11.2000 по 29.07.2002 у Виробничо-ремонтному підприємстві «Татенергоремонт», яке реорганізовано в ВАТ «Татенерго»; з 01.08.2002 по 28.09.2005 в ТОВ «Егіда+»; з 18.10.2005 по 08.02.2006 в ЗАТ «Кулоненергомаш»; з 07.03.2006 по 10.08.2007 в ВАТ Казанський науково-дослідний інститут авіаційної технології; з 16.08.2007 по 29.01.2008 в ТОВ Науково-виробниче підприємство «Гідроліт»; з 21.07.2008 по 10.12.2008 в ТОВ «Унітех».
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області від 24 липня 2024 року № 184150012330 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Г.Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., код ЄДРПОУ 21318350) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення пенсії за віком від 17.07.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, з зарахуванням до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 16.11.1994 по 20.01.1995 на Аракчинському гіпсовому заводі; з 30.01.1995 по 25.08.1995 на Волжському водозаборі; з 03.10.1995 по 24.10.2000 в АТ «Вакууммаш»; з 13.11.2000 по 29.07.2002 у Виробничо-ремонтному підприємстві «Татенергоремонт», яке реорганізовано в ВАТ «Татенерго»; з 01.08.2002 по 28.09.2005 в ТОВ «Егіда+»; з 18.10.2005 по 08.02.2006 в ЗАТ «Кулоненергомаш»; з 07.03.2006 по 10.08.2007 в ВАТ Казанський науково-дослідний інститут авіаційної технології; з 16.08.2007 по 29.01.2008 в ТОВ Науково-виробниче підприємство «Гідроліт»; з 21.07.2008 по 10.12.2008 в ТОВ «Унітех».
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Г.Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., код ЄДРПОУ 21318350) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко