Справа № 420/35574/24
про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
20 грудня 2024 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач просить суд:
1.Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , за період з 29 січня 2020 року по 18 лютого 2023 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року та на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704,
2.Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 , за період з 29 січня 2020 року по 18 лютого 2023 року нарахування та виплатити грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року та на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704,
3.Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування під час складання грошового атестату щодо ОСОБА_1 , розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017року № 704 за період з 29 січня 2020 року по 18 лютого 2023року,
4.Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виготовити та направити ОСОБА_1 , новий грошовий атестат виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 за період з 29 січня 2020 року по 18 лютого 2023 року,
5.Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017року №704,
6.Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 , грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704,
7.Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704,
8.Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.
Судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі було з'ясовано, що даний позов подано із пропуском встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, при цьому позивач заявляв про поновлення пропущеного строку.
Ухвалою суду від 25.11.2024 позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в якій вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку.
22.11.2024 від позивачки надійшла заява про уточнення позовних вимог в частині прізвища позивачки після укладення нею шлюбу з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».
На виконання указаної вище ухвали від 25.11.2024 про залишення позову без руху, позивач надав заяву, у якій просить поновити строк звернення до суду із цим позовом.
У своїх доводах позивач посилається фактично на аналогічні обставини тим, які судом вже розглянуті та оцінені в ухвалі від 25.11.2024.
Так, зокрема, позивач зазначає, що лише з 01.07.2023 після відміни на території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» підлягають застосуванню строки, визначені смт.233 КЗпП України. При цьому, позивачка не мала можливості своєчасно звернутись до суду із цим позовом одразу після виключення її зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зняття з усіх видів забезпечення, у зв'язку із тим, що є діючим військовослужбовцем та продовжує проходити військову службу по теперішній час у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується витягом з послужного списку та Довідкою військової частини НОМЕР_2 від 05.11.2024 року № 22/2191.
Позивач зауважує, що неодноразово приймала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, зокрема у період з 19.02.2023 року по 12.04.2023 року, з 13.05.2023 року по 25.05.2023 року, з 26.05.2023року по 04.09.2023 року, з 22.09.2023 року по 28.09.2023року, з 29.09.2023 року по 27.11.2023 року, з 28.12.2023 року по 05.06.2024 року, з 23.06.2024 року по 17.07.2024 року, з 28.07.2024 року по 20.10.2024 року (додаток 1). Саме у зв'язку із проходженням військової служби, перебуванням в зоні активних бойових дій вона, як військовослужбовець, не мала можливості вільно переміщуватися територією України та не мала реальної фізичної можливості отримати кваліфіковану правничу допомогу, дізнатись про порушення своїх прав та звернутись до суду за їх захистом. Саме через умови проходження військової служби та перебування поза місцем постійного проживання, не мала можливості оскаржити бездіяльність відповідача та зробив це відразу як виявилася можливість.
При цьому, позивачка окремо звертає увагу й на те, що нею не було одержано письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені мені при звільненні, а саме розрахунку грошового забезпечення у період з 15 серпня 2018 року по 18 лютого 2023 року згідно додатків 1,12,13,14 до Постанови №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», оскільки діючим законодавством не передбачено включення даної інформації при звільненні. При цьому, вона не мала підстав для сумнівів у добросовісності Відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення.
Надаючи оцінку доводам позивача в частині поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Як встановлено з позовної заяви, спірні правовідносини виникли на час дії статті 233 КЗпП України в редакції до 19 липня 2022 року та і після цієї дати (щодо періоду з липня 2022).
Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Отже, з отриманням грошового забезпечення у спірні періоди позивачу достеменно було відомо про його розмір.
Відтак, про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за відповідний місяць військовослужбовець дізнається у місяці, який слідує за наступним місяцем. Тобто, про розмір нарахованого і виплаченого грошового забезпечення за лютий 2023 позивач дізналась не пізніше 01.04.2023, за січень 2023 року - не пізніше 01.03.2023, за грудень 2022 року - не пізніше 01.02.2023, за листопад 2022 - не пізніше 01.01.2023, за жовтень 2022 - не пізніше 01.12.2022, за вересень 2022 - не пізніше 01.11.2023, за серпень 2022 року - не пізніше 01.10.2022, за лишень 2022 року - не пізніше 01.09.2022, тощо.
Тому тримісячний строк звернення до суду щодо виплати позивачу грошового забезпечення за лютий 2023, спливав через три місяці з дня, коли він дізнався про порушення свого права (щонайпізніше 01.04.2023), тобто 01.07.2023р., відповідно й за інші періоди виплати грошового забезпечення відповідачем у неналежному розмірі починаючи з 19.07.2022 строк для звернення до суду наразі сплинув.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що наразі позивач військову службу у військовій частині НОМЕР_1 не проходить, оскільки була виключена зі списків особового складу та усіх видів грошового забезпечення.
З урахуванням вимог Порядку №260, відповідач мав розрахуватись із позивачкою у день її звільнення.
З наведеного можна стверджувати, що саме з дня отримання документів з питань грошового забезпечення при виключенні зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, позивач був обізнаний про факт невиплати усіх належних йому сум грошового забезпечення.
Станом на час виключення позивачки зі списків військової частини НОМЕР_1 , стаття 233 КЗпП України діяла в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ, яка визначала трьохмісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення належних при звільненні сум.
Втім, із даним позовом до суду ОСОБА_5 звернулась лише 13.11.2024 через відділення поштового зв'язку, про що свідчить відповідна відмітка на конверті Укрпошти, що у сукупності з викладеним вище свідчить про те, що позивачем пропущений строк звернення до суду із цим позовом в частині вимог починаючи з 19.07.2022 по 18.02.2023.
Розглянувши подану позивачем заяву, суд дійшов висновку, що зазначені в ній причини пропуску строку звернення до адміністративного суду не є поважними, оскільки надані позивачкою докази не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом в частині вимог починаючи з 19.07.2022 по 18.02.2023.
Суд оцінює критично посилання у заяві позивачки на те, що вона й досі перебуває на військовій службі, адже це, з огляду на викладене вище, не свідчить про наявність обґрунтованих об'єктивних перешкод для звернення до суду з цим позовом у встановлений законом строк.
Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи, позивачка з 10.02.2023 займала посаду заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи, що на думку суду не позбавляло можливості звернутись до суду із цим позовом у межах тримісячного строку, передбаченого нормами закону за захистом порушених прав зокрема поштою (як і подано цей позов), скористатись правовою допомогою у разі такої необхідності.
Також, позивачкою не надано жодного доказу у підтвердження того, що весь цей час безперервно з 29.01.2020 по 18.02.2023 перебувала у зонах безпосереднього ведення бойових дій, що могло б поза розумним сумнівом вплинути на можливість взагалі та безпосередньо на своєчасність звернення до суду із даним позовом за захистом порушеного права.
Додана до заяви про поновлення строку довідка за підписом командира військової частини НОМЕР_2 також не дає підстави вважати, що позивачем пропущено встановлений строк на подання цього позову з поважних причин, адже не засвідчує факту безперервного перебування позивачки у зонах безпосереднього ведення активних бойових дій протягом спірного періоду. Позивач не вказує та не доводить наявності поважних причин не звернення до суду із цим позовом у проміжках між періодами участі (з 13.04.2023 по 12.05.2023, з 05.09.2023 по 21.09.2023, з 28.11.2023 по 27.12.2023, з 06.06.2024 по 22.06.2024, з 18.07.2024 по 27.07.2024) у здійсненні заходів із захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України. Більше того, участь позивача у вказаних заходах підтверджується такою довідкою з 19.02.2023 в той час як строк звернення до суду із позовними вимогами щодо перерахунку грошового забезпечення почав обраховуватися з 01.07.2022.
Окрім того, як вбачається з наданого до суду свідоцтва про шлюб, 19.10.2024 ОСОБА_5 було укладено шлюб зі ОСОБА_6 , про що 19.10.2024 року складено відповідний актовий запис №267. Місце державної реєстрації: Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). В той же час, за даними наданої позивачкою до заяви про поновлення строку довідки №22/2323, вона брала участь у період з 28.07.2024 по 20.10.2024 у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України.
При цьому, суд також звертає увагу, що антитерористична операція (АТО), на участь позивачки у якій вказано у довідці №22/2323 від 29.11.2024, тривала з 28.04.2014 року до 30.04.2018. Після АТО на сході України була введена операція Об'єднаних сил (ООС). До клопотання окрім цієї довідки позивачем не надано інших належних доказів у підтвердження своїх доводів, зокрема наказів про відрядження у зони проведення активних бойових дій, тощо.
Посилання у заяві про поновлення пропущеного строку на невиконання відповідачем обов'язку щодо повідомлення про суми виплаченого позивачу грошового забезпечення за спірні періоди та виплати на які позивач набув право при звільненні є необґрунтованими, з огляду на викладене вище та з урахуванням того, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження неможливості отримання інформації про розмір нарахованого позивачу грошового забезпечення та виплат при звільнені одразу після звільнення, або протягом тримісячного терміну після звільнення.
Суд зазначає, що день отримання позивачем відповіді від відповідача про розрахунок його грошового забезпечення не є днем, коли він дізнався (повинен був дізнатися) про порушення свого права, а є днем, коли він почав вживати активні дії щодо захисту ймовірно порушеного свого права на отримання грошового забезпечення в належному розмірі. Під час проходження військової служби позивач не був позбавлений можливості звернутися до відповідача за роз'ясненнями щодо складових грошового забезпечення та про порядок його обчислення. Наявність перешкод для такого звернення ОСОБА_5 не доведено суду ані під час звернення до суду, ані у заяві, поданій на виконання ухвали суду про залишення позову без руху.
Суд зауважує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Суд звертає увагу, що аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Разом з цим, зі змісту заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду не встановлено судом, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений нормами чинного законодавства строк.
У заяві про поновлення пропущеного строку позивачем не вказано жодних переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом його порушених прав у строки, встановлені ст. 233 КЗпП України, а наведені ним обставини носять загальний характер та не є достатніми для висновку про наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.
Суд також враховує, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
За приписами ст.1 та 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав що, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, апеляційне чи касаційне оскарження, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип “res judicata», особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа «Безруков проти Росії», п. 34).
Втім, підсумовуючи усе вищевикладене, дослідивши надані позивачкою доводи та письмові докази у сукупності, судом зроблено висновок, що позивачем пропущено строк для звернення до суду із цим позовом з неповажних причин.
З урахуванням наведеного, суд не знаходить підстав для задоволення заяви позивача про поновлення процесуального строку, оскільки причини пропуску строку для звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог з 19.07.2022 по 18.02.2023 суд вважає неповажними.
Згідно з ч.1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Зазначене кореспондується із приписами п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, відповідно до якого позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
На підставі викладеного, позовна заява в частині позовних вимог що стосуються обрахунку та виплати грошового забезпечення позивача за період з 19.07.2022 по 18.02.2023 підлягає поверненню позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст. 121-123, 160, 161, 169, 241-243, 248, 256 КАС України, суд,
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку для звернення до суду з даним позовом до військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог стосовно періоду з 19 липня 2022 року по 18.02.2023 року, та відмовити у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з цим позовом в указаній вище частині.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в частині вимог про визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , за період з 19 липня 2022 року по 18 лютого 2023 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року та на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 , за період з 19 липня 2022 року по 18 лютого 2023 року нарахування та виплатити грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року та на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, - повернути позивачу.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 294-297 КАС України до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА