справа№380/23928/24
18 грудня 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., секретар судового засідання Драганчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої оосби, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ: 13814885) звернулось до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (адреса місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Шашкевича, 1; ЄДРПОУ: 43317547), в якому просить:
скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.11.2024 ВП № 75267783 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі № 560/1296/24, на яке видано виконавчий лист 24.05.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.11.2024 ВП № 75267783 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду є протиправною, оскільки при її винесенні державним виконавцем належним чином не перевірено факт виконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Позивач зазначає, що на момент відкриття виконавчого провадження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі №560/1296/24 вне набрало законної сили, а відтак не підлягало примусовому виконанню. Також зазначає, що ним вже було виконано рішення суду від 11.03.2024 у справі №560/1296/24 щодо поновлення нарахування та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 26.10.2023. та надано підтверджуючі документи, а тому вважає, що підстави для застосування до нього штрафу за невиконання рішення суду відсутні.
Ухвалою суду від 02.12.2024 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.
11.12.2024 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто, у зв'язку чим ухвалою суду від 12.12.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) сторін згідно із особливостями, встановленими статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Судове засідання призначено на 18 грудня 2024 року. Залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ). Зобов'язано відповідача надати суду завірені копії матеріалів виконавчого провадження №75267783 щодо примусового виконання виконавчого листа №560/1296/24, виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом 24.05.2024 у визначений судом строк.
18.12.2024 відповідач на виконання вимог ухвали суду від 12.12.2024 надав до суду матеріали виконавчого провадження №75267783.
У судовому засіданні 18.12.2024 представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити.
В судове засідання представник відповідача та третьої особи не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести без їх участі за наявності доказів їх належного повідомлення про час та місце судового засідання.
З врахуванням думки представника позивача суд відповідно до положень ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України розглянув справу в письмовому провадженні.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.03.2024 в адміністративній справі №560/1296/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 26.10.2023.
Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління ПФУ у Львівській області подало апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
На підставі рішення від 11.03.2024 Хмельницьким окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист 24.05.2024.
На підставі заяви стягувача 19.06.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлівим Давидом Йосиповичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75267783 з примусового виконання виконавчого листа №560/1294/24, виданого 24.05.2024 Хмельницьким окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 26.10.2023.
Листом від 01.07.2024 №1300-5303-8/118232 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило, що ним було подано апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.03.2024 в адміністративній справі №560/1296/24, і ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року - без змін.
Державним виконавцем було направлено вимогу від 04.10.2024 №25457 про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.03.2024 в адміністративній справі №560/1296/24, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 26.10.2023.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення від 10.10.2024, яким поновлено виплату ОСОБА_1 пенсії за віком.
11.11.2024 за невиконання рішення суду та відсутність в державного виконавця будь-яких документальних підтверджень щодо виконання виконавчого документа державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,0 грн, та зобов'язано виконати рішення суду.
Листом від 21.11.2024 №1300-5903-8/191240 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило державного виконавця, що ним було виконано рішення суду від 11.03.2024 в адміністративній справі №560/1296/24. На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі № 560/1296/24 (набрало законної сили 16.09.2024), рішенням Головного управління від 10.10.2024 було поновлено нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 26.10.2023.
Страховий стаж ОСОБА_1 становить 28 років 08 місяців 15 днів, обчислено по 03.04.1997. Індивідуальний коефіцієнт стажу - 0,28667.
З 26.10.2023 розмір пенсії становить 3120,00 грн., а саме: 1999,98 грн. - розмір пенсії за віком при неповному стажі; 66,43 грн. - доплата за понаднормовий стаж (за 14 років); 26,59 грн. - доплата до мінімальної пенсійної виплати (2093 грн.); 570,00 грн. - компенсаційна виплата 80-ти річним; 457,00 грн. - доплата 80-ти річним.
З 01.03.2024 розмір пенсії за віком ОСОБА_1 становить 3370,00 грн., а саме : 2256,07 грн. - розмір пенсії за віком при неповному стажі; 66,43 грн. - доплата за понаднормовий стаж (за 14 років); 38,50 грн. - доплата до мінімальної пенсійної виплати (2361 грн.); 570,00 грн. - компенсаційна виплата 80-ти річним; 439,00 грн. - доплата 80-ти річним.
Вважаючи, що відповідач протиправно виніс постанову про накладення штрафу, позивач звернувся до суду.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За приписами ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або з принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частинами 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України Про виконавче провадженнявід 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 5 №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Так, завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 цього Закону).
Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону №1404-VIII).
Приписами статті 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних доходів громадян; на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З системного аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VIII слідує, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
З матеріалів виконавчого провадження №75267783 вбачається, що 19.06.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлівим Давидом Йосиповичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75267783 з примусового виконання виконавчого листа №560/1294/24, виданого 24.05.2024 Хмельницьким окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 26.10.2023. Станом на момент відкриття виконавчого провадження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі № 560/1296/24 не набрало законної сили у зв'язку з відкриттям апеляційного провадження Сьомим апеляційним адміністративним судом 04.06.2024 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі № 560/1296/24.
Водночас після прийняття постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024, якою залишено без змін рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.03.2024 та направлення вимоги від 04.10.2024 №25457 про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.03.2024 в адміністративній справі №560/1296/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення від 10.10.2024, яким було поновлено нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 26.10.2023.
З перерахунку пенсії вбачається, що з 26.10.2023 розмір пенсії становить 3120,00 гри., а саме: 1999,98 гри. - розмір пенсії за віком при неповному стажі; 66,43 грн. - доплата за понаднормовий стаж (за 14 років); 26,59 грн. - доплата до мінімальної пенсійної виплати (2093 гри.); 570,00 гри. - компенсаційна виплата 80-ти річним; 457,00 грн. - доплата 80-ти річним.
З 01.03.2024 розмір пенсії за віком ОСОБА_1 становить 3370,00 гри., а саме: 2256,07 грн. - розмір пенсії за віком при неповному стажі; 66,43 грн. - доплата за понаднормовий стаж (за 14 років); 38,50 грн. - доплата до мінімальної пенсійної виплати (2361 грн.); 570,00 грн. - компенсаційна виплата 80-ти річним; 439,00 грн. - доплата 80-ти річним.
Встановлені судом фактичні обставини зумовлюють висновок суду про вчинення відповідачем всіх необхідних дій по виконанню рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі №560/1296/24.
За таких обставин суд доходить висновку, що державний виконавець передчасно прийняв постанову про накладення штрафу від 11.11.2024 у виконавчому провадженні №75267783 з виконання виконавчого листа №560/1296/24, не переконавшись у виконанні Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішення суду.
Окрім цього, суд враховує, що визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20, від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 та у справі № 360/4708/20, від 31.05.2022 у справі № 360/940/20 та відповідно до ч. 5 с. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Отже, на момент прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов'язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього. Поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні норм України “Про виконавче провадження» можуть вважатися обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Крім цього, встановлення таких обставин як: - невиконання судового рішення; - наявність поважних причин такого невиконання, необхідно здійснювати в кожному конкретному випадку індивідуально. Обов'язок з'ясування цих обставин покладено на державного виконавця.
Притягаючи боржника до відповідальності за невиконання рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець зобов'язаний ретельно дослідити всі обставини справи, зокрема належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов'язків та встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.
Верховний Суд у постанові від 07.11.2019 по справі № 420/70/19 зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. В залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
У постанові Верховного Суду від 21.01.2020 по справі № 640/9234/19 суд дійшов висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Проте, як вбачається з оскаржуваної постанови державного виконавця про накладення штрафу у виконавчому провадженні, останню винесено лише у зв'язку з фактичним невиконанням судового рішення та без з'ясування і оцінки причин цього невиконання, якщо таке судом встановлено.
Будь-яких заходів щодо з'ясування та оцінки причин невиконання рішення суду відповідачем не вжито.
Надаючи оцінку вжитих позивачем заходів щодо виконання рішення суду судом не встановлено наявності вини та умислу на навмисне невиконання рішення суду у цій справі з боку позивача.
Зважаючи на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області штрафу за невиконання судового рішення.
При цьому суд зазначає, що вказане не виключає існування принципу обов'язковості виконання судового рішення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.. Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн. Відтак, беручи до уваги, що позивач в даній справі виступає не як суб'єкт владних повноважень а як сторона виконавчого провадження, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 3028,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 287, 291, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.11.2024 у виконавчому провадженні №75267783 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 ЄДРПОУ: 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (адреса місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Шашкевича, 1; ЄДРПОУ: 43317547) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст.287 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Чаплик І.Д.