20 грудня 2024 року м. Київ № 640/11432/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у місті Києві № 2600-0303-8/50277 від 24.03.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах як робітниці текстильного виробництва, що зайнята на верстатах і машинах відповідно до пункту «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у місті Києві зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи у ЗАТ «Дарна» з 20.07.1988 по 21.04.2003 та в ТОВ «Філкон» у період з 21.04.2010 по 15.03.2021 на посаді ткача та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах як робітниці текстильного виробництва, що зайнята на верстатах і машинах відповідно до пункту «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 16.03.2021 року.
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що відповідач своїм листом № 2600-0303-8/50277 від 24.03.2021 неправомірно відмовив у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон України № 1788-ХІІ) у зв'язку тим, що на момент звернення позивачка не досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV). Оскільки на момент звернення вона досягла 50 річного віку та, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, набула права на отримання пенсії за віком на пільгових умовах. У зв'язку з чим позивачка звернулась до суду з відповідним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2021 року відкрито провадження у справі.
Відповідно до Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ установлено, що з дня набрання чинності цим Законом: до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2024року справа розподілена судді Жуковій Є.О.
11 червня 2024 року зазначену позовну заяву було фактично передано судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року справу №640/11432/21 прийнято до провадження судді Жукової Є.О.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про прийняття адміністративної справи до провадження» від 14 червня 2024 року у справі №640/11432/21 доставлено до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 14 червня 2024 року.
09 липня 2024 року до Київського окружного адміністративного суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшла копія пенсійної справи позивачки.
19 липня 2024 року до Київського окружного адміністративного суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшла копія листування позивача з відповідачем.
Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про відкриття провадження у справі був повідомлений у відповідності до положень КАС України. У зв'язку із зазначеним, суд, керуючись положеннями частини шостої статті 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 16 березня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18 березня 2021 №262440008592 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. Оскільки обов'язковими умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до цього закону є досягнення 55 років і наявність необхідного стажу роботи за Списком №2 (10 років) та необхідного стажу роботи в текстильному виробництві (20 років).
Листом від 24 березня 2021 року №2600-0303-8/50277 позивача повідомлено про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку із недосягненням пенсійного віку та відсутністю необхідного стажу.
Не погоджуючись з правомірністю таких дій відповідача, позивачка звернулась із цим позовом до суду про визнання їх протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.
Предметом позову у цій справі є питання про наявність правових підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з досягненням позивачки відповідного віку.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року /далі Закон №1788-XIІ/ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 12 "Умови призначення пенсій за віком" Закону №1788-XIІ право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 "Пенсії за віком на пільгових умовах" Закону №1788-XIІ (із змінами, внесеними Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи, зокрема з з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Аналогічні положення містить і Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV /далі - Закон № 1058-ІV /.
Так, підпунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема, з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок.
У спірному рішенні відповідач зазначив, що позивач недосягла 55-річного віку, оцінюючи вказаний аргумент суд зазначає наступне.
23 січня 2020 року Конституційним Судом України прийнято рішення №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213VIII.
Пунктом 1 резолютивної частини вказаного Рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини цього ж Рішення передбачено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;
в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;
г) жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі;
д) жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.
Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;
е) жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну,- після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;
є) робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;
ж) жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;
з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Працівникам інших виробництв, професій та посад дострокові пенсії залежно від умов праці (але не раніш як після досягнення 55 років чоловіками і 50 років жінками) можуть встановлюватися за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату праці, які перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.
Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.
Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю".
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, положення статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які збільшували пенсійний вік для осіб, що мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, втратили чинність з 23 січня 2020 року та саме з цієї дати підлягає застосуванню норма статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213VIII, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
В постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Враховуючи викладене, до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020, а не норми Закону №1058-ІV.
З тексту оскаржуваного рішення, наданого позивачем, слідує, що пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Список №2), становить 55 років; вік заявника 50 роки 8 місяців.
Аргумент відповідача, що позивач не досягла пенсійного віку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд відхиляє, оскільки з 23 січня 2020 року в Україні одночасно існують два Закони, котрі регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт б частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону, яка діяла до 01 квітня 2015 року (до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року №213-VIII ) та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, а тому враховуючи частину першу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі Серков проти України (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що застосуванню підлягає Закон, який є найбільш сприятливим для позивача щодо встановлення пенсійного віку на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
Висновки суду у цій справі відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним в рішенні від 21 квітня 2021 року у зразковій справі №360/3611/20 з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року.
З урахуванням наведених норм, суд дійшов висновку про помилковість доводів відповідача про недосягнення пенсійного віку позивачем.
За змістом статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п. 3 Порядку № 637).
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі поданих позивачем документів позивач претендує на призначення пенсії відповідно до п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583, затверджено нормативні акти з питань пенсійного забезпечення, зокрема, список текстильних виробництв і професій, робота на яких дає робітницям право на пенсію за віком після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років. До даного списку входять виробництва: бавовняне, ватне, льняне, вовняне, шовкове, конопле-джутове, трикотажне, текстильно-галантерейне і валяльно-повстяне; текстильні цехи (дільниці, відділення) у виробництвах штучного та синтетичного волокна, виготовлення металевих сіток. Професії: Оператори прасувально-сушильних агрегатів; Оператори гребенечесального обладнання; Оператори канатних машин; Оператори канатосукальних і мотузкових машин; Оператори крутильного обладнання; Оператори крутіння та витягування; Оператори стрічкового обладнання; Оператори мотального обладнання, крім високоавтоматизованого (автоматів типу "Мурата" і аналогічних); Оператори м'яльно-чесальних машин; Оператори обпалювального обладнання, зайняті обпалюванням пряжі з натурального шовку; Оператори плетільних машин; Оператори пряжесукальних машин; Оператори розпушувально-тіпальних машин; Оператори розкладальних машин (льняне виробництво); Оператори рівничного обладнання; Оператори сукального обладнання; Оператори полотновитягувальних машин; Оператори чесального обладнання, включаючи виробництво нетканих матеріалів; Оператори чистильних машин, зайняті очищенням пряжі з натурального шовку; Помічники майстрів при обслуговуванні машин підготовчих цехів прядильного виробництва, крутильних, прядильних, мотальних, сукальних, перемотувальних машин і ткацьких верстатів; Прядильники; Ставильники на ткацьких верстатах у кордовому виробництві; Ткалі металевих і синтетичних сіток, зайняті виготовленням металевих сіток; ткачі.
Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працювала в якості ткача з 20.07.1988 по 21.04.2003 на ЗАТ «Дарна», яке ліквідоване без визначення правонаступника.
Як вбачається з наданих позивачем документів, організація, в якій працювала позивачка, ліквідована.
У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.(пункт 20 постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637).
Відповідно до Постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, які зараховуються в трудовий стаж для призначення пенсій на пільгових умовах або за вислугу років, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № .231/1310 (далі - Порядок), яким визначено механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, у випадку ліквідації підприємств, установ або організацій без визначення правонаступника.
Підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).
Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу єких обов'язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники членських організацій Федерації професійних спілок України та регіональних організацій роботодавців та їх об'єднань.
Згідно із пунктом 11 Порядку, для підтвердження стажу роботи до органів Пенсійного фонду України за місцем проживання необхідно надати наступні документи: заяву про підтвердження стажу роботи; довідку з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців про ліквідацію підприємства, установи, організації; трудову книжку; документи, видані архівними установами, а саме: - довідку про заробітну плату за весь період пільгової роботи; копії документів про проведення атестації робочих місць (у разі її проведення); копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, про надання відпусток без збереження заробітної плати (в разі відсутності - довідку про їх відсутність); та інші документи, які можуть підтвердити виконання робіт, що дають право на визначення пенсії на пільгових умовах.
Позивачем було подано до управління заяву про підтвердження стажу роботи.
Спеціалістами управління було направлено пакет документів до Комісії для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для зазначення пенсії за віком на пільгових умовах працівникам підприємств та організацій, які ліквідовані без визначення правонаступника.
Комісія розглянула надані позивачем документи та рішенням № 10 від 21.01.2021 Комісією підтверджено право на зарахування періодів роботи ОСОБА_1 в якості ткача з 20.07.1988 по 21.04.2003 на ЗАТ «Дарна», яке ліквідоване без визначення правонаступника до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за пунктом 6 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві на підставі наданих на розгляд документів відмовила у підтвердженні стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за нормами пункту 6 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: з 15.07.1996 по 14.01.1997, з 14.01.1997 по 14.07.1997 та з 15.07.1997 по 14.01.1998, у зв'язку із перебуванням у відпустках «с/сч», а архівні документи про причини їх надання на розгляд Комісії не надані; з 01.09.1996 по 31.08.1999, 01.12.1999 по 31.12.1999 та з 01.01.2002 по 21.04.2003, у зв'язку із відсутністю архівних відомостей про заробітну плату у цей період.
Також, пенсійним органом було враховано, що згідно уточнюючої довідки від 05.08.2020 № 10, виданої ТОВ «Фабрика Філкон», відсутні відомості в якому з передбачених Списком № 583 виробництв чи текстильних цехах) (дільницях, відділеннях), ОСОБА_1 працювала, тому, за висновками відповідача, зазначена довідка не може слугувати підставою для визначення виробництва, а відтак, права на пенсію відповідно до пункту 6 частини 2 статті 114 Закону позивач не має.
Слід зазначити, що уточнюючої довідки від 05.08.2020 № 10, наданої ТОВ «Фабрика Філкон», на яку посилається відповідач, в завіреній копії пенсійної справи немає, натомість, наявна довідка №27 від 15.03.2021 ТОВ «Фабрика Філкон», де зазначено, що за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, вид діяльності фабрики за КВЕД -2010 ткацьке виробництво - 13.20, фабрика виробляє синтетичні тканини технічного призначення та фільтрувальні тканини. А також, зазначено, що позивач працювала ткачем, пільговий стаж станом на 05.08.2020 складає 10 років, 8 місяців, 24 дні.
Тобто, довідка, надана ТОВ «Фабрика Філкон» №27 від 15.03.2021 підтверджує право позивача на призначення та виплату пенсії на пільгових умовах та має бути взята пенсійним органом до уваги, адже узгоджується з записами в трудовій книжці, не містить недостовірних даних.
Суд зазначає, що за загальним правилом, а також згідно постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, уточнюючі довідки для призначення пільгової пенсії надаються/витребують у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, водночас, за даних обставин, вбачається, що в трудовій книжці позивача наявні записи про стаж, який має давати право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Щодо доводів сторони відповідача про неприйняття періодів роботи позивача до пільгового стажу з 01.09.1996 по 31.08.1999, 01.12.1999 по 31.12.1999 та з 01.01.2002 по 21.04.2003 в якості ткача на ЗАТ «Дарна», яке ліквідоване без визначення правонаступника, оскільки відсутні відомості про заробітну плата за ці періоди, суд зазначає, що право особи на пенсію на пільгових умовах ґарантується Конституцією України та законодавством, прийнятим на уточнення її положень, водночас, з урахуванням сплину значного строку з моменту роботи на вказаному підприємстві, його ліквідацію без правонаступництва, у позивача об'єктивно окрім записів в трудовій книжці не могло і не повинно бути інших документів, зокрема, про нарахування заробітної плати та відрахування обов'язкових платежів з неї, а тому, розглядаючи такі документи, за даних правовідносин, відповідач при підтвердженні пільгового стажу позивача, мав керуватись наявними записами в трудовій книжці, а не витребувати у позивача документів, яких вона об'єктивно не має змогу надати. У разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо пільговості обрахунку такого періоду роботи, пенсійний орган має змогу самостійно перевірити таку інформацію, шляхом витягів з баз даних, надіслання запитів до підприємств, архівів тощо, а не автоматично, без урахування всіх важливих обставин, просто відмовляти у зарахуванні такого періоду роботи особи, як пільговому.
Все це залишилось не перевіреним та не дослідженим у достатньому та необхідному обсязі для прийняття оскаржуваного рішення та позбавлення права позивача на отримання пенсії на пільгових умовах, з урахуванням того, що записи у трудовій книжці підтверджують таке право, відтак рішення відповідача від 18 березня 2021 року №262440008592 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Водночас, суд не вправі перебирати на себе повноваження пенсійного органу.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас вимоги позивачки визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у місті Києві № 2600-0303-8/50277 від 24.03.2021 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах як робітниці текстильного виробництва, що зайнята на верстатах і машинах відповідно до п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення») не підлягають задоволенню, з огляду на те що це не є рішенням про відмову в призначенні пенсії, а є лише листом пенсійного органу яким повідомляються підстави відмови позивачці в призначенні їй пенсії.
При цьому відповідачем у спірних правовідносинах було прийнято рішення від 18 березня 2021 року №262440008592 яким відмовлено у призначенні пенсії, відтак правові наслідки для позивача виникли у зв'язку з прийняттям такого рішення, котре як було встановлено судом, є протиправним.
Враховуючи викладене, суд на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою належного захисту порушених прав позивачки, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, у зв'язку з чим визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 18 березня 2021 року №262440008592 про відмову призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах як робітниці текстильного виробництва, що зайнята на верстатах і машинах відповідно до п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», невраховуючи рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 у справі №1-р/2020, статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.
Крім того, порушені права позивачки підлягають захисту також шляхом зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 період роботи у ЗАТ «Дарна» з 20.07.1988 року по 21.04.2003 рік та в ТОВ «Філкон» у період з 21.04.2010 по 15.03.2021 на посаді ткача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах як робітниці текстильного виробництва, що зайнята на верстатах і машинах відповідно до п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ, з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Щодо позовних вимог зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити позивачу пенсію, суд зазначає наступне.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно із Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнято Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження- це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визнавати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції, адміністративний суд, не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.
Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
Суд зазначає, що зобов'язавши відповідача зарахувати періоди роботи позивача до пільгового стажу, суд не може зобов'язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов'язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.
Вказані вимоги є передчасними, оскільки вказаним діям передує належний розгляд заяви про призначення пенсії.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи наведене, а також дискреції Пенсійного органу в питаннях призначення та нарахування пенсії, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.03.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах як робітниці текстильного виробництва, що зайнята на верстатах і машинах відповідно до п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ, враховуючи рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, з урахуванням висновків суду в цій справі.
За приписами частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі не надали.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
У свою чергу вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Окружного адміністративного суду м. Києва судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок протиправного рішення ГУ ПФУ в м. Києві, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18 березня 2021 року №262440008592, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 період роботи у ЗАТ «Дарна» з 20.07.1988 по 21.04.2003 та в ТОВ «Філкон» у період з 21.04.2010 по 15.03.2021 на посаді ткача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах як робітниці текстильного виробництва, що зайнята на верстатах і машинах відповідно до пункту «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ, з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.03.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах як робітниці текстильного виробництва, що зайнята на верстатах і машинах відповідно до пункту «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ, враховуючи рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, з урахуванням висновків суду в цій справі
5. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.