про повернення касаційної скарги
20 грудня 2024 року
м. Київ
справа №380/8891/24
адміністративне провадження № К/990/42390/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 (суддя Ланкевич А.З.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2024 (колегія у складі: судді-доповідача Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.)
у справі № 380/8891/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФ України у Львівській області, відповідач 1, скаржник) та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФ України в Полтавській області, відповідач 2), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України в Полтавській області від 02.04.2024 №143 про відмову в здійсненні перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати ГУ ПФ України у Львівській області здійснити перерахунок, нарахування і виплату пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідки про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавку за ранг, надбавку за вислугу років), яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати ГУ ПФ України у Львівській області нарахувати та виплатити позивачу недоплачену суму пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» з 27.03.2024.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 11.06.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2024, позов задовольнив.
05.11.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача 1, в якій останній з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними приписів процесуального права просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2024, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Верховний Суд ухвалою від 22.11.2024 залишив касаційну скаргу без руху відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України, надавши скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги (а саме для наведення мотивувань підстави касаційного оскарження, передбаченої ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України).
22.11.2024 о 21:46 копія зазначеної ухвали Суду доставлена в електронний кабінет ГУ ПФ України у Львівській області та в розумінні ч.ч. 6 і 7 ст. 251 КАС України вважається врученою відповідачу 2 25.11.2024.
04.12.2024 від скаржника до Верховного Суду надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, де останній зазначив про наявність обставин, передбачених пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Крім того, зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи № 380/8891/24 застосували норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх правозастосування у подібних спірних правовідносинах, викладених у постановах від 21.06.2018 у справі № 357/1379/17, від 19.01.2021 у справі № 242/3360/17, від 19.01.2021 у справі № 644/4530/17, від 14.01.2021 у справі № 366/3183/17, від 14.01.2021 у справі № 616/325/17, від 28.10.2020 у справі № 826/16182/18.
При вирішенні питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за означеною скаргою в уточненій редакції, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно з ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у ч. першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Водночас ч. 3 ст. 334 КАС України визначає, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Згідно з приписами ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. В той же час мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з врахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Перевіривши зміст касаційної скарги (з урахуванням уточнень) Суд встановив, що скаржник не виконав вимог ухвали від 22.11.2024 про залишення касаційної скарги без руху, оскільки не обгрунтував заявлену ним підставу касаційного оскарження судових рішень за п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України. Скаржник не вказав на конкретні норми матеріального права, які були застосовані судами першої та апеляційної інстанцій неправильно та саме щодо яких Верховним Судом у подібних правовідносинах були сформовані висновки з правозастосування. Виклав фактичні обставини, процитував положення законодавства із покликанням на ряд постанов Верховного Суду (без наведення правових висновків із таких постанов та доведення подібності правовідносин).
Окрім того, Суд зауважує, що для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Проте ГУ ПФ України у Львівській області, вказавши у касаційній скарзі на пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, в той же час не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики.
Таким чином, скаржник не виконав вимог ухвали від 22.11.2024 про залишення касаційної скарги без руху та, як наслідок, не усунув недоліки, які слугували підставою для залишення такої скарги без руху.
За приписами ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За викладених обставинах, Суд вважає, що ГУ ПФ України у Львівській області слід повернути касаційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 169, 332 КАС України, Верховний Суд,-
1. Повернути Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2024 у справі № 380/8891/24.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особі, яка її подала, реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб