печерський районний суд міста києва
Справа № 757/58701/24-к
пр. 1-кс-49691/24
17 грудня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суді в м. Києві скаргу ОСОБА_3 про скасування повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України у кримінальному провадженні № 42024100000000055 від 26.01.2024 року, -
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла скарга ОСОБА_3 про скасування повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України у кримінальному провадженні № 42024100000000055 від 26.01.2024 року.
В обґрунтування доводів та вимог скарги особа, яка її подала вказує, що зміст повідомлення про підозру не може свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача про те що, ОСОБА_3 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже про існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України.
В судове засідання особа, яка подала скаргу не з'явився, про день, час, місце розгляду скарги повідомлений належним чином, причини неявки не повідомили. Проте, підозрюваним ОСОБА_3 та його захисником ОСОБА_4 подано заяви про розгляд справи у їх відсутність, вимоги скарги підтримали та просили задовольнити.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про день, час, місце розгляду скарги повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Оскільки учасники судового процесу про час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином, проте, в судове засідання не з'явились, враховуючи строк розгляду скарги під час досудового розслідування, встановлений КПК України, слідчий суддя визнав можливим розглянути скаргу за відсутності учасників судового процесу, на підставі наявних матеріалів.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду скарги фіксування провадження технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
З матеріалів скарги вбачається, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві за процесуального керівництва Київської міської прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024100000000055 від 26.01.2024 року за підозрою ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, а також ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 372, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.
27.06.2024 старшим слідчим в ОВС 2 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 за погодженням із прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 вручено повідомлення про підозру ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України.
Відповідно до статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є, зокрема, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Пункт 14 ч. 1 ст. 3 КПК України визначає, що притягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Частина 1 статті 24 КПК України гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно п. 10 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржене, зокрема, повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Право підозрюваного «знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють», що визначено пунктом 1 частини третьої статті 42 КПК України, кореспондує обов'язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз'яснити її зміст.
Повідомлення про підозру - один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами. Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і у такий спосіб з'являються можливості для підозрюваного впливати на наступне формулювання обвинувачення.
Сформульована підозра встановлює межі, в рамках яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов'язків, визначених статтею 42 КПК України.
Відповідно до положень ст. 277 КПК України, повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви по справі, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачитись і вирішуватись на користь підозрюваного (обвинуваченого). Для повідомлення особі про підозру потрібна система неспростовних доказів, які вказують на наявність в діях конкретного складу злочину. Помилкове повідомлення особі про підозру є одним з найбільш небажаних актів. Воно спричиняє невиправну шкоду правосуддю та людині, бо ніщо, мабуть, не викликає більшої образи і більш болісної душевної травми, ніж безпідставне звинувачення у злочині. Правоохоронні органи зобов'язані компенсувати моральну шкоду людині, що була завдана безпідставним притягненням її до відповідальності.
З матеріалів скарги та долучених до неї документів вбачається, що підґрунтям для повідомлення про підозру ОСОБА_3 , стали наступні обставини.
У провадженні відділу детективів із захисту економіки у сфері обігу підакцизних товарів Підрозділу детективів ТУ БЕБ у Київській області перебувало кримінальне провадження №42023112030000083 від 28.02.2023 за фактом придбання з метою збуту, зберігання з цією метою, транспортування з метою збуту незаконного виготовлених спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів на території м. Фастів Київської області, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України.
До складу групи слідчих в указаному кримінальному провадженні було включено, зокрема, старшого детектива відділу детективів із захисту економіки у сфері обігу підакцизних товарів Підрозділу детективів ТУ БЕБ в Київській області ОСОБА_11 .
Під час розслідування зазначеного кримінального провадження в період часу наприкінці 2023 року у ОСОБА_11 виник умисел спрямований на притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення.
З метою реалізації свого умислу ОСОБА_12 , розробив план злочинних дій, до якого залучив детектива Підрозділу детективів ТУ БЕБ в Київській області ОСОБА_3 , а також адвоката ОСОБА_13 та приватного підприємця ОСОБА_14 .
Таким чином, вищевказані особи зорганізувались у стійке об'єднання для вчинення цього та інших кримінальних правопорушень, об'єднаного єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
Відповідно до розробленого ОСОБА_15 плану та під його керівництвом детектив ОСОБА_3 , будучи ознайомленим зі спільним злочинним планом, достовірно знаючи, що ОСОБА_16 кримінального правопорушення не вчиняв, штучно створив докази обвинувачення у вигляді показань свідків, які зафіксував у відповідних протоколах допитів та які було долучено до матеріалів кримінального провадження № 42023112030000083 від 28.02.2023.
Надалі, 05.02.2024, близько 11 год. 20 хв., керуючись спільним із ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 злочинним умислом, перебуваючи в приміщенні ТУ БЕБ в Київській області за адресою: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 3-б, ОСОБА_3 будучи обізнаним про те, що ОСОБА_16 злочину не вчиняв, вручив останньому письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, а саме в незаконному придбанні з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів.
Крім того, у провадженні детективів із захисту економіки у сфері обігу підакцизних товарів Підрозділу детективів ТУ БЕБ у Київській області перебувало кримінальне провадження № 12024111310000538 від 19.03.2024 за фактом придбання з метою збуту та транспортуванні з метою збуту незаконного виготовлених підакцизних товарів (сигарет з фільтром) на території м. Фастів Київської області, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України.
До складу групи слідчих в указаному кримінальному провадженні було включено, зокрема, старшого детектива відділу детективів із захисту економіки у сфері обігу підакцизних товарів Підрозділу детективів ТУ БЕБ в Київській області ОСОБА_11 .
Під час розслідування зазначеного кримінального провадження у ОСОБА_11 виник умисел спрямований на притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, поєднаного зі штучним створенням доказів обвинувачення.
З метою реалізації свого умислу ОСОБА_12 розробив план злочинних дій, до якого залучив детективів Підрозділу детективів ТУ БЕБ в Київській області ОСОБА_3 та ОСОБА_17 , а також адвоката ОСОБА_13 та приватного підприємця ОСОБА_14 .
Відповідно до розробленого ОСОБА_15 плану та під його керівництвом ОСОБА_5 , будучи ознайомленим із спільним злочинним планом, достовірно знаючи, що ОСОБА_18 кримінального правопорушення не вчиняла, штучно створив докази обвинувачення у вигляді показань свідків, які зафіксував у відповідних протоколах допитів та які було долучено до матеріалів кримінального провадження № 12024111310000538 від 19.03.2024.
Надалі, 15.05.2024, керуючись спільним із ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 злочинним умислом, перебуваючи в приміщенні ТУ БЕБ в Київській області за адресою: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. З-б, ОСОБА_5 будучи обізнаним про те, що ОСОБА_20 злочину не вчиняла, вручив останній письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, а саме у незаконному придбанні з метою збуту та транспортуванні з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).
Згідно з практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зокрема, слід зауважити, що всупереч вимогам п. 6 ст. 277 КПК України, в повідомленні про підозру від 26.06.2024 не зазначено стислого викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент вручення вказаного повідомлення, зокрема відсутні докази, які обґрунтовані на підставі зібраних органом досудового розслідування, тобто відсутні посилання слідчого на такі докази, що саме ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, що є складовою інкримінованого злочину.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_3 було здійснено в порядку, передбаченому КПК України, однак зміст такого повідомлення не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, тобто не відповідає п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК України.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Слідчий суддя вважає за доцільне взяти до уваги наступні доводи та обставини, на які посилається ОСОБА_3 .
Сторона обвинувачення наголошує на тому що, ОСОБА_3 , будучи детективом ТУ БЕБ в Київській області, нібито штучно створив докази обвинувачення у вигляді показань свідків, які зафіксував у протоколах допитів, долучених до кримінального провадження № 42023112030000083.
Про те, повідомлення про підозру не містить даних про штучне створення доказів обвинувачення, шляхом допиту свідків.
Разом з цим, не зазначено, яких саме свідків було допитано ОСОБА_3 та які обставини були повідомлені вказаними свідками.
Крім того, ОСОБА_3 інкримінується вручення ОСОБА_16 , письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України. При цьому ОСОБА_3 нібито був обізнаний про те, що ОСОБА_16 , злочинів не вчиняв.
Разом з тим, стороною обвинувачення не враховано факту, що вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19.04.2024 у кримінальному провадженні, у якому нібито має місце притягнення завідомо невинного ОСОБА_16 до кримінальної відповідальності, останнього визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених товарів.
Згідно з текстом вироку, у судовому засіданні ОСОБА_16 , визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті.
Також судом вказано, що показання ОСОБА_16 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту пред'явленого обвинувачення та обставин вчинення кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Вказане рішення суду, а також той факт що воно набрало законної сили, тобто ніким не оспорювалось, включаючи самого засудженого ОСОБА_16 , повністю спростовує позицію органу досудового розслідування щодо створення ОСОБА_3 , як детективом у кримінальному провадженні, штучних доказів обвинувачення з метою притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності.
На момент повідомлення ОСОБА_3 про підозру, у сторони обвинувачення була відсутня заява самого ОСОБА_21 , про те, що він вважає себе незаконно притягнутим до кримінальної відповідальності.
Наведені обставини свідчать про передчасність та необґрунтованість повідомлення про підозру за фактом нібито створення штучних доказів та притягнення завідомо невинного ОСОБА_16 до кримінальної відповідальності.
Другий епізод стосується нібито штучного створення доказів та притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинної ОСОБА_22 , у рамках кримінального провадження №12024111310000538, яке розслідувалось Детективами ТУ БЕБ у Київській області за ч. 1 ст. 204 КК України.
З повідомлення про підозру взагалі не зрозуміла ролі ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024111310000538, оскільки ОСОБА_3 не проводив жодних слідчих (розшукових) дій, будь-яких процесуальних рішень не приймав, а лише перебував у складі групи детективів.
Крім того, у вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування уповноваженими особами завершено, обвинувальний акт направлено до Фастівського міськрайонного суду Київської області, яким проводиться судовий розгляд.
Вказане свідчить про необґрунтованість повідомлення про підозру та відсутність будь-яких інших доказів які б свідчили про вчинення скаржником інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Відтак слідчий суддя вважає, що доводи захисника заслуговують на увагу і є підтвердженням необґрунтованості повідомлення про підозру, та приходить до висновку, щодо невідповідності пред'явленої ОСОБА_3 підозри, вимогам п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК України.
Аналізуючи матеріали скарги та долучені до неї документи, слідчий суддя вважає, що зміст таких матеріалів не може свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а отже про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України.
Тобто в змісті повідомлення про підозру ОСОБА_3 , відсутні фактичні обставини події, як вимагають положення ст. 277 ч. 1 п. 6 КПК України, які б виключали сумніви щодо того, що кримінальне правопорушення справді відбулося; кримінальне правопорушення вчинене підозрюваною особою; діяння підозрюваної особи містить об'єктивну сторону складу конкретного кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Проте, як вбачається з змісту повідомлення про підозру, відсутні фактичні дані, які вказують на кримінально-протиправні дії з боку ОСОБА_3 , й слідчий суддя в даному випадку враховує імперативну позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні «Ходорковський проти Росії», згідно з якою суддя повинен заснувати своїх рішення тільки на доказах в юридичному сенсі.
Таким чином, виходячи зі змісту ст.ст. 276, 277 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 26.06.2024 року у кримінальному провадженні № 42024100000000055 від 26.01.2024 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, не відповідає вказаним вимогам КПК України, а тому підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-135, 276-278, 303, 305-307, 309, 371-372 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу - задовольнити.
Скасувати повідомлення старшого слідчого в ОВС 2 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_9 , погодженого прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 , про підозру ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України у кримінальному провадженні №42024100000000055.
Зобов'язати прокурора у кримінальному провадженні №42024100000000055 або уповноважену особу Київської міської прокуратури вчинити дії щодо виключення з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомостей у кримінальному провадженні №42024100000000055 про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України у кримінальному провадженні № 42024100000000055.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Слідчий суддя ОСОБА_1