01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.12.2007 № 22/27-18/411
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Копейка Ф.А. (за довір.),
від відповідача - Махиня Н.М. (за довір.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.10.2007
у справі № 22/27-18/411
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорна Кам"янка"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про визнання розділу 13 договору добровільного страхування майна юридичних осіб № 11/01-007-00032 від 14.04.2005р. недійсним
На розгляд Господарського суду передано позовні вимоги (враховуючи подану заяву про уточнення позовних вимог) про:
- визнання недійсним розділу 13 договору добровільного страхування майна юридичних осіб №11/01-00700032 від 14.04.2005 р.;
- стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 384 750 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2007 р. у справі №22/27-18/411 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду від 11.10.2007 р. скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального права, у справі прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
В обґрунтування власної позиції відповідач посилається на помилковість висновків суду щодо укладення між сторонами договору страхування майна (комбайну марки Holmer) як транспортного засобу у відповідності до положень Закону України «Про страхування» та Правил страхування наземного транспорту №06, та безпідставно визнано недійсним п. 13 договору - щодо території дії страхового покриття у зв'язку з його невідповідністю положенням вказаних Правил та Закону.
Натомість відповідач стверджує, що спірний договір страхування між сторонами був укладений відносно об'єкту страхування - комбайну марки Holmer, який було застраховано не як транспортний засіб, а як майно у відповідності саме Правил страхування майна №10 від 01.08.2003 р. згідно предмету договору (п.5.1.). А оскільки об'єкт страхування був застрахований як майно, а не транспортний засіб, і експлуатація останнього не передбачалася, то сторони, укладаючи спірний договір страхування в п.13 дійшли згоди щодо території дії страхового покриття та вказали Черкаську область, Маньківський р-н, с. Іваньки, вул.. Заводська,1.
Відповідно до умов договору вилучення застрахованого майна з зазначеної страхової території припиняє страховий захист цього майна. Тому відповідач вважає, що оскільки зміни до договору своєчасно сторонами не вносилися у встановленому законом порядку, про зміну території страхування майна в порушення п.13.2. позивач своєчасно відповідача не повідомляв, та договір страхування об'єкту був укладений саме як майна, а не транспортного засобу, то перебування об'єкту страхування на час настання страхового випадку поза межами страхової території є підставою згідно п.17.1.7. договору для відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування.
Позивач у відзиві проти доводів апеляційної скарги заперечує, посилається на те, що редакцію для укладення договору страхування відносно страхування об'єкту як майна, а не транспортного засобу була запропонована саме відповідачем. Стверджує також, що введене відповідачем в договорі поняття «території дії страхового покриття» не відповідає загальній практиці використання поняття «території дії договору страхування», що призводить до обмеження прав страхувальника. Зокрема, вимоги чинного страхового законодавства дають визначення поняттю «території дії договору страхування», і відповідно в даному випадку території дії укладеного між сторонами договору страхування поширюється на територію України. А тому вважає обмеження експлуатації об'єкту згідно п.13 територією дії страхового покриття - вказаною адресою не відповідає положенням Правил страхування майна та Закону України «Про страхування».
У відзиві позивач посилається також на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши в судовому засіданні доводи апеляційної скарги, поданого відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, та вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Під час розгляду спору господарським судом було встановлено, що 14.04.2005 р. між сторонами укладено договір №11/-01-007-00032 добровільного страхування майна (комбайн марки «Holmer», 1995 року випуску, заводський номер 4526295, двигун 44290140009074357, реєстраційний номер 14877 МН) юридичних осіб, об'єктом страхування якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном.
02.10.2005 р. із застрахованим майном стався страховий випадок, а саме, пожежа, в результаті якої комбайн згорів, про що позивач вчасно повідомив відповідача.
Відповідач листом №608 від 10.10.2005 р. відмовив у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на пункт 13.1. договору. У відповідності до якого територією дії страхового покриття сторонами було вказано - Черкаську область, Маньківський р-н, с. Іваньки, вул.. Заводська,1. А також передбачено, що у разі вилучення майна з вказаної території страхування, страховий захист майна припиняється. Повернення пошкодженого за межами території страхування застрахованого майна майна на вказану територію не є підставою для виплати страховиком страхового відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся 06.01.2006 р. до суду із відповідним позовом про визнання недійсним положення 13 договору, на підставі якого йому було відмовлено страховиком у здійсненні виплаті, саме після відмови страхової компанії у проведенні відшкодування. Інших заходів щодо врегулювання розбіжностей між сторонами в розумінні редакції спірного п.13 договору, позивачем проведено не було.
Дослідивши обставини справи, колегія не може погодитися із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог. Вважає, що суд дійшов помилкових висновків щодо правомірності задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним положення договору та проведення страхового відшкодування через невідповідність спірного положення Правила страхування наземного транспорту №06, у відповідності до яких між сторонами був укладений договір страхування.
Розглянувши умови укладеного між сторонами договору страхування (п.5.1. договору) та заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія прийшла до висновку, що сторонами було укладено договір страхування відносно об'єкта страхування (комбайну) саме як майна у відповідності до Закону України «Про страхування», Правил страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ від 01.08.2003 р. №11 та Правил страхування майна №10 від 01.08.2003 р., а не відносно об'єкта страхування (комбайну), застрахованого як транспортного засобу згідно Правила страхування наземного транспорту №06.
Відповідно й територію дії страхового покриття сторонами в п.13 було вказано конкретну адресу - відповідне місцезнаходження/зберігання комбайну як майна, що фактично не передбачало його подальшу експлуатацію саме як транспортного засобу із переміщенням в інші населені пункти. Страхування такого об'єкту як комбайн саме як майно не протирічить вимогам чинного страхового законодавства, яке надає можливість сторонам самостійно визначити згідно яких правил та від яких ризиків потребується страхування об'єкту, і тому комбайн міг бути правомірно застрахований як майно чи як транспортний засіб.
Враховуючи те, що сторонами в квітні 2005 р. договір страхування був укладений саме в такій редакції, згідно якої комбайн було застраховано як майно, в матеріалах справи наявна копія заяви позивача на страхування комбайну саме як майна, а не транспортного засобу, договір було підписано належними представниками сторін, і позивач у відповідності до п.21.7 договору не скористався своєчасно наданим йому правом внесення змін чи доповнень до договору страхування, колегія приходить до висновку, що саме позивач здійснив волевиявлення щодо укладення договору страхування комбайну саме як майна. А оскільки це не протирічить вимогам чинного страхового законодавства, то підстави визначати п.13 договору страхування недійсним є відсутніми.
Крім того, в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що в залежності від обраного виду страхування об'єкту, зокрема, як майна чи транспортного засобу відрізняється й розмір страхового платежу. В даному випадку страхування комбайну як майна позивачем було сплачено страховий платіж в сумі 1215 грн. (стаття 11 договору). Однак у разі страхування комбайну як транспортного засобу, враховуючи зростання ризику його знищення, пов'язаного із можливою експлуатацією, позивачу необхідно було б сплатити страховий платіж в значно вищій сумі - 9000 грн.
Судова колегія звертає увагу на п. 13.2 договору, яким передбачено обов'язок страхувальника у випадку зміни території страхування (адреси) повідомити письмово про це страховика, а страховик протягом 3-х робочих днів з дня отримання повідомлення повинен прийняти рішення про внесення змін до договору чи його припинення.
В статті 17 страхового договору сторони передбачили можливі причини відмови у здійсненні страхового відшкодування.
Згідно п.17.1.7 договору, невиконання страхувальником своїх зобов'язань за договором згідно договору страхування, є підставою для відмови в здійсненні страхової виплати.
Оскільки матеріалами справи підтверджується невиконання позивачем обов'язку щодо знаходження майна - застрахованого комбайну на вказаній території - Черкаська область, Маньківський р-н, с. Іваньки, вул. Заводська, 1, на території на яку розповсюджується дія страхового покриття, а також в порушення п.13.2 договору позивач не проінформував вчасно відповідача про переміщення комбайну на інші території, здійснення його експлуатації, колегія приходить до висновку про обґрунтованість відмови страховика від здійснення страхової виплати згідно п.17.1.7 договору страхування. А тому, враховуючи викладене, колегія визнає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
За таких обставин доводи апеляційної скарги є правомірними, і тому підлягають задоволенню. Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, зібраним доказам та нормам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню. В позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» задовольнити.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 11.10.2007 р. у справі №22/27-18/411 скасувати.
В позові відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам'янка» (20122, Черкаська область, с. Чорна Кам'янка, вул.. Т. Шевченко, 83, ЄДРПОУ 32837408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26, ЄДРПОУ 32382598) 1966,25 грн. - держмита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.
3. Матеріали справи №22/27-18/411 повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді