Справа №705/6638/24
1-в/705/650/24 УХВАЛА
18 грудня 2024 року м.Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
засудженого ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції з ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)»,
представника установи виконання покарання ОСОБА_4 у режимі відеоконференції з ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)»,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Сумського районного суду Сумської області від 16 грудня 2014 року за ч. 1 ст. 115 КК України, про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким,
Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про заміну не відбутої частини покарання більш м'яким, в якому зазначив, що вироком Касаційного суду його було засуджено до 13 років позбавлення волі за ч. 1 ст. 115 КК України. На даний час він відбуває покарання у виправній колонії СВК-92 та відбув більшу половину призначеного йому покарання. За час відбування покарання він має позитивну характеристику та 6 заохочень від адміністрації установи. Відповідно до ст. 82 КК України до нього може бути застосовано за рішенням суду більш м'яке покарання, а саме обмеження волі. Просив суд відповідно до ст. 82 КК України пом'якшити йому покарання та направити його до виправного центру.
Засуджений ОСОБА_3 у судовому засіданні подане клопотання підтримав, просив суд його задовольнити.
Представник установи виконання покарань ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав клопотання засудженого, просив його задовольнити. Зазначив, що засуджений ОСОБА_3 неодноразово заохочувався, але і є стягнення. Бере активну участь у житті відділення та благоустрою установи. Позов за ним не значиться. В цілому характеризується позитивно.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання засудженого ОСОБА_6 . Зазначив, що достатніх підстав для задоволення клопотання засудженого не має. Позитивно ОСОБА_3 характеризувався не завжди. У 2024 році має лише одне заохочення. Під час відбування покарання засуджений не працював, а виконання обов'язків днювального є обов'язком кожного засудженого. Наголосив, що у вирішенні даного клопотання з'ясування питання працевлаштування засудженого не є обов'язковим, однак це певною мірою характеризує засудженого. Зазначив, що 06.10.2024 адміністрацією колонії вирішувалося питання про заміну засудженому ОСОБА_3 покарання більш м'яким та було відмовлено.
Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали клопотання та особової справи засудженого, враховуючи думку представника адміністрації, засудженого та прокурора, дійшов такого висновку.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 засуджений 16 грудня 2014 року Сумським районним судом Сумської області за ч. 1 ст. 115 КК України до 12 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано покарання, призначене за вироком Сумського районного суду Сумської області від 16.11.2020, за яким ОСОБА_3 був засуджений за ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі і на підставі ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.09.2013 умовно-достроково звільнений від відбування покарання з не відбутою частиною 1 рік 3 місяці 2 дні позбавлення волі, та за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років.
Згідно зі статтею 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим, зокрема, не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона була засуджена до позбавлення волі.
Відповідно до п. п. 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким - того, що засуджений став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82 КК України). Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким на підставі ч. 1 ст. 82 КК може застосовуватися до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк. При цьому більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутий строк покарання, призначеного вироком.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання, суд враховує дані, які характеризують засудженого, його поведінку за весь період відбування покарання, наявність заохочень та стягнень, ставлення до праці.
Як вбачається з матеріалів клопотання та з оглянутої в судовому засіданні особової справи засудженого, початок строку покарання рахується з 08.08.2014, кінець строку покарання - 27.01.2027.
На даний час засуджений відбув більш ніж 2/3 строку покарання, що надає йому право на заміну невідбутої частини покарання більш м'яким відповідно до ст. 82 КК України.
Із досліджених у судовому засіданні матеріалів особової справи засудженого вбачається, що ОСОБА_3 з 11.12.2020 по теперішній час відбуває покарання в Державній установі «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)».
Відповідно до характеристики засудженого ОСОБА_3 від 10.12.2024 за час відбування покарання, а саме під час утримання в СІЗО м. Суми характеризувався посередньо, до праці не залучався, стягнень та заохочень не мав. З 14.03.2015 відбував покарання в ДУ «Роменська виправна колонія (№ 56)» Сумської області. За період відбування покарання характеризувався позитивно, залучався до праці, за що заохочувався 2 рази правами начальника установи, та мав одне стягнення, яке погашено у встановленому законом порядку. З 11.12.2020 відбуває покарання в ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 96)». За період відбування покарання характеризується позитивно. На даний час режим відбування покарання не порушує, дотримується встановлених правил поведінки та розпорядку дня, але має 4 стягнення, які зняті та погашені у встановленому законом порядку. Виконує обов'язки днювального відділення № 8, до виконання яких ставиться сумлінно, виконує поставлені завдання, приймає активну участь у суспільно-корисному житті відділення та участь в роботі самодіяльних організацій, сумлінно та своєчасно виконує роботи по благоустрою відділення, за що заохочувався 5 разів правами начальника установи. Має позов за вироком суду в сумі 50000 гривень, але виконавчі листи в установу не надходили.
Разом з тим, згідно з довідкою начальника ДУ СВК № 92 від 10.12.2024 засуджений ОСОБА_3 має 5 заохочень, одне з яких - це зняте раніше застосоване стягнення. За 2024 рік має лише одне заохочення - 07.10.2024. Також за період відбування покарання в ДУ СВК № 92 з 11.12.2020 має 4 стягнення, два з яких - догана.
Із витягу з протоколу комісії ДУ СВК № 92 від 06.10.2024 слідує, що засудженому було відмовлено у заміні невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, у відповідності до ч. 1 ст. 57 КК України, оскільки засуджений не довів своє виправлення.
Крім того, суд при розгляді клопотання враховує, що засуджений уже звертався до суду із аналогічним клопотанням та звертався до суду із клопотання про умовно-дострокове звільнення та йому було відмовлено.
Також постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 31.08.2023 визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 6 Кримінально-виконавчого кодексу України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 82 КК України підставою для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням є не та обставина, що засуджений виправився або довів своє виправлення, а те, що він став на шлях виправлення і для закріплення досягнутих результатів ще необхідний вплив на нього, але вже в умовах відбуття більш м'якого виду покарання. Свідченням того, що засуджений став на шлях виправлення, є його поведінка, сумлінне ставлення до праці, додержання режиму відбування покарання, що підтверджується матеріалами його особової справи, а ефективність і гарантованість цього процесу можливі лише за умови застосування до нього більш м'якого покарання.
Суд зазначає, що при вирішенні вказаного клопотання слід враховувати весь період відбування покарання. При цьому засуджений має протягом всього строку відбування покарання доводити, що стає на шлях виправлення, а не лише в окремі періоди відбування покарання.
Як вбачається з матеріалів особової справи, за весь період відбування покарання засуджений не проявляв активних кроків для становлення на шлях виправлення.
Суд зазначає, що наявність лише формально-юридичної підстави, тобто відбуття необхідного строку покарання, не свідчить про те, що засуджений став на шлях виправлення та не є безумовною підставою для заміни засудженому невідбутої частини покарання більш м'яким.
Наявність заохочень, застосованих адміністрацією установи до засудженого, його виконання обов'язків днювального та робіт по благоустрою установи, зняті і погашені стягнення не доводять того, що засуджений став на шлях виправлення в розумінні положень ст. 82 КК України, оскільки для такого висновку повинні бути наявні докази, які засвідчують, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці в період усього строку відбування покарання довів, що став на шлях виправлення.
Згідно з положеннями ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За приписами ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що заміна призначеного покарання у виді позбавлення волі більш м'яким у даному випадку не відповідає передбаченій правовій процедурі та визначеним завданням кримінального провадження, оскільки суду не надано достатньо доказів того, що засуджений став на шлях виправлення, а тому така заміна призведе до порушення принципу невідворотності покарання, в результаті чого не буде досягнуто його мети та цілей, зокрема виправлення засудженого.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання про заміну засудженому невідбутої частини покарання більш м'яким є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 82 КК України, ст. ст. 369-372, 537, 539 КПК України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 днів з дня оголошення ухвали, а засудженим - протягом 7 днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1