20.12.2007 Справа № 16/198-07
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Лотоцької Л.О. (доповідач)
суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.
при секретарі судового засідання Ролдугіній Н. В.
Представники сторін у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2007 року у справі № 16/198-07
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАШТАН-ГОДИННИКИ",
м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.1996 року № 1
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2007 року (суддя ЗагинайкоТ.В.) Відкритому акціонерному товариству «Південтеплоенергомонтаж»в позові про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.1996 року № 1 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2007 року скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.07.1996 року. Скаржник, посилаючись на рішення арбітражного суду м. Києва від 25.09.1996 року у справі № 19/61, постанову про перевірку рішення в порядку нагляду від 26.05.1997 року у справі № 19/61, рішення господарського суду м. Києва від 05.04.2004 року у справі № 3/50, вважає доведеним той факт, що орендовані відповідачем приміщення відносяться до державної форми власності, а орендна плата повинна нараховуватись згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року за № 786, до якої Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1998 року № 699 були внесені зміни, якими встановлена нова методика розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна. Позивач зазначає, що згідно частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони за договором оренди № 1 від 01.07.1996 року не можуть відступити від положень частини 3 статті 118 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»і повинні привести договір оренди у відповідність до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 в новій редакції. Посилаючись на частину 1 статті 203, частину 3 статті 215, частину 2 статті 236 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що з урахуванням того факту, що відповідач відмовився привести договір оренди № 1 від 01.07.1996 року у відповідність до вимог чинного законодавства України, позивач мав право ставити перед судом вимогу про визнання спірного договору недійсним на майбутнє.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу суду не надав.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.11.2007 року апеляційна скарга прийнята до розгляду, її розгляд було призначено у судовому засіданні на 04.12.2007 року.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2007 року розгляд справи було відкладено на 20.12.2007 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
01 липня 1996 року між Відкритим акціонерним товариством «Південтеплоенергомонтаж»- орендодавець та Закритим акціонерним товариством «Каштан», правонаступником якого відповідно до Статуту є Товариство з обмеженою відповідальністю «Каштан-Годинники», - орендар був укладений договір оренди № 1 приміщення, розташованого в м. Києві, бул. Шевченко, 6 для використання в цілях розміщення ювелірно-подарункового магазину, площею 180, 9м2 (пункт 1.1 договору).
Строк оренди встановлений до 31.12.2016 року (пункт 1.2 договору).
Пунктом 3.1. договору встановлено, що за вказане в пункті 1.1 договору приміщення орендар сплачує орендодавцю орендну плату в сумі, еквівалентній трьом доларам США за м2 найманої площі, за курсом, встановленим НБУ до дня здійснення платежу за кожний місяць наперед із сплатою 10-го числа кожного місяця платіжним дорученням на рахунок орендодавця.
23.04.2007 року позивач направив відповідачу листа № 325-11 з пропозицією про внесення змін у пункт 3.1 договору, виклавши його в наступній редакції: «За вказане в пункті 1.1 договору приміщення орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 322,61 грн. за м2 за кожен місяць наперед з оплатою 10-го числа кожного місяця платіжним дорученням на розрахунковий рахунок орендодавця».
Одночасно позивач направив відповідачу проект додаткової угоди № 1 до договору, в якому виклав пункт 3.1 договору у зазначеній редакції.
Сторони не досягли згоди щодо зміни договору.
Посилаючись на те, що орендоване відповідачем нерухоме майно відноситься до державної власності, що, як зазначає позивач, підтверджується рішенням арбітражного суду м. Києва від 25.09.1996 року по справі № 19/61, що положення договору оренду № 1 від 01.07.1996 року суперечить вимогам частини 1 статті 524 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 118 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»та пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, позивач на підставі частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 524 Цивільного кодексу України просив визнати спірний договір недійсним.
Як зазначив Пленум Верховного Суду України в Постанові № 3 від 28.04.1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
В кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, що діяв на момент вчинення угоди, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою та в чому полягає неправомірність дій сторони.
На момент укладення договору оренди № 1 від 01.07.1996 року загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлювались статтею 48 ЦК УРСР, за якою недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про оренду державного майна»в редакції 15.09.1995 року орендна плата є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності, але не більше п'яти відсотків від вартості орендованого майна. Орендна плата зараховується на спеціальні рахунки і використовується для фінансування капітальних вкладень. Методика розрахунку, граничні розміри та порядок використання орендної плати визначаються Кабінетом Міністрів України.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 25.09.1996 року у справі № 19/61 та постановою про перевірку рішення в порядку нагляду від 26.05.1997 року у зазначеній справі, на яку посилається і позивач, встановлено, що зазначена в договорі оренди нежилих приміщень в будинку по бул. Шевченко, 6 м. Києва від 01.07.1996 року орендна плата в розмірі 3 долара США в місяць розрахована вірно, відповідно до вимог Постанови Кабінету міністрів України від 04.10.1995 року за № 786 «Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна»(т. 1 а.с.8-11).
Згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, факт відповідності пункту 3.1 договору оренди нежитлового приміщення №1 від 01.07.1996 року вимогам чинного на час його укладення законодавства встановлений зазначеними рішеннями і не повинний доводитися знову.
Посилання скаржника на внесення Постановою Кабінету Міністрів України № 699 від 18.05.1998 року змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, на підставі якого був здійснений розрахунок орендної плати, якою встановлена нова методика розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, є безпідставним, з огляду на наступне:
На час звернення позивача з позовом правовий статус спірного майна змінився.
В зв'язку з приватизацією зазначене майно втратило статус державного і стало власністю акціонерного товариства -Відкритого акціонерного товариства «Південтеплоенергомонтаж».
Вказані обставини підтверджуються Статутом товариства, затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол № 15 від 26.08.2005 року), зареєстрованим 13.10.2005 року (т. 2 а.с.15), свідоцтвом про право власності на нежилий будинок серії НБ № 010002096 (т.1 а.с.87) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (т.1 а.с.150).
Згідно інвентаризаційної справи адреса спірного будинку: вул. Пушкінська/ бул. Шевченка, 27/6, що встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 05.04.2004 року у справі № 3/50 (т.2 а.с.3).
За таких обставин затверджена вищенаведеною Постановою Кабінету Міністрів України Методика розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна не може застосовуватися до правовідносин щодо оренди майна, яке є власністю акціонерного товариства.
Що стосується форми договору, умов договору, то вони відповідають чинному на час його укладення законодавству: Закону України «Про оренду державного майна», ЦК УРСР.
З урахуванням вищенаведеного правові підстави для визнання спірного договору недійсним відсутні.
Дійшовши висновку, що укладений сторонами договір оренди підлягає зміні, позивач відповідно до вимог статті 188 Господарського кодексу України має право звернутися з відповідною пропозицією до сторони за договором, а у разі недосягнення згоди -передати спір на вирішення суду, обґрунтувавши свої вимоги.
З огляду на викладене, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України правові підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південтепло-енергомонтаж" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2007 року у справі № 16/198-07 залишити без змін.
Головуючий суддя Л. О. Лотоцька
Суддя Р. М. Бахмат
Суддя О. С. Євстигнеєв