20 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 420/913/21
адміністративне провадження № К/990/46922/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі №420/913/21 за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (правонаступником якого є Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2021 року №0000055310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 9 684 269,75 грн (збільшення основного податкового зобов'язання на суму 7 747 416 грн, штрафні санкції в сумі 1 936 853,75 грн);
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2021 року №0000065310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності всього на суму 13 721 347 грн (збільшення основного податкового зобов'язання на суму 10 977 078 грн, штрафні санкції на суму 2 744 269 грн).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2022 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ».
Постановою Верховного суду від 07 лютого 2024 року касаційну скарга Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2022 року залишено без змін.
30 квітня 2024 року Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» подало до Одеського окружного адміністративного суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року у справі №420/913/21.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року, заяву Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року задоволено; скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року, ухвалено у справі нове рішення, яким позовну заяву задоволено.
Не погодившись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року та постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Крім того, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником зроблено вказівку на постанови Верховного Суду без обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі №420/913/21 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов