20 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 826/3451/13-а
адміністративне провадження № К/990/45373/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 у справі №826/3451/13-а за позовом Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» через підсистему «Електронний суд» 26.11.2024 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 у справі №826/3451/13-а, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що касаційна скарга не місить належного викладення передбачених КАС України підстав (підстави) для оскарження спірного судового рішення у касаційному порядку.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві визначено Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.
Статтею 328 КАС України врегульовано питання стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Отже, за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, однак лише у визначених законом випадках.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Так, системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.
Як убачається зі змісту поданої Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» касаційної скарги, підставами касаційного оскарження спірної у цій справі постанови суду апеляційної інстанції, останнє, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, зазначає:
пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - застосування судом попередньої інстанції норм права, зокрема, пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, пункту 4 статті 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених Верховним Судом у постанові від 23.12.2021 у справі №826/3451/13-а (постанова Верховного Суду, якою справу було скеровано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції); а також підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених Верховним Судом у постановах: від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, від 07.11.2024 у справі №П/811/736/17, від 26.07.2024 у справі №806/2353/16, від 19.10.2023 у справі №420/18874/22, від 19.06.2023 у справі №810/1577/17, від 12.10.2022 у справі №520/2388/2020, від 01.02.2023 у справі №300/1753/21, від 01.02.2023 у справі №380/9660/21, від 19.06.2023 у справі №813/4501/13-а;
пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (скаржник зазначає про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 53.1 статті 53 Податкового кодексу України у взаємозв'язку з підпунктом 196.1.14 пункту 196.1 статті 196, пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України; підпункту 197.1.13 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України у взаємозв'язку з частиною третьою статті 73 та частини другої статті 74 Господарського кодексу України, статей 1, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»);
пункт 4 частини четвертої статті 328, пункт 1 частини другої статі 353 КАС України (суд не дослідив зібрані у справі докази).
Натомість, обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для оскарження спірного в цій справі судового рішення в касаційному порядку на підставі цих пунктів, скаржник не наводить.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене позивачем обґрунтування зводиться виключно до незгоди з ухваленим судом апеляційної інстанції судовим рішенням, опису фактичних обставин справи, їх переоцінки та досліджених судом доказів, цитування встановлених контролюючим органом порушень й норм діючого, на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, з абстрактним зазначенням, що судом попередньої інстанції постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України та в силу вимог статті 341 КАС України не входить до повноважень Верховного Суду.
Так, нормою абзацу 2 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогами касаційної скарги щодо скасування судових рішень/рішення і ухвалення нового має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень/рішення у взаємозв'язку з усіма висновками, які стали підставою для задоволення/відмови у задоволенні позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Крім того, скаржник посилаючись на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України обов'язково має зазначити у взаємозв'язку із посиланням: 1) норму матеріального права, яку неправильно застосовано судом; 2) який саме висновок у ній викладено; 3) висновок суду апеляційної інстанції, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Натомість, вказуючи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду викладених у постановах від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, від 07.11.2024 у справі №П/811/736/17, від 26.07.2024 у справі №806/2353/16, від 19.10.2023 у справі №420/18874/22, від 19.06.2023 у справі №810/1577/17, від 12.10.2022 у справі №520/2388/2020, від 01.02.2023 у справі №300/1753/21, від 01.02.2023 у справі №380/9660/21, від 19.06.2023 у справі №813/4501/13-а, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» лише цитує витяги з приведених у касаційній скарзі постанов, які можуть свідчити про необґрунтованість податкової вигоди, при цьому обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для оскарження судового рішення в касаційному порядку на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України не наводить.
Верховний Суд окремо наголошує, що приведення скаржником практики Верховного Суду з окремим цитуванням витягів із постанови, які стосуються обставин, які можуть свідчити про реальність господарських операцій, які обставини підлягають дослідженню у справах цієї категорії, а так само щодо оцінки того чи іншого аргументу сторін, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Суд звертає увагу, що висновки Верховного Суду у справах, пов'язаних з питанням дослідження реальності господарських операцій є сформованими й усталеними. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, які саме документи мають силу первинних, а які обставини можуть свідчити про нереальність господарських операцій. Верховний Суд у своїх постановах послідовно дотримується позиції про обов'язок судів надавати оцінку обставинам та наданим на їх підтвердження доказами у їх сукупності.
У той же час, фактично у касаційній скарзі позивач висловлює незгоду саме зі здійсненою судом апеляційної інстанції оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв'язку з наданими на їх підтвердження доказами та доводить необхідність зміни такої (на його користь), що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України та не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права (обов'язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній позивачем постанові від 04.11.2024 урахував правові висновки Верховного Суду, викладені у ряді постанов мова про якій йдеться безпосередньо в рішенні суду, проте скаржником не аргументовано, у чому, на його думку, полягає помилковість застосування Шостим апеляційним адміністративним судом цих позицій.
Обґрунтування, чому на переконання позивача висновки Верховного Суду, викладені у зазначених постановах, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, касаційна скарга також не містить.
Також Верховний Суд звертає увагу скаржника, що зазначена ним постанова Верховного Суду від 23.12.2021 у справі 826/3451/13-а не може слугувати належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження спірного у цій справі судового рішення у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки вказана постанова ухвалювалась у цій же справі та нею не вирішувався спір по суті, а за результатами касаційного провадження справа направлялась на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права й недотримання норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи по суті заявлених позовних вимог. Тобто ця постанова Верховного Суду не містить висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене скаржником обґрунтування не узгоджується із визначеною ним підставою касаційного оскарження - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Надаючи оцінку обґрунтуванню касаційної скарги, з точки зору наведення у ній у розумінні вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження судового рішення, Верховний Суд зазначає, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування у чому саме полягає помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні норм права, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника потребує висновку Верховного Суду та як відповідна норма, на думку скаржника, повинна застосовуватися. Скаржник також не вказує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.
Верховний Суд наголошує, що згідно з вимогами КАС України обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі, зокрема пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на відповіді норми (норму) права стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Скаржник повинен навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Однак, таких умов у їх взаємозв'язку у касаційній скарзі скаржником не наведено.
Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника, що на даний час в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні судові рішення суду касаційної інстанції щодо застосування положень пункту 53.1 статті 53 Податкового кодексу України у взаємозв'язку з підпунктом 196.1.14 пункту 196.1 статті 196, пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України; підпункту 197.1.13 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України у взаємозв'язку з частиною третьою статті 73 та частини другої статті 74 Господарського кодексу України, статей 1, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Таким чином, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене скаржником обґрунтування не узгоджується із визначеною ним підставою касаційного оскарження - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Як убачається зі змісту поданої позивачем касаційної скарги, останній також посилається на положення пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи про наявність підстави для скасування спірного в цій справі судового рішення передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 цього ж Кодексу. Доводить, що судом апеляційної інстанції не повно, не всебічно з'ясовано обставини справи й не досліджено ряд доказів, що призвело до порушення норм процесуального права, та свідчить про наявність достатніх правових підстав для його скасування та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Поряд з цим, суд касаційної інстанції вказує, що доводи про не встановлення судом/судами істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Однак, з огляду на вищевикладене, пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржником належним чином не обґрунтовано й не зазначено, які саме обставини встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які саме зібрані у справі докази, судом залишилися не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цими судами норм процесуального права.
До того ж, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.
Тобто, доводи позивача щодо цієї підстави касаційного оскарження, фактично полягають в оспорюванні встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи та оцінкою судом доказів у справі.
Відповідно ж до частини першої статті 341 КАС України переоцінка доказів знаходиться поза межами касаційного перегляду справи. Відтак, і незгода з оцінкою судом доказів не може бути підставою касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 у справі №826/3451/13-а.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання скаржнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, -
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 у справі №826/3451/13-а за позовом Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.Я. Олендер