20 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/4692/24 пров. № А/857/23200/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Коваля Р.Й., Кухтея Р.В.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року (суддя - Чуприна О.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №300/4692/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У червні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: 1) встановити, що у військовозобов'язаного ОСОБА_1 є мати ОСОБА_2 , котра з 01.03.2024 є особою з інвалідністю ІІ групи, інших дітей, окрім позивача немає, розлучена з 1995 року; 2) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із сімейними обставинами при наявній необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я; 3) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 невідкладно (негайно) звільнити ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із сімейними обставинами при наявній необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відповідач позовних вимог не визнав, у суді першої інстанції подав відзив на адміністративний позов, просив відмовити у задоволенні позову через його безпідставність.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 в задоволенні позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, не відповідністю обставинам справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивачем неодноразово здійснювалися спроби подання рапорту про звільнення з військової служби на підставі абзацу 7 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», однак відповідачем вони протиправно розглянуті не були. Зазначає, що пункт 233 Положення №1153/2008 не містить імперативних норм, якими врегульовано спроби подання рапорту до військової частини, зокрема не містить прямої вказівки щодо особистого подання рапорту про звільнення з військової служби до командира підрозділу чи заборони звернутись з рапортом за допомогою поштового зв'язку. Твердить скаржник, що згідно статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з 18.05.2024 звільнення з військової служби по сімейних обставинах - наявності у когось із батьків І чи ІІ групи інвалідності, можливе за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи дургого ступеня споріднення такоії особи, або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступення споріднення потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертизи чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Відтак, відповідач повинен був винести Наказ про повне задоволення рапортів позивача поданих до 18.05.2024. Також, вважає апелянт, що він був незаконно мобілізований до лав Збройних Сил України. На думку апелянта суд першої інстанції неповно і невсебічно зясував обставини справи, не врахував, що в адміністиративних справах обовязок доказування лежить на відповідачу.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 03.09.2024 року та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 призваний 24.01.2024 на військову службу за призовом по мобілізації, на особливий період до Військової частини НОМЕР_1 (а.с.38-зв).
Відповідно до запису №17 військового квитка позивача серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 25.01.2024 зарахований у списки особового складу Військової частини НОМЕР_1 згідно наказу за №26 на посаду водія (а.с.39-44).
Матір позивача, ОСОБА_2 , 18.05.1968, є інвалідом ІІ групи з 01.03.2024, інвалідність встановлена на строк до 01.04.2027, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною експертної комісії серії 12 ААГ №940510 від 01.03.2024 (а.с.13).
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 від 17.04.2024, серії НОМЕР_4 , ОСОБА_2 , призначено пенсію по інвалідності ІІ групи, загальне захворювання (а.с.14).
Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 10.11.1990 (а.с.15).
Позивач вказує, що він із 01.03.2024 неодноразово здійснював спроби подання рапорту про звільнення з військової служби, останній рапорт складено 20.05.2024. Однак, матеріали справи не містять копій таких рапортів як і немає доказів подання позивачем таких рапортів до Військової частини НОМЕР_1 починаючи із 01.03.2024.
Наявним у справі є копія рапорту від 20.05.2024 позивача адресованого командиру роти військової частини НОМЕР_1 , про звільнення з військової служби у зв'язку з наявністю матері із числа осіб, які потребують постійного догляду за хворобою, на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с.21, 45). Однак, немає у справі доказових підтверджень про те, що такий рапорт було подано до військової частини НОМЕР_1 .
Зі змісту рапорту від 20.05.2024 видно, що такий адресовано командиру роти Військової частини НОМЕР_1 , в котрій ОСОБА_1 проходить військову службу. Інших ідентифікуючих ознак, а саме імені та прізвища командира роти, його військового звання коментований рапорт не містить. З відомостей цього рапорту від 20.05.2024 судом встановлено наступне: ОСОБА_1 просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідності другої групи. До рапорту позивачем долучено копії документів, котрі, на його думку, підтверджують факт необхідності здійснення постійного догляду за особою з інвалідності другої групи, матір'ю позивача ОСОБА_2 , а саме: довідка до акту огляду МСЕК ОСОБА_2 за №940510 від 01.03.2024, паспорт ОСОБА_2 , картка фізичної особи платника податків ОСОБА_2 , свідоцтво про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 , рішення суду за №2-122 від 1995 року, витяг за №2537516 від 04.03.2024, пенсійне посвідчення ОСОБА_2 за № НОМЕР_3 , паспорт ОСОБА_1 , картка фізичної особи платника податків ОСОБА_1 ..
Згідно доводів позивача, Військовою частиною НОМЕР_1 не здійснено розгляд вказаного рапорту від 20.05.2024 про звільнення з військової служби та долучених до нього документів.
Матеріали адміністративної справи не містять будь-яких письмових доказів, котрі б можна було ідентифікувати як наказ по особовому складу про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби чи обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту від 20.05.2024.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не звільнення позивача ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідності другої групи, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції Українита частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.6 ст.2 Закону України №2232-ХІІ, передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Статтею 24 Закону №2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, відповідно до ч.3 якої закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст.26 Закону №2232-XII, а у ч.4 цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п.2).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану'Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи.
Згідно з ч.7 ст.26 Закону №2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
У розглядуваній справі досліджуючи питання щодо не розгляду відповідачем рапорту позивача про звільнення з військової служби від 20.05.2024, колегія суддів виходить з такого.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до п. 6, 7 Положення №1153/2008, початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим. Відповідно до абзацу другого пункту 12 Положення №1153/2008, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п.225 цього Положення. Так, пп.2 п.225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостоїстатті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: - у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них; - у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно з пунктом 241 Положення №1153/2008, накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2009№ 438/16454 і відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року №1153 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція).
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (п.1.1 Інструкції).
Згідно пункту 12.1 Інструкції, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Абзацом 2 пункту 14.10 Інструкції передбачено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абз. 13. п.14.10 Інструкції).
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини, здійснюється військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, шляхом подання рапорту та документів, які підтверджують підстави для звільнення.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до п.5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пункту 1 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
З наведеного резюмується, що розглянутим вважається рапорт, який слугував підставою видачі наказу по особовому складу про звільнення з військової служби чи ухваленні рішення про відмову у задоволенні рапорту, доведені до військовослужбовця у порядок, передбачений чинним законодавством.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що матеріали розглядуваної адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 не містять будь-яких письмових доказів про те, що рапорт від 20.05.2024 про звільнення з військової служби, на який покликається позивач, було подано до Військової частини НОМЕР_1 чи до іншого військового органу або посадової особи, як немає доказів і того, що такий рапорт являвся предметом розгляду компетентного органу (посадової особи).
Судом першої інстанції вірно зазначено, що подана позивачем до суду копія рапорту від 20.05.2024 не налічує підписів вищих посадових осіб, до яких таке клопотання повинне бути звернене у порядку підпорядкування, як і не включає інших відміток стосовно відмови клопотати з порушеного позивачем питання, а, відтак, суд дійшов висновку про не направлення та не доведення позивачем до відома відповідача про існування такого рапорту.
З врахуванням наведеного, являються правильними висновки суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення позивача з військової служби, та про зобов'язання військову частину НОМЕР_1 невідкладно (негайно) звільнити позивача з військової служби.
Отже, у відповідній частині доводи апелянта (позивача) є необґрунтованими і відхиляються колегією суддів.
Суд апеляційної інстанції також погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимогу позивача про встановлення у військовозобов'язаного ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) матері ОСОБА_2 , котра з 01.03.2024 є особою з інвалідністю ІІ групи, інших дітей, окрім позивача немає, розлучена з 1995 року, необхідно вважати не окремою (самостійною) позовною вимогою, а такою, що входить до складу позовної вимоги про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень військової частини щодо не звільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Водночас, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції передчасно надав оцінку обставинам щодо відсутності у позивача права на звільнення з військової служби згідно підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із сімейними обставинами при наявній необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Так, апеляційний суд зазначає, що оскільки рапорт позивача від 20.05.2024 чи інший рапорт про звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не розглядався Військовою частиною НОМЕР_1 і рішення щодо наявності чи відсутності підстав для такого звільнення Військова частина НОМЕР_1 не приймала, тому суд першої інстанції безпідставно та передчасно вказав про недоведеність позивачем необхідності здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю ОСОБА_2 , котра є особою з інвалідністю ІІ групи, а також не наданням позивачем, як до рапорту, так і до адміністративного позову, доказів, котрі б свідчили про протилежне.
За наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції від 03.09.2024 року, на підставі положень статті 317 КАС України, у зв'язку з частковою невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (встановлення обставин, які не підлягали встановленню), а саме, шляхом виключення із мотивувальної частини оскарженого рішення суду обґрунтувань і висновків суду першої інстанції про те, що у позивача ОСОБА_1 відсутні правові та фактичні підстави для звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
У решта ж частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, як таке, що ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права, з правильним встановленням обстави справи та наданням їм належної правової оцінки.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року в адміністративній справі №300/4692/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - змінити в частині мотивів щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
У решта частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року в адміністративній справі №300/4692/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Р. Й. Коваль
Р. В. Кухтей