17 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/9135/24 пров. № А/857/23412/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Носа С.П.;
суддів: Кухтея Р.В., Коваля Р.Й.;
за участю секретаря судового засідання - Демидюк О.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі № 460/9135/24 (суддя Гудима Н.С., м. Рівне) за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, скасування постанови,-
15 серпня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - позивач) звернулося у Рівненський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 12.08.2024 ВП №73649871 про накладення штрафу.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням суду першої інстанції від 12.09.2023 у справі №460/19959/23 управління зобов'язано здійснити з 01.06.2023 нарахування і виплату доплати до пенсії за понаднормовий стаж, передбаченої ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до резолютивної частини рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 року у справі №460/19959/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області проведено перерахунок пенсії позивача, внаслідок чого розмір пенсії позивача збільшився, тому вважаючи оскаржувану постанову державного виконавця про накладення штрафу за невиконання цього рішення в сумі 5100 грн протиправною, необґрунтованою позивач звернувся у суд першої інстанції.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання неправомірними дій щодо винесення постанови про накладення штрафу в сумі 5100 грн та скасування постанови про накладення штрафу від 12.08.2024 ВП №73649871 - відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головним управлінням Пенсійного фонду в Рівненській області подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 року у справі №460/19959/23 виконано в межах покладених зобов'язань. Відтак, на виконання рішення суду першої інстанції від 12.09.2023 року у справі №460/19959/23 при обрахунку доплати за понаднормовий стаж, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовано показник середньої заробітної плати станом на 01.06.2023 рік, що становить 8714,39 грн, оскільки вищезгаданим рішенням зобов'язання проводити наступні перерахунки пенсії, зокрема на підставі постанови Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» на органи Пенсійного фонду України не покладено. З врахуванням наведеного, апелянт вважає, що ним виконано рішення суду першої інстанції від 12.09.2023 року в межах повноважень в установленому чинним законодавством порядку, відтак відсутні підстави для застосування штрафу до позивача відповідачем.
Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 позов задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії за понаднормовий стаж ОСОБА_1 , встановивши із 01.06.2023 доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1 процент заробітку (заробітної плати для обчислення пенсії, визначеної відповідно до частин 1, 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсій не страхування») за кожен рік роботи понад 20 років, встановлений частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017.
07.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з заявою про примусове виконання вказаного рішення на підставі виконавчого листа №460/19959/23, виданого 13.11.2023 Рівненським окружним адміністративним судом.
На підставі вказаної заяви 21.12.2023 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №73649871.
24.07.2024 державним виконавцем направлено до ГУ ПФУ в Рівненській області вимогу, якою в останнього вимагалося протягом трьох робочих днів надати інформацію щодо виконання рішення суду у справі №460/19959/23 з наданням підтверджуючих документів.
Листом від 02.08.2024 у відповідь на дану вимогу ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №460/19959/23 проведено перерахунок доплати до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1% заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, встановлений ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017. Вказано, що розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2023, визначений на виконання рішення суду від 12.09.2023 становить 5329,15 грн., у тому числі: 3529,33 грн - розмір пенсії за віком (ст. 27) (8714,39 * 0.40500); 1742,88 грн - доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч.1 абз.2) (за 20 років), що розраховується за формулою 8714, 39 грн. (середньомісячний заробіток) * 1 % * 20 років понаднормового стажу; 56,94 грн - додаткова пенсія особам, віднесеним до 4 категорії ЧАЕС (пост. №112 п.5), що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії від 12.06.2024. За таких обставин, пенсійний орган стверджував, що рішення суду виконане в межах повноважень в установленому чинним законодавством порядку.
12.08.2024 державним виконавцем винесено постанову про накладення на ГУ ПФУ в Рівненській області штрафу у розмірі 5100 грн. У постанові зазначено, що на виконання рішення суду управління здійснило перерахунок пенсії заявника та згідно з протоколом доплата за понаднормовий стаж нараховується без врахування зміни розміру мінімальної заробітної плати, а отже рішення суду не виконане у відповідності до резолютивної частини, оскільки після перерахунку пенсії її розмір збільшився б.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача, позивач звернулась у Рівненський окружний адміністративний суд з позовом за захистом своїх прав.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ПФУ в Рівненській області не виконало рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №460/19959/23 згідно з виконавчим листом від 13.11.2023, у повному обсязі у добровільному порядку. Жодних доказів поважності причин невиконання рішення суду позивачем ні державному виконавцю, ні суду не було надано.
Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні заявленого позову колегія суддів вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства, з наступних підстав.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ від 02.06.2016.
За визначенням ст.1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Примусове виконання рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи, здійснюється органами державної виконавчої служби.
Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентований статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження".
Так згідно з частинами 1, 2 ст.63 цього Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч. 1). У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2).
Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" визначена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Зокрема, згідно з ч.1 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Відповідно до ч.2 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Системний аналіз вказаних правових норм дає підстав для висновку, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас, для накладення зазначеного штрафу законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Отже, лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, але не зробив цього. Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Підставою для винесення оскаржуваної постанови та накладення на ГУ ПФУ у Рівненській області штрафу в розмірі 5100 грн. слугувало невиконання останнім рішення суду у справі №460/19959/23.
На підтвердження виконання вказаного судового рішення ГУ ПФУ в Рівненській області надало державному виконавцю рішення №956140154439 від 12.06.2024 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , яке також долучено позивачем до матеріалів позову.
Як свідчить зміст вказаного рішення про перерахунок пенсії, 12.06.2024 ОСОБА_1 здійснено з 01.06.2023 перерахунок доплати за понаднормовий стаж (ст.28 ч.1 абз.2) (20 років) і визначено її розмір на рівні 1742,88 грн. за періоди з 01.06.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 29.02.2024, з 01.03.2024 по 31.03.2024, з 01.04.2024 по 18.10.2025 і далі.
Судом першої інстанції встановлено, що середньомісячний заробіток ОСОБА_1 , з якого визначається розмір пенсії та доплата за понаднормовий стаж, станом на 01.06.2023 складав 8714,39 грн. При обрахунку останнього використано середній заробіток за попередні роки (2014-2016) - 3764,40 грн, збільшений на коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати - 1,9671198511 (1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197), тобто 7405,03 грн. і збільшений на коефіцієнт 1,17682, що разом і становить 8714,39 грн (а.с.149).
Таким чином, доплата за понаднормовий стаж (20 років) за період з 01.06.2023 по 31.12.2023 визначена за формулою (8714,39 грн х 1% х 20 р.) повинна становити 1742,88 грн, що відповідає зазначеному у рішенні про перерахунок пенсії від 12.06.2024.
Суд першої інстанції приймаючи рішення щодо спірних правовідносин, виходив з того, що в подальших періодах з 01.03.2024 пенсійним органом проведено обрахунки, виходячи з розміру пенсії за віком (ст.27), визначеної станом на 01.06.2023, без урахування її зміни у 2024 році, зокрема, без урахування коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати.
Так, з 01.03.2024, у зв'язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, розмір середньомісячного заробітку ОСОБА_1 , який береться при обрахунку пенсії і доплати за понаднормовий стаж, збільшився і становив 9408,05 грн. Останній обраховується шляхом множення середнього заробітку за попередні роки (2014-2016) - 3764,40 грн на коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати - 2,1237025912 (1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796) = 7994,47 грн і помноженого на коефіцієнт 1,17682, що складає 9408,05 грн (а.с.154).
Таким чином, суд першої інстанції вважав, що з 01.03.2024 доплата за понаднормовий стаж ОСОБА_1 повинна була становити 1881,61 грн. (9408,05 грн х 1% х 20), а не 1742,88 грн.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №460/19959/23, постанови про відкриття виконавчого провадження відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21.12.2023 ВП № 73649871 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 . З 01.06.2023; та з 01.06.2023 до пенсії за віком встановлено доплату за понаднормовий стаж в розмірі 1% заробітку (заробітної плати для обчислення пенсії, визначеної відповідно до частин 1, 2 статті 40 Закону) за кожен рік понад 20 років, встановлений частиною 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 01.10.2017.
Розмір заробітної плати, визначеної на підставі статті 40 Закону, з урахуванням якої обчислюється пенсія на виконання рішення суду, починаючи з: - 01.06.2023 року становить - 8714,39 грн., (7405,03 грн. - збільшений на коефіцієнт показник ЗП (3764,40 грн - середня заробітна плата по країні за 2014-2016 роки відповідно до пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону (зі змінами)
х 1,17 - коефіцієнт підвищення з 01.03.2019 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124;
х 1,11 - коефіцієнт підвищення з 01.05.2020 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251;
х 1,11 - коефіцієнт підвищення з 01.03.2021 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127;
х 1,14 - коефіцієнт підвищення з 01.03.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118;
х 1,197 - коефіцієнт підвищення з 01.03.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168;
х 1,17682 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати).
З матеріалів справи вбачається, що після виконання позивачем рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №460/19959/23 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» не проводився, оскільки питання індексації відповідно до Постанови КМУ від 23.02.2024 №185 не було предметом спору відповідно до якого було винесено рішення у справі № 460/19959/23.
Відтак, основний розмір пенсії ОСОБА_1 , визначений з урахуванням вищевказаної заробітної плати та страхового стажу 40 років 6 місяців 13 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,40500), становить 3529,33 грн (8714,39 грн х 0,40500), оскільки заробітна плата 8714,39 грн. визначена станом на 01.06.2023 року.
До пенсії ОСОБА_1 за віком, визначеної відповідно до статті 27 Закону, встановлено доплату за понаднормовий стаж в розмірі 1 проценту заробітку (заробітної плати для обчислення пенсії, визначеної відповідно до частин 1, 2 статті 40 Закону) за кожен рік роботи понад 20 років - 1742,88 грн (8714,39 грн - заробітна плата х 20 %). Розмір пенсійної виплати після виконання судового рішення з 01.06.2023 збільшився і становить - 5329,15 грн, у тому числі: 3529,33 грн - розмір пенсії, визначений з урахуванням страхового стажу та заробітної плати відповідно до статті 27 Закону, + 1742,88 грн - підвищення за 20 років понаднормового стажу відповідно до частини 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на виконання судового рішення + 56,94 грн - щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 відповідно до статті 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210.
До виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 року у справі №460/19959/23 розмір пенсії позивача станом на 01.06.2023 року, становив 3900,22 грн.
Відтак, розмір пенсії ОСОБА_1 збільшився, що вбачається з рішень про перерахунок пенсії, які містяться в матеріалах цієї адміністративної справи.
З урахування викладених обставин та наведених аргументів, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №460/19959/23 виконано в межах покладених зобов'язань, оскільки при обрахунку доплати за понаднормовий стаж, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачем застосовано показник середньої заробітної плати станом на 01.06.2023 рік, що становить - 8714,39 грн.. Так як рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №460/19959/23 зобов'язання проводити наступні перерахунки пенсії, зокрема, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» на органи Пенсійного фонду України не покладено, як наслідок у відповідача були відсутні підстави для накладення штрафу на позивача.
Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного МРУ МЮ Восінської І.А. про накладення штрафу від 12.08.2024р. у розмірі 5100 грн. у виконавчому провадженні №73649871 є протиправною та яку слід скасувати, а адміністративний позов задовольнити.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі № 460/9135/24 - скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 12.08.2024 ВП №73649871 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
Р. Й. Коваль
Повне судове рішення складено 20 грудня 2024 року.