17 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 461/7551/24 пров. № А/857/25668/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Носа С.П.;
суддів: Кухтея Р.В., Гуляка В.В.;
за участю секретаря судового засідання - Демидюк О.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Держмитслужби на рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2024 року у справі № 461/7551/24 (суддя Кротова О.Б., м. Львів) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Держмитслужби про зміну постанови в справі про порушення митних правил в частині визначення заходу стягнення,-
13 вересня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся у Галицький районний суд м. Львова з адміністративним позовом до Львівської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просив постанову відповідача від 03.09.2024 у справі про порушення митних правил №0948/20900/24, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.471 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 56821,23 грн змінити в частині заходу стягнення; на підставі ст.22 КУпАП ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності за ч.2 ст.471 МК України, обмежившись усним зауваженням.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 16.07.2024 Верховною Радою України прийнято Закон України №3854-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо звільнення від оподаткування ввізним митом товарів для потреб виробництва та/або ремонту машин механізованого розмінування, товарів, які сприяють відновленню енергетичної інфраструктури України, та щодо окремих особливостей митного оформлення товарів, призначених для потреб безпеки і оборони», яким звільнено від оподаткування при ввезенні на митну території України, з-поміж інших, товари з кодом УКТ ЗЕД 8507 60 00 00 - літій-іонні акумулятори електричні, включаючи сепаратори для них, прямокутної (в тому числі квадратної) або будь-якої іншої форми. 24.07.2024 близько 09 год. 50 хв. ОСОБА_1 здійснив спробу переміщення через митний кордон України товарів, а саме: 1) зарядна станція ТМ «Eco Flow» Delta 2 без ознак використання в картонному упакуванні у кількості 3 шт., код УКТЗЕД 8507; 2) зарядна станція ТМ «Eco Flow» Delta Max без ознак використання в картонному упакуванні у кількості 1 шт., код УКТЗЕД 8507; 3) зарядна станція ТМ «Eco Flow» River 2 Max без ознак використання в картонному упакуванні у кількості 2 шт., код УКТЗЕД 8507.
Враховуючи те, що усі товари, які переміщувалися ОСОБА_1 на митну території України, являються видами літій-іонних електричних акумуляторів, тому з урахуванням положень п.936 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України позивач вважає, що дані товари звільнені від оподаткування ввізним митом станом на дату розгляду справи про порушення митних правил №0948/20900/24.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2024 року позов задоволено.
Змінено постанову Львівської митниці від 03.09.2024 у справі про порушення митних правил №0948/20900/24, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.471 МК України, виключивши вказівку про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 30 відсотків вартості товарів, на суму 56821,23 грн, та вказати про застосування ст.22 КУпАП - при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь ОСОБА_1 605 грн 60 коп судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що висновок суду першої інстанції щодо не уповноваженої Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень /СЛЕД/ Держмитслужби на визначення митної вартості переміщуваних товарів у справах про порушення митних правил є хибним, оскільки нормами МК України врегульовано порядок призначення та проведення експертиз у справах про порушення митних правил, тому висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень /СЛЕД/ Держмитслужби, який є основним доказом по справі, що підтверджує вартість ввезеного позивачем товару, є допустимим та належним, через що митний орган під час накладення адміністративного стягнення підставно визначив розмір штрафу.
Крім того, відповідач вказує на те, що подана квитанція позивачем на розгляд до суду першої інстанції не могла бути взята до уваги, оскільки її не було подано митному органу під час проходження ОСОБА_1 митного контролю.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. Тому, з підстав, викладених у відзиві, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 24.07.2024 державним інспектором ВМО №1 м/п «Краковець» Півтораніс І.І. складено протокол про порушення митних правил №0948/20900/24 від 24.07.2024 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.471 МК України.
Зі змісту вказаного протоколу, 24.07.2024 близько 09 год. 50 хв. ОСОБА_1 на автомобілі марки «NISSAN NV 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , прямував з Республіки Польща в Україну, з приватної поїздки, в якості водія, через МАПП «Краковець» Львівської митниці, обравши формою проходження митного контролю смугу спрощеного митного контролю - «зелений коридор», чим своїми діями заявив про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню або, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. При здійсненні митного контролю даного транспортного засобу виникла підозра щодо наявності в ньому товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню. Автомобіль було переведено зі смуги спрощеного митного контролю в місце поглибленого огляду транспортних засобів та товарів, де під час проведення огляду автомобіля в багажному відділенні було виявлено товар, який відповідно до ст.374 МК України перевищує неоподатковану норму переміщення через митний кордон України для громадян, а саме: 1) зарядну станцію ТМ «Есо Flow» Delta 2 без ознак використання в картонному упакуванні у кількості 3 шт.; код УКТ ЗЕД: 8507; 2) зарядну станцію ТМ «Есо Flow» Delta Мах без ознак використання в картонному упакуванні у кількості 1 шт.; код УКТЗЕД: 8507; 3) зарядну станцію ТМ «Есо Flow» River 2 Мах без ознак використання в картонному упакуванні у кількості 2 шт.; код УКТЗЕД: 8507.
24.07.2024р. посадовими особами Львівської митниці складено відносно ОСОБА_1 протокол про порушення митних правил № 0948/20900/24, в якому зафіксовано вказаний факт порушення митних правил (а.с.11-15).
Вказаний товар вилучений митним органом, про що вчинено відповідне застереження в протоколі (а.с.13).
У своїх письмових поясненнях від 24.07.2024р. ОСОБА_1 вказав, що перевозив для себе та своєї родини зарядні станції, норми ввезення на територію України та порядок розмитнення не знав.
Згідно висновку СЛЕД Держмитслужби № 142000-3400-0239 від 08.08.2024р. з використанням товарознавчих методів експертизи встановлено загальну вартість товару в сумі 189404 грн. 10 коп..
На підставі встановленої висновком СЛЕД Держмитслужби вартості товару відповідач виніс постанову від 03.09.2024р. в справі про порушення митних правил № 0948/20900/24, якою визнав позивача винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.2 ст.471 МК України, та наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості цих товарів, що складає 56821 грн. 23 коп.
Із змісту заявленого позову слідує, що спірним питання в розглядуваному випадку є визначення застосованого до позивача заходу стягнення, правильність визначення митної вартості переміщених позивачем товарів, а також застосування приписів ст.22 КУпАП.
При цьому позивач не заперечує ввезення ним на територію України незадекларованого товару, а саме: зарядні станції «Eco Flow» у кількості 6 шт.
Вирішуючи наведений спір та приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт вчинення позивачем порушення митних правил, передбачених ч.2 ст.471 МК України.
При цьому, суд не взяв до уваги висновок СЛЕД Держмитслужби № 142000-3400-0239 від 08.08.2024р.
Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства, з наступних підстав.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 1 статті 458 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно із частиною 2 статті 471 МК України, недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст.257 МК України).
Згідно примітки до ст.471 МК України недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору («зелений коридор»).
Згідно з ст.366 МК України канал, позначений символами зеленого кольору («зелений коридор»), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню (ч.2 цієї статті). Канал, позначений символами червоного кольору («червоний коридор»), призначений для всіх інших громадян (ч.3 згаданої статті). Громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою (ч.4 вказаної статті).
Відповідно до ст.374 МК України товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об'єктами оподаткування митними платежами (ч.1 цієї статті).
Товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України, в частині, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України). Базою оподаткування таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України).
За змістом п.2.9 Порядку заповнення митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, затв. наказом Міністерства фінансів України № 614 від 28.05.2012р., у пункті 4 такої декларації зазначається: точні дані про товари (назви, характеристики товарів, відмітні ознаки тощо), необхідні для їх ідентифікації; вага або кількість задекларованих товарів за кожним найменуванням (цифрами та словами); фактурна вартість задекларованих товарів.
Оскільки під час складання протоколу про порушення митних правил відносно ОСОБА_2 , останнім не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження вартості товару, який ним переміщувався через митний кордон України та не був задекларований, відтак митним органом обґрунтовано призначено товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам СЛЕД Держмитслужби.
Так, порядок призначення та проведення експертиз у справах про порушення митних правил врегульований нормами МК України.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.357 МК України дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами.
Приписами ч.ч.1, 2 ст.515 МК України встановлено, що експертиза призначається, якщо для з'ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою.
Згідно з ч.2 ст.515 МК України експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.
Відповідно до ст.516 МК України, визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта.
Відповідно до п.3 Положення про СЛЕД Держмитслужби, затв. наказом Держмитслужби № 18 від 23.10.2019р., у редакції наказу № 29 від 12.11.2019р. (із змінами), на СЛЕД Держмитслужби покладено завдання з проведення досліджень та здійснення експертної діяльності у митній сфері, а також здійснення відповідно до законодавства попередньої оцінки майна, вилученого, конфіскованого за порушення митного законодавства.
Повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи із визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України № 2658-ІІІ від 12.07.2001р. «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Нормативне врегулювання форми висновку, складеного експертами СЛЕД Держмитслужби за результатами експертизи предметів правопорушення з метою визначення їх вартості, визначено підзаконним нормативно-правовим актом головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію єдиної державної митної політики, а саме наказом Міністерства фінансів України № 1058 від 02.12.2016р.
Відповідно до п.4 розділу III «Формування документації для проведення досліджень (аналізів, експертиз)» Порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС під час проведення досліджень (аналізів, експертиз), затв. наказом Міністерства фінансів України № 105 від 02.12.2016р., посадовою особою митниці було призначено експертизу; зазначені завдання для дослідження (аналізу, експертизи) відповідали меті призначення експертизи та не виходили за межі компетенції та спеціальних знань експерта, оскільки передбачали лише визначення вартості предметів правопорушення.
Згідно висновку СЛЕД Держмитслужби № 142000-3400-0239 від 08.08.2024 з використанням товарознавчих методів експертизи встановлено загальну вартість товару в сумі 189 404,10 грн.
Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч.ч.1, 3, 4 ст.368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.
Відомостей про проведення за рахунок позивача незалежної експертизи, як це передбачено ч.2 ст.515 МК України, матеріали справи не містять. Інших товарознавчих експертиз про вартість портативних зарядних станцій у справі призначено не було.
Як зазначено вище судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.2 ст. 515 МК України, особа, щодо якої порушено справу про порушення митних, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи. Тобто, у разі не згоди позивача з висновком СЛЕД Держмитслужби № 142000-3400-0239 від 08.08.2024, позивач мав право ініціювати питання призначення іншої експертизи. Однак, як вбачається з матеріалами справи, таким правом позивач не скористався.
Тому суд апеляційної інстанції не приймає доводи позивача про доведення вартості портативних зарядних станцій у сумі 3184,00 євро, що на його думку підтверджується рахунками-фактурами, оскільки копії фактур не є належними та допустимими доказом по справі.
Відтак, позивач не довів належними доказами вартість незадекларованих та переміщених ним через кордон товарів, що вказуються у представлених рахунках.
Щодо тієї обставини, що 16.11.2022 КМ України прийняв постанову № 1288 про внесення змін до постанови КМ України № 62 від 30.01.2013р. «Про затвердження Технічного регламенту безпеки машин», згідно яких операції з ввезення систем безперебійного електроживлення на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування ввізним митом та податком на додану вартість, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Так, звільнення певних товарів від оподаткування ввізним митом та податком на додану вартість не звільняє декларанта від необхідності здійснювати декларування товарів у відповідності до вимог МК України, за яке наступає адміністративна відповідальність.
Оскільки, позивач не задекларував, тобто, не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товари, які підлягають обов'язковому декларуванню при переміщенні через митний кордон України, а відтак порушив встановлений ст.ст.257, 366 МК України порядок декларування переміщуваних через митний кордон товарів, тобто, вчинив порушення митних правил за ознаками ч.2 ст.471 МК України.
Таким чином, відповідачем доведено факт недекларування товарів, а також визначено його дійсну вартість, а тому дії позивача містять склад порушення митних правил, передбачений ч.2 ст.471 МК України.
Отже, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил згідно ч.2 ст.471 МК України, правильно обраховано суму штрафу, а відтак заявлений позов про визнання протиправною і скасування спірної постанови в справі про порушення митних правил є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає до задоволення.
Щодо покликань позивача про наявність достатніх підстав для звільнення її від відповідальності згідно приписів ст.22 КУпАП, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
За змістом цієї норми застосування її приписів є правом, а не обов'язком органу (посадової особи).
При цьому судом не встановлено обставин, які посадова особа відповідача не врахувала при накладенні на позивача стягнення за вчинене правопорушення.
З приводу вимоги позивача (апелянта) про зміну постанови Львівської митниці в справі про порушення митних правил в частині визначення заходу стягнення, звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбачене ч.2 ст.471 МК України, на підставі ст.22 КУпАП і обмежитись усним зауваженням, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на зазначене, суд, розглядаючи скаргу на постанову про адміністративне правопорушення (порушення митних правил), наділений повноваженнями змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.
Натомість, повноваження відповідача щодо вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема на підставі ч.2 ст.471 МК України, є виключною компетенцією уповноваженого органу, в цьому випадку - відповідальних працівників митних органів. І саме цьому органу (посадовій особі) законодавцем надано право звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.
Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.01.2018р. в справі № 660/575/16-а.
Аналогічний висновок наведено Верховним Судом у постанові від 31.10.2018р. в справі № 455/415/16-а, відповідно до якого в адміністративного суду, який переглядає постанову в справі про адміністративне правопорушення, відсутні повноваження на застосування до особи, що його скоїла, положень ст.22 КУпАП, яка, в свою чергу, надає органу (посадовій особі), уповноваженій вирішувати справу, право звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, а також на закриття в зв'язку з цим справи про адміністративне правопорушення, оскільки юрисдикцію, повноваження адміністративних судів та порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає саме КАС України, який таких повноважень адміністративного суду не передбачає.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Відтак, прийняття рішення про звільнення порушника від відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, знаходиться поза межами компетенції суду, позаяк таке є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, що не відповідає загальним принципам та засадам адміністративного судочинства.
Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів висновує про те, що в цій справі здійснювався розгляд скарги на постанову в справі про порушення митних правил, а не про притягнення позивача до відповідальності за таке порушення, тому відповідно до норм КАС України суд не наділений повноваженнями звільняти особу від адміністративної відповідальності за малозначності вчиненого правопорушення, позаяк сфера застосування ст.22 КУпАП поширюється саме на орган, уповноважений вирішувати справу.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
Враховуючи на вищевикладене, доводи апеляційної скарги Львівської митниці є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.271, 272, 286, 310, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Львівської митниці Держмитслужби задовольнити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2024 року у справі № 461/7551/24 - скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Львівської митниці Держмитслужби про зміну постанови в справі про порушення митних правил в частині визначення заходу стягнення звільнивши від адміністративної відповідальності за ч.2 ст.471 МК України та обмежившись усним зауваженням - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді В. В. Гуляк
Р. В. Кухтей
Повне судове рішення складено 20 грудня 2024 року.