20 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/750/24 пров. № А/857/12564/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 260/750/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними дій (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Скраль Т.В., в м. Ужгороді Закарпатської області 22.04.2024 року в порядку письмового провадження), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - ГУ НП, відповідач), в якому просить:
1) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, починаючи з 10.03.2023 р. по 21.11.2023 р. в розмірі 52 392 грн.;
2) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористану чергову основну і додаткову щорічну оплачувану відпустку за період з 07.11.2015 по 31.12.2015 тривалістю 4 календарні дні та за 2021 рік тривалістю 45 календарних днів у загальному розмірі 51 957,15 грн, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із 01.11.2022 року по 21.11.2023 року; індексації грошового забезпечення у складі грошового забезпечення позивача, нарахованої на компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2022 рік у кількості 33 календарні днів в розмірі 15 682,04 грн за період затримки виплати із 01.11.2022 року по 22.12.2023 року;
3) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати : грошової компенсації за невикористану чергову основну і додаткову щорічну оплачувану відпустку за період з 07.11.2015 по 31.12.2015 тривалістю 4 календарні дні та за 2021 рік тривалістю 45 календарних днів у загальному розмірі 51 957,15 грн, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із 01.11.2022 року по 21.11.2023 року; індексації грошового забезпечення у складі грошового забезпечення позивача, нарахованої на компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2022 рік у кількості 33 календарні днів в розмірі 15 682,04 грн за період затримки виплати із 01.11.2022 року по день виплати.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ НП щодо ненарахування та невиплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 10 березня 2023 року по 04 квітня 2023 року. Зобов'язано ГУ НП нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 10 березня 2023 року по 04 квітня 2023 року у сумі 27 569,10 грн. (двадцять сім тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять гривень, 10 коп.)
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що з рішень Закарпатського окружного адміністративного суду у справах № 260/40/23, № 260/2226/23 судом було відновлено порушені права позивача, зокрема щодо невиплати йому компенсації за невикористані дні відпустки, а також у зв'язку з несвоєчасним проведенням таких нарахувань та виплат, застосовуючи положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), та індексації грошового забезпечення стягнуто на користь ОСОБА_1 51607,23 грн як несвоєчасний розрахунок та виплату за компенсації за невикористану чергову основну і додаткову щорічну оплачувану відпустку за період з 07.11.2015 по 31.12.2015 тривалістю 4 календарні дні та за 2021 рік тривалістю 45 календарних днів (справа № 260/40/23). Відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 року у справі № 260/2226/23 було нараховано та виплачено ОСОБА_1 різницю компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2022 рік яка складає - 2819,95 грн. Звертає увагу, що в рішенні суду від 31.08.2023 року у справі № 260/2226/23 судом вказано, «що після набрання даним рішенням законної сили та його виконання відповідачем, позивач не позбавлений права звернутись з позовом про стягнення компенсації за затримку розрахунку про звільнення».
Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив в задоволенні такої відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що 27 вересня 2022 року відповідно до наказу ГУ НП № 174 о/с «По особовому складу» відповідно до частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби майора поліції ОСОБА_1 з 03 жовтня 2022 року.
09 березня 2023 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/40/23, яке набрало законної сили 27 липня 2023 року, зобов'язано ГУ НП нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану чергову основну і додаткову щорічну оплачувану відпустку за період з 07.11.2015 по 31.12.2015 тривалістю 4 календарні дні та за 2021 рік тривалістю 45 календарних днів у загальному розмірі 51957,15 грн.. Зобов'язано ГУ НП нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 04.10.2022 по день ухвалення судового рішення у розмірі 51607,23 грн.
31 серпня 2023 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/2226/23, яке набрало законної сили 14 листопада 2023 року, зобов'язано ГУ НП здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2022 рік, а також одноразової грошової допомоги, що виплачується у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення з урахуванням суми всіх складових грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду та раніше проведених виплат.
21 листопада 2023 року ОСОБА_1 виплачено на підставі рішення № 260/40/23 грошове забезпечення у розмірі 102 010,91 грн, відповідно до платіжної інструкції № 38217.
22 грудня 2023 року ОСОБА_1 виплачено на підставі рішення № 260/2226/23 грошове забезпечення у розмірі 18 559,82 грн., відповідно до платіжної інструкції № 39105.
Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступних міркувань.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі статтею 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Частиною першою статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Згідно із частиною першою статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України.
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 03 жовтня 2022 року позивача було звільнено з ГУ НП. Разом з тим, остаточний розрахунок з позивачем проведений відповідачем 21 листопада 2023 року на виконання рішення № 260/40/23, відтак період, протягом якого відповідач не виконував свій обов'язок щодо виплати належних позивачеві, як звільненому працівникові, сум, є період з 04 жовтня 2022 року по 21 листопада 2023 року.
Однак, у відповідності до частини 1 статті 117 КЗпП України, відповідач повинен виплатити середній заробіток за час затримки за період з 04 жовтня 2022 року по 04 квітня 2023 року включно (не більш як за шість місяців).
У межах справи № 260/40/23 зобов'язано ГУ НП нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 04.10.2022 по день ухвалення судового рішення (09.03.2023) у розмірі 51607,23 грн.
Відтак, апеляційний суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку у відповідності до вимог статей 116 та 117 КЗпП України.
Спірним періодом середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є 10 березня 2023 року - 04 квітня 2023 року.
Аналізуючи положення статті 116 КЗпП України слідує, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) провадиться в день звільнення. Крім того, в день виплати цих сум роботодавець повинен письмово повідомити працівника про них.
Водночас, стаття 117 КЗпП України передбачає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, згідно з частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Однак, Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-ІХ) були внесені зміни у статтю 117 КЗпП України, які набрали чинності з 19 липня 2022 року.
За приписами статті 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону № 2352-ІХ) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Отже, відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.
Зі справи № 260/40/23 встановлено, що згідно з архівними відомостями відповідача розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 складає 1060,35 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі 27 569,10 грн. (26 календарні дні* 1060,35 грн) за період з 10 березня 2023 року по 04 квітня 2023 року.
Щодо покликання апелянта на помилкове застосування судом першої інстанції Порядку обчислення заробітної плати який, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, колегія суддів зазначає, що статтею 308 КАС України передбачено межі перегляду судом апеляційної інстанції.
За частиною четвертою статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно з частиною першою статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Зазначаючи вищенаведені норми, колегія суддів вказує на те, що покликання апелянта на невірний розрахунок середнього заробітку позивача не може братись до уваги, оскільки такі доводи не були заявлені відповідачем у суді першої інстанції, внаслідок чого суд першої інстанції не досліджував і не оцінював докази щодо цієї обставини. До того ж, будь-яких поважних причин щодо ненадання відповідних доказів у суді першої інстанції апелянт не повідомив.
Щодо покликань апелянта на пропуск строку звернення до суду, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою зазначеної статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Строки звернення до суду у порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду у межах справи №240/532/20 та у постанові від 09 січня 2024 року у справі №620/3102/20.
З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати 19 грудня 2023 року, а саме засобами поштового зв'язку (а.с. 14), тобто у межах місячного строку з дня остаточного з ним розрахунку.
Відтак, строк звернення до суду з даним позовом позивачем не пропущено.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно встановив протиправну бездіяльність ГУ НП щодо ненарахування та невиплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 10 березня 2023 року по 04 квітня 2023 року та з метою захисту прав позивача зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 10 березня 2023 року по 04 квітня 2023 року у сумі 27 569,10 грн.
Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.
Інших доводів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог позивач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 260/750/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар