Ухвала
Іменем України
10 грудня 2007 року
Справа № 2-22/6380.2-2007
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Гонтаря В.І.,
Плута В.М.,
секретар судового засідання Запорожець Т.О.
за участю представників сторін:
представник позивача - Акціонерного товариства закритого типу "Сивва-Ойл" - Конин Надія Федорівна, довіреність № 3 від 08.01.04;
представник відповідача - Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим - Щербіна Дмитро Сергійович, довіреність № 45/100 від 25.05.07; Дмищук Олена Василівна, довіреність № 131/100 від 16.11.07;
представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим - Пермінова Наталя Олегівна, довіреність № 23/11.0/02-862 від 07.02.07;
прокурор - Цуркан Сергій Анатолійович, посвідчення № 505 від 13.06.07;
розглянувши апеляційні скарги Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим та Акціонерного товариства закритого типу "Сивва-Ойл" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 21.09.2007 по справі № 2-22/6380.2-2007
за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Сивва-Ойл" (Державний міжнародний аеропорт "Сімферополь", готель, офіс 34, м. Сімферополь, 95491)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, Сімферополь, 95053)
Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, 19, Сімферополь, 95015)
3-тя особа Прокурор Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21,Сімферополь,95000)
про стягнення 1817201,31 грн
Позивач, Акціонерне товариство закритого типу «Сивва-Ойл», звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим про стягнення 1817201,31 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що заявлені суми бюджетного відшкодування підтверджуються податковими деклараціями за період з червня 2002 року по січень 2004 року, а також актами позапланових документальних перевірок з питань правильності віднесення сум податку на додану вартість до податкових зобов'язань, а тому у підприємства було право на отримання суми бюджетної заборгованості, відсотків з цієї суми, суми переплати податку на прибуток, а також відшкодування суми збитків, яка виникла у зв'язку з користуванням кредитом та суми неотриманого прибутку (усього 1817201,31 грн.).
Уточнивши позовні вимоги 29.08.2005 та 04.06.2007, позивач просив стягнути з державного бюджету України відсотки, нараховані на суму бюджетного відшкодування, в розмірі 80703,37 грн., 175365,73 грн збитків у вигляді сплати відсотків за користування кредитом, юридичні послуги, послуги спеціаліста-бухгалтера, 541 862,29 грн. збитків у вигляді неотриманого прибутку внаслідок зміни цін на паливно-мастильні матеріали, 325700 грн збитків у вигляді неотриманого прибутку з причин фактичного припинення господарської діяльності у 2005 році.
На підставі статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України судом першої інстанції закрито провадження по справі у частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 820192,00 грн. - суми бюджетної заборгованості та 271300,00 грн. - суми переплати податку на прибуток.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.09.2007 у справі № 2-22/6380.2 (суддя С.В. Яковлєв) позовні вимоги задоволені частково. Суд визнав протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в місті Сімферополі, яка виразилась у несвоєчасному відшкодуванні позивачу бюджетної заборгованості, стягнув з Державного бюджету України на користь позивача 79862,56 грн. відсотків, нарахованих на суму бюджетної заборгованості за період з червня 2002 року по грудень 2004 року, 143,82 грн. судового збору та 578,20 грн. витрат за проведення експертизи. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з вказаною постановою суду, позивач АТЗТ «Сивва-Ойл» та відповідач Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять постанову суду першої інстанції скасувати.
Позивач просить задовольнити позов у повному обсязі, оскільки, на його думку, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення збитків, які виникли у зв'язку з користуванням кредитом та суми неотриманого прибутку, звертаючи увагу на те, що у матеріалах справи достатньо доказів стосовно того, що саме у зв'язку з несвоєчасним погашенням бюджетної заборгованості (тобто бездіяльністю податкового органу) підприємству було завдано збитків.
Доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, яка просить відмовити у задоволенні позову, мотивовані тим, що позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права. Також апелянт вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом порушені норми матеріального права. Більш детальніше доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі.
В судовому засіданні представники сторін підтримали вимоги своїх апеляційних скарг.
Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим заперечувало проти задоволення апеляційної скарги позивача та підтримало вимоги апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Сімферополі.
Прокурор у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу податкового органу, проти задоволення апеляційних вимог позивача заперечував.
Переглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг у відповідності до вимог статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам принципу законності та обґрунтованості судових рішень з огляду на наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство закритого типу «Сивва-Ойл» є платником податку на додану вартість, займається підприємницькою діяльністю, яка відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»оподатковується податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Актом звірки розрахунків з бюджетом № 1622, підписаним сторонами, підтверджується, що сума податку на додану вартість, яка підлягала відшкодуванню на користь позивача згідно з вимогами статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за період часу з липня по грудень 2004 року станом на 02.03.2005 складала 835706,10 грн.
За період часу з 31.03.2005 по 22.06.2005 бюджетна заборгованість у сумі, зазначеній вище, була відшкодована позивачу.
Судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального права, згідно з якими (підп. 1.6 та 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість") податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим законом.
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених законом.
Порядок обчислення та сплати податку визначений у статті 7 вказаного Закону.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджету.
Пункт 7.7 статті 7 Закону в редакції, чинній до 01.06.2005, тобто в період, який вказує позивач у позовній заяві, передбачав, що алгоритм бюджетного відшкодування полягав в тому, що відшкодуванню з бюджету підлягали суми податку на додану вартість, які визначались як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду (підп. 7.7. пункту 7.7. статті 7 Закону). Підпункт 7.7.3 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначав, що в разі коли за результатами звітного періоду сума податку на додану вартість мала від'ємне значення, вона підлягала відшкодуванню платнику податків з державного бюджету України протягом місяця, наступного за звітним після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування були дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податків сума бюджетного відшкодування могла бути повністю або частково зарахована на рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податків відображалося у податковій декларації. Відшкодування мало здійснюватись шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговував, або шляхом видачі казначейського чека, який приймався до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволялося. Суми, які не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважалися бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховувалися проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податків мав право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Судом встановлено, що за період часу з червня 2002 року по грудень 2004 року сума експортного відшкодування податку на додану вартість складала 2240591 грн., сума бюджетного відшкодування склала 600300,00 грн., а всього 2840891 грн., про що позивачем у справі надані відповідні документи, оформлені згідно з вимогами діючого в момент їх надання законодавства.
Відповідно до актів перевірки податкового органу, копії яких є в матеріалах справи, розмір експортного відшкодування за зазначений період часу підтверджений у сумі 1584471 грн., розмір бюджетного відшкодування - в сумі 1251837 грн., всього 2836308 грн.
Також встановлено, що за період часу з 09.10.2002 по 22.06.2005 позивачу було відшкодовано 2836308 грн., у тому числі у 2002 році -118774 грн., у 2003 році - 1037590 грн., у 2004 році - 847137 грн., у 2005 році - 832807 грн.
Матеріалами справи також підтверджується, що сума податку на додану вартість, яка підлягала відшкодуванню на користь позивача згідно зі статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за період з липня по грудень 2004 року, узгоджується з Актом звірки розрахунків з бюджетом № 1622 станом на 02.03.2005 у розмірі 835706,10 грн.
Дійсно, як і зазначено судом першої інстанції, відшкодування було здійснено з порушенням термінів, встановлених у пункті 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній до 01.06.2005, що підтверджено доказами, наданими позивачем.
За таких обставин, керуючись статтею 19 Конституції України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні», зазначеними вище положеннями Закону України «Про податок на додану вартість», які діяли в момент виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування, підтвердження факту несвоєчасності відшкодування податку на додану вартість та повернення податку на прибуток позивачу, судова колегія вважає правильним висновок місцевого господарського суду про те, що вимоги по визнанню протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції в місті Сімферополі, яка виразилась у несвоєчасному відшкодуванні позивачу бюджетної заборгованості, підлягають задоволенню.
Судова колегія звертає увагу на наявний в матеріалах справи висновок судово-економічної експертизи № 63/05 від 23.12.2005 р., яка була призначена господарським судом Автономної Республіки Крим, яким сума відсотків, нарахованих на суму бюджетної заборгованості за період з червня 2002 року по грудень 2004 року, визначена у розмірі 79862,56 грн.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, проте відповідачі по справі не надали документів, яки б спростовували вищезазначені висновки експертів.
Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, задоволенню підлягають вимоги про стягнення з Державного бюджету Україні на користь позивача 79862,56 грн. відсотків, нарахованих на суму бюджетної заборгованості за період з червня 2002 року по грудень 2004 року.
Крім того, учасник господарських відносин, який порушив встановлені вимоги по здійсненню господарської діяльності, повинен відшкодувати заподіяні цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені (стаття 224 Господарського кодексу України). Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються у тому числі вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, матеріальна компенсація моральної шкоди, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійснені ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Стаття 4 Закону України "Про державну податкову службу в України" визначає, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковуються зокрема Державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»№ 6 від 27.03.1992 шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи (пункт 2).
Отже необхідною умовою виникнення відповідальності у вигляді обов'язку відшкодувати заподіяну майнову шкоду є наявність неправомірності дій або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду, причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою, а також вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б однієї з обов'язкових складових відповідальності за заподіяння шкоди взагалі виключає її настання. При цьому, керуючись положеннями статті 1173 Цивільного кодексу України, судова колегія вважає, що обґрунтовуючи вимоги по стягненню збитків, позивач має надати докази наявності причинного зв'язку між неправомірністю бездіяльності Державної податкової інспекції у місті Сімферополі та його збитками.
Позивачем надані копії кредитного договорів, укладених з Акціонерним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»10.07.2002, 12.08.2003, 01.04.2004, згідно з умовами яких кредити надавались для поповнення обсягових коштів.
Проте позивачем не надані докази того, що без отримання вказаних кредитів він в наслідок несвоєчасності відшкодування податку на додану вартість та повернення податку на прибуток порушення встановлених строків з боку податкового органу не мав можливості продовжувати підприємницьку діяльність, та саме внаслідок отримання цих податків мав можливість компенсувати нестачу коштів для ведення підприємницької діяльності, повернення боргів.
У відповідності до матеріалів справи, позивач у період з березня 2005 року по червень 2005 року отримав з Державного бюджету бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі, яка перевищує 1500000 грн., разом з тим, докази того, що зазначені кошти не могли бути використані для ведення підприємницької діяльності у 2005 році, за них неможливо було придбати паливо-мастильні матеріали, а несвоєчасне отримання цих коштів з бюджету стало причиною припинення господарської діяльності в 2005 році, позивачем суду не надано.
З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, що матеріалами справи не підтверджуються наявність причинного зв'язку між протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в місті Сімферополі, яка виразилась у несвоєчасному відшкодуванні позивачу бюджетної заборгованості, та понесеними позивачем збитками у вигляді додаткових витрат, неотриманого прибутку внаслідок зміни цін на паливно-мастильні матеріали, неотриманого прибутку через фактичне припинення господарської діяльності в 2005 році.
В матеріалах справи відсутні докази того, що саме внаслідок неправомірних дій податкового органу позивач був вимушений зупинити підприємницьку діяльність у 2005 році.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми процесуального і матеріального права, а тому підстави для скасування або зміни постанови господарського суду Автономної Республіки Крим відсутні, підстав для задоволення апеляційних скарг судом не вбачається.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судового рішення без змін, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Сивва-Ойл" залишити без задоволення.
3. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.09.2007 у справі № 2-22/6380.2-2007А залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді В.І. Гонтар
В.М. Плут